"Моє хобі перетворилося у роботу, яку я люблю": як донеччанка створює розписні шовкові вироби в Ірпені

«Ми з чоловіком зі Словʼянська. Переїхали у Донецьк, коли нам було по 20 років, бачили там багато амбіцій для себе. Я дуже любила це місто, з ним у мене повʼязані визначні моменти життя, народження дітей та те, як Донецьк стрімко розвивався. Я памʼятаю чемпіонат Євро-2012, наскільки все було святкове, як місто ставало новим, яскравим та доглянутим. І тут 2014… Нам довелося залишити все і поїхати. Спочатку ми думали, що все мине, поїхали до друзів у Харків буквально з однією торбинкою літніх речей. Влітку повернулись до батьків у Словʼянськ, коли його звільнили. І згодом вже переїхали на Київщину в Ірпінь. Потроху я повернулася до своєї справи й ми почали тут все з нуля», — ділиться Світлана Рибалко.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, родині Світлани знов довелося переїжджати, на цей раз з Ірпеня. Ірпінь зазнав збитків від російської окупації, яка тривала трохи більше як місяць. Згодом після звільнення міста українськими військовими Світлана повернулась й відновила своє ремесло. 

З розписом шовку познайомилась завдяки майстрам з інтернету

«У мене економічна освіта, я навчалася в Донецькому залізничному інституті. Раніше працювала у цій сфері та ніяк не була повʼязана з творчістю. Під час декрету у 2006 році шукала для себе нове хобі, пробувала живопис, декупаж, вітраж та навіть шила крісла-мішки. Потім випадково в інтернеті натрапила на розписані шовкові роботи й зацікавилась цією технікою. Дивилась майстер-класи на YouTube та на онлайн-форумі про рукоділля, знайшла там багато майстрів з різних країн світу, які розповідали про батик. Спілкувалася з ними, вони ділилися своїм досвідом, і я почала перші свої кроки у розписі шовку», — розповідає Світлана Рибалко.

Свої перші вироби Світлана дарувала подругам та батькам, а завдяки «сарафанному радіо» по рекомендаціях друзів у майстрині почали замовляти хустки містяни. Зараз майстриня розписує хустки, шарфи, палантини, туніки та гобелени з унікальними малюнками.

Техніка батик — старовинний спосіб прикрашання тканин 

Батик — розпис на тканині, при якому використовуються спеціальні склади та натуральні фарби, аби «зарезервувати» малюнок. Світлана розповідає, що батик родом з Індонезії, традиційний одяг у цій техніці виготовляли також у Японії та Китаї. 

У цілому, батик — універсальна техніка. Вона може служити для створення самодостатніх творів мистецтва — картин, панно, гобеленів, для оформлення одягу та аксесуарів.

«Для розпису можна використовувати різні тканини: бавовну, вовну, шовк або синтетику. Мені найбільше подобається працювати із шовком. Техніка батик поділяється на три види — гарячий, холодний та сіборі або ж “вузликовий” метод. Гарячий батик більш традиційний, для “резервування” малюнку використовують розплавлений віск чи парафін. Віск дозволяє захищати окремі шари фарби від розтікання або створювати контури для малюнку. Для холодного розпису використовується спеціальний хімічний склад, який наносять за допомогою скляної трубочки з тонким носиком.  Для розпису методом сіборі тканину закручують, завʼязують нитками та фарбують. Вироби виходять з унікальними плямами та візерунками», — пояснює Світлана Рибалко.

Майстриня каже, що ці методи розпису також можна поєднувати на одному виробі. У сучасній техніці зʼявився новий напрямок — вільний розпис. Для цього шовк змащують хімічним розчином, після чого тканина стає більш цупкою та схожою на папір. У такий метод фарби не розтікаються по тканині й процес розпису схожий на малювання аквареллю. Після завершення розчин змивається, і шовк знов стає мʼяким.

«Час виготовлення виробів залежить від складності малюнку, методу розпису та розміру тканини. Наприклад, хустку “вузликовим” методом я можу зробити за 20 хвилин. А великий гобелен з пейзажем можу готувати протягом трьох тижнів», — розповідає Світлана Рибалко. 

Унікальні вироби із сенсом від замовника

Більшість клієнтів замовляють у Світлани індивідуальний дизайн, наприклад, у подарунок друзям, коханим людям або для свого образу:

«Створення малюнку — це завжди синергія між мною та замовником. Клієнти звертаються зі своїми ідеями або ж сенсами, які хочуть закласти у виріб. Наприклад, замовник хоче подарувати хустку своїй колежанці, він розповідає мені, що вона любить море або подорожі. І я пропоную сюжети малюнків та малюю ескізи, які далі переношу на шовк».

Готові хустки з авторськими малюнками Світлани також можна замовити через її Instagram сторінку. Зазвичай майстриня виготовляє хустки та шарфи в одному екземплярі, проте якщо клієнт просить зробити виріб з її портфоліо, вона радо його повторить або ж довершить іншими кольорами та додатковими візерунками. Однак через особливості техніки батик ідентичні малюнки майже неможливо зробити, адже це ручна робота фарбами по тканині, а не друк.

«Також є малюнки, які я вигадую сама. Часто у мене є декілька вільних виробів, які виставлені на продаж. Одна з моїх останніх робіт – хустка з медузами, з яких проростають квіти. Ідея доволі абстрактна, проте для мене цікава», — розповідає майстриня.

Шовкові вироби Світлани коштують від 40 до 150 доларів. Замовлення роблять з України та з-за кордону. Часто це замовниці, які переїхали у Європу через початок повномасштабного вторгнення, проте іноземці також цікавляться та купують хустки. 

«Замовляли мої вироби з Польщі, Іспанії, Німеччини, Великої Британії, США, Мексики та навіть Сінгапуру. У мене також є профіль на Etsy, якраз там роблять замовлення іноземці», — розповідає майстриня.

У 2012 році Світлана готувала серію хустин з Донецькими пейзажами на замовлення адміністрації міста до 80-річчя Донецької області. Тоді вона гуляла містом й на фотоапарат фіксувала вид міста для референсів малюнків. 

«Нещодавно до мене звернулась жінка з Польщі, яка попросила створити хустину з Донецьким пейзажем. Добре, що з 2012 у мене збереглись мої фото, і я розписала хустку. Мабуть, вона сама донеччанка або готувала комусь подарунок», — ділиться  Світлана Рибалко.

Особливості догляду за шовковими хустками

Шовк — це натуральний матеріал, тож він потребує обережного прання й догляду. Розпис від води не зникає, проте від неправильного прання сама тканина може стати більш жорсткою.

«Шовк — це білкове волокно з виділень гусіні шовкопряда при звиванні коконів. До прикладу, що буде, якщо покласти у кипʼяток яєчний білок? Він згорнеться. Так само й шовк стає більш грубим, якщо його помістити в гарячу воду. Бажано прати вручну, при температурі не більше, ніж 30 градусів», — розповідає майстриня.

Світлана зазначає, що можна використовувати шампунь для волосся, оскільки у волокнах шовку є амінокислоти, які схожі на склад волосся людини. Або ж рекомендує придбати спеціальний гель для прання делікатних тканин. На останнє полоскання можна додати 1-2 столові ложки оцту — це додасть шовку блиску. Прасувати шовк краще у вогкому стані гарячою праскою.

«Не зважаючи на те, що шовк ніжний та делікатний, це дуже міцний матеріал. Завдяки правильному догляду вироби з шовку слугують не роками, а десятиліттями. У музеях Індонезії та Японії досі зберігаються елементи тканин, розписаних батиком», — каже Світлана. 

Як замовити шовковий виріб для себе?

На сторінці в Instagram Світлана Рибалко регулярно публікує нові вироби на продаж, також через сторінку можна замовити індивідуальний розпис.

На платформі Etsy можна зробити замовлення із доставкою за кордон.

***