Символи опору: як активісти руху "Жовта стрічка" чинять спротив в окупації

«Силу дає підтримка друзів та родини»

Символами опору для жителів тимчасово окупованих міст є жовті стрічки, патріотичні наліпки та плакати, графіті із гербом України й атрибути росії у вогні. З цих символів формується великий рух громадського спротиву «Жовта стрічка». Рух було засновано у квітні 2022 року, одразу ж після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. Тоді команда активістів координували виїзд людей із зони бойових дій. Згодом долучилися й люди з окупації, вони почали працювати там, аби збирати інформацію про російську армію та поширювати українські символи спротиву.

Активісти руху поширюють фото з патріотичними листівками на фоні “Донбас Арени”, біля териконів на Донеччині та зі степових пейзажів Луганщини. Вони розвішують жовті стрічки на деревах та біля громадських місць, малюють синьо-жовтий прапор на дорожніх знаках та автобусних зупинках, щоб нагадувати окупантам, що це не їхня земля.

«Ми чинимо спротив, бо це наша земля, наша домівка і за неї потрібно боротися. Я хочу, щоб мої діти жили в вільній Україні. Це дає мені сили продовжувати боротьбу. Навіть якщо здається, що ми маленькі люди й наші дії не мають значення, я знаю, що кожна жовта стрічка — це крок до нашої перемоги», — ділиться житель Луганська.

За весь час діяльності руху до партизанського активізму приєднатись тисячі українців з майже з усіх тимчасово окупованих міст та територій, зокрема з Криму, Генічеська, Маріуполя, Донецька та Луганська. 

«Я вірю, що наші зусилля важливі. Це не просто боротьба за територію, це боротьба за наші права. Кожен раз, коли я бачу жовту стрічку на вулиці, я відчуваю надію. Ми — сила, і разом ми здатні на все», —  розказує активіст із Сєвєродонецька.

У своїх меседжах активісти в підпіллі спростовують міфи, що окуповані міста чекали на прихід росії, а тим паче точно не хочуть «братського возз'єднання». Символом цього нещодавно став поїзд №192/191 Одеса – Краматорськ, який назвали #ПотягЖовтаСтрічка. Координатори руху кажуть, що на сході, півдні й у Криму чекають на ЗСУ, чекають на потяги Укрзалізниці, які є одним з ознак повернення України. Цей потяг для українців в окупації є меседжем про те, що їхня боротьба недаремна і видима. 

«Ми не можемо просто сидіти й чекати, поки хтось інший зробить щось за нас, тому ми маємо діяти, тобто, чинити спротив», — каже житель Алчевська.

Учасники та учасниці руху закликають бойкотувати референдуми й вибори, знищують російські пропагандистські газети та видання, спалюють георгіївські стрічки й фіксують пересування ворога. Нещодавно до дня росії активісти руху «Жовта стрічка» провели сміливу акцію, спаливши 100 газет та 20 прапорів рф у окупованих містах, таких як Донецьк, Луганськ, Мелітополь та Сімферополь.

«Для мене важливо знати, що я роблю внесок у боротьбу за нашу Україну. Ми не можемо здатися, бо тоді ми зрадимо всіх тих, хто вже віддав своє життя за нас», — ділиться активіст з Луганська.

«Я хочу показати, що ми українці. І хочу потім колись сказати, коли моє місто буде звільнено, що я не підтримувала росіян, але була партизанкою та чекала на ЗСУ», — каже активістка руху зі сходу України. 

Нещодавно команда руху повідомила, що за цей рік їхнім активістам та партизанам вдалося пошити понад 100 прапорів України. Всі вони виготовляються у підпільних офісах «Жовтої стрічки» та поширюються у тимчасово окупованих містах. 

Чому важливо підтримувати українців в окупації?

Координатори руху кажуть, що людям в окупації важко, адже вони відрізані від світу й України. Багато людей не можуть виїхати й залишити свої домівки та майно з різних причин. Тому змушені жити по законах росії. Проте це не робить їх зрадниками або ворогами, адже акції, до яких долучаються українці є тому прикладом. 

Нещодавно жінка з лівобережжя Херсонщини звернулась до команди «Жовтої стрічки» та розповіла, яке зараз життя в окупації: 

«Багато людей змирились, почали жити за законами росії. Та ще й багато чужих (росіян — ред.) приїхало у місто. Вони самовільно заселились у залишені квартири та будинки. Та більшість все-таки ще мають надію, ще чекають на Україну, навіть з російськими паспортами. Бо вимушені були їх отримати, щоб зберегти життя та мати можливість хоча б отримувати ліки за рецептами».

Люди в окупації потребують надії, оскільки часто тільки надія дає мотивацію щось робити, не здаватися й жити, кажуть координатори. 

«Підтримуйте їх, поширюючи інформацію про наш рух і про людей, які борються. Це дуже важливо, повірте, вони вишукують кожну краплинку інформації», — кажуть координатори «Жовтої стрічки» у розмові із журналістами Східного Варіанту.

Як долучитися?

Слідкуйте за новинами «Жовтої стрічки» на сторінці в Instagram або у Telegram-каналі. 

Якщо ви знаходитесь у безпеці, приєднуйтесь до флешмобу, аби підтримати українців в окупації та нагадати, що про них памʼятають. Робіть фото із жовтою стрічкою, символом опору, та публікуйте його у соцмережах із хештегом #жовтастрічка.

Якщо ви знаходитесь в окупації, долучайтесь до руху через чат-бот у Telegram @zhovta_strichka_bot. Памʼятайте про правила особистої та цифрової безпеки. 

Діліться відомою вам інформацією про злочини окупантів на тимчасово окупованих територіях у чат-бот @eyes_ua_bot.

***