"росія — профі в пропаганді": Ольга Алтуніна зі Слов'янська про допомогу переселенцям та протидію ворожим фейкам

“Найбільша проблема — це недостатня соціальна підтримка”

— Добрий день, Ольго Миколаївно. Дякуємо, що знайшли час поспілкуватися з нами. Наше медіа висвітлює новини Донецької та Луганської області. Тому нам надважливо говорити про проблеми переселенців і про те, як їх вирішує держава. Я певна, що наші читачі та читачки зі Слов’янська пам’ятають вас та вашу діяльність у цьому місті. А для тих, хто з інших міст східних регіонів, розкажіть, будь ласка, про свій кар’єрний шлях до того, як потрапити на посаду Представниці Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини?

— Ще у 1997-го році я потрапила на державну службу. Пропрацювала 14 років у Слов’янській райдержадміністрації, районній раді. Потім я захистила кандидатську дисертацію, вирішила зайнятися викладацькою діяльністю. І понад 9 років я викладала в Донбаському інституті техніки та менеджменту. Паралельно я займалася громадською діяльністю.

Протягом декількох років я працювала координатором українсько-німецького проєкту «Київський діалог». Це проєкт, який фінансувався німецьким урядом. Ми займалися цифровізацією в громадах Донецької області, а також інтеграцією ВПО у приймаючі громади. У 2015 році я стала депутаткою Слов’янської міської ради. І після того, як у Слов’янську була введена військова адміністрація, це було у 2021 році, я повністю занурилася у громадську діяльність.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, я з родиною евакуювалася на Закарпаття, і там з однодумцями ми розгорнули дуже активну діяльність щодо допомоги переселенцям. Ми облаштовували місця тимчасового проживання в Закарпатській області. Ми надавали мінігранти, займалися інтеграцією ВПО, проводили просвітницькі заходи. І паралельно волонтерили, мабуть, як уся країна, на користь військових з донецького напрямку. Одночасно не забували й про своїх цивільних земляків на Донеччині: надавали гуманітарну допомогу в співпраці з різними міжнародними фондами. А в липні 2022 року, після того, як Дмитра Лубінця обрали на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, я отримала посаду його Представниці.

— Розкажіть, будь ласка, про ваші основні напрями роботи.

— У нашій галузі, скажімо, декілька напрямів. Основний — це захист прав ВПО. Усього в Україні на сьогодні 4 мільйони 915 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Допомогу від держави на проживання отримують менше ніж 2,5 мільйона людей. Скажу одне, що найбільша проблема, з якою стикаються люди — це брак соціальної підтримки від держави та відсутність якісного тимчасового житла. Скажу, знову ж таки, 9 років держава фактично ігнорувала те, що переселенцям треба якісне тимчасове житло. З жовтня 2022 року Офіс Уповноваженого почав моніторити всі місця тимчасового поселення. Їх в Україні 4 тисячі, у них мешкає понад 120 тисяч людей. Це найбільш незахищені соціальні групи населення: багатодітні родини, люди похилого віку, люди з інвалідністю.

Зрозуміло, що ми можемо приїхати й сказати: «тут не так» і «тут не так», «зробіть це». Але законодавством взагалі не було визначено, що таке місце тимчасового поселення, що в ньому має бути, як у ньому мають жити люди. У травні ми зрозуміли, що ситуація катастрофічна. І тому Дмитро Лубінець ініціював перед Урядом необхідність затвердження мінімальних стандартів для місць тимчасового поселення. Й уряд дуже швидко відгукнувся. Були розроблені мінімальні стандарти, які ми фактично розробили й передали уряду. Вони були затвердженні 1 вересня. І ми вважаємо, що це наша така велика перемога.

Наступна категорія людей, якими ми опікуємося, це люди, які  отримали прихисток в інших країнах. Таких українців за різними оцінками від 6 до 8 мільйонів. Але ці люди постійно мігрують між країнами, бо вони шукають місце, де їм комфортніше. 

Наступна категорія — це люди, які мешкають на тимчасово окупованих територіях. З цією категорією в нас, на жаль, дуже погано налагоджено комунікацію, бо ми не маємо прямого зв’язку з ними. 

Ще одна категорія — це люди, які мешкають у районах, наближених до ведення активних бойових дій, разом із тими, хто на тимчасово окупованій території. Усього за підрахунками їх там приблизно 13 мільйонів. 

— Ви сказали, що одна з найбільших проблем тих українців, які вимушено покинули свої домівки, це недостатня соціальна підтримка від держави. І повідомили, що є незахищені категорії населення, які мають право перебувати в місцях тимчасового поселення. Чи є можливість у держави зараз допомагати так житлом іншим українцям, які не підпадають під категорії незахищених?

— Тим людям, які покинули свої місця проживання, держава може надати тимчасове житло в місцях тимчасового поселення. Переселенці можуть отримувати, як ви знаєте, 2 тисячі гривень для дорослого та 3 тисячі для дітей або людей з інвалідністю. Ми бачимо, що сьогодні це найбільша бюджетна програма в державі.

Мені близькі проблеми людей, які постраждали від війни, адже я сама ВПО, однак вимушена констатувати, що державне фінансування на переміщених осіб з часом буде зменшуватися. Уже сьогодні прийнято постанову Кабінету Міністрів України, відповідно до якої будуть позбавлені допомоги на проживання ті особи, які в період евакуації придбали житло, або авто, або якщо особа має на депозитному рахунку понад 100 тисяч гривень, або працевлаштувалась, або покинула Україну більше ніж на 30 днів.

“Ми ще вчимося спростовувати їхні фейки”

— Я зрозуміла вас. Дякую за відповідь. Ще один напрям, про який хотілося б із вами поговорити, це фейки та маніпуляції росії про вимушених переселенців. Один із найчастіших, про які країна-агресорка любить говорити, це те, що переселенці Донеччини та Луганщини не потрібні Україні. А другий фейк про те, що переселенців, як виїхали з тимчасово окупованих територій, в Україні вважатимуть зрадниками. Ми розуміємо, що все це неправда, що це лише хвора уява пропагандистів. Ольго Миколаївно, чи траплялися вам вже такі фейки за своєї роботи?

— Траплялися, звичайно. Наприклад, маріупольці розповідали про те, що перший час після окупації вони були взагалі в інформаційному вакуумі й не знали, як Україна реагуватиме на те, що вони залишилися в Маріуполі. Місцева окупаційна «влада» говорила, якщо вони залишилися у місті, то вони вже є колаборантами, і якщо повернуться до України, або якщо Україна звільнить Маріуполь, то вони всі отримають 8 років ув’язнення. Але ми навіть не очікували, що люди сприйматимуть це за правду. Ми розуміємо, що у Маріуполі були проблеми з інтернетом, не всі могли зайти й почитати ставлення України до цієї проблеми.

Але маріупольцям та усім нашим людям з усіх тимчасово окупованих територій ми з упевненістю можемо сказати, що Україна вас усе одно звільнить, ми все одно одна родина, ми все одно будемо разом! І термін ув’язнення отримають лише ті, хто співпрацював з окупаційною владою. Ті, хто залишився на території, не понесуть жодної відповідальності. У кожного були свої причини залишитися: у когось старі батьки, у когось немає здоров’я. А в когось, на жаль, страх перед невідомістю. І люди бояться виїхати. Тут нема чого соромитися.

Скажу, що у 2014 році, коли захопили Слов’янськ, і місто було в окупації, мої батьки також не захотіли виїжджати. І будь-які мої аргументи, вони не хотіли слухати, вони не чули мене, і я нічого не могла із цим зробити. Вони прийняли таке рішення. Але це не означає, що вони зрадили батьківщину.

Часто нам пишуть люди, що окупанти змушують людей отримувати російські паспорти. Чому їм це треба? Чому вони хочуть, щоб ці люди були паспортизовані та вважалися росіянами? Бо прийшли «рятувати».

Їм (росіянам — ред.) треба показати: «Дивіться, скільки людей отримали російські паспорти». Хоча ми знаємо, що ці паспорти отримуються під примусом. Якось до нас звернулася молода дівчина з-під Маріуполя. Вона повідомила, що вагітна, і їй скоро народжувати, а в пологовому будинку їй сказали: «Або показуй паспорт російської федерації, або ми не зможемо надати тобі медичні послуги». І вона пише: «Що мені робити?». Звичайно, ми їй порадили отримати паспорт. Бо найдорожче — це її життя та життя її дитини.

До Офісу Уповноваженого надходить багато аналогічних звернень. Як правило, люди повідомляють, що окупанти зі зброєю в руках категорично заявляють: «На цій території можуть жити лише росіяни, або отримуєте російський паспорт, або ми будемо відбирати у вас нерухомість (авто)». Іноді змушують отримувати російський паспорт і укладати контракти для роботи на підприємствах, які стратегічно важливі для окупантів, наприклад, Запорізька атомна електростанція. Тобто, різними способами, але вони змушують людей отримувати ці паспорти й ми людям роз'яснюємо, що задля захисту свого життя, здоров'я, майна, вони можуть отримувати російські документи, що після деокупації буде процедура відмови від таких паспортів.

— Скажіть, будь ласка, на вашу думку, як взагалі можна зараз долати такі фейки та маніпуляції? Тому що інформаційна війна триває й іноді росія, навіть, здобуває перемогу.

— російська федерація — профі в пропаганді. Рівних їм немає, мабуть, у всьому світі. Ми ще вчимося спростовувати їхні фейки, але нам дуже складно доносити таку інформацію на окуповані території. Тому ми дуже раді, що є ви. Я вас читала ще з 2014 року, тому я думаю, що завдяки таким засобам масової інформації люди зможуть отримувати хоч якусь інформацію з українського боку. Але сьогодні я закликаю всіх, хто там знаходиться, звичайно, виїхати, аби не наражати себе на небезпеку.

Якщо ви вирішили виїхати й не знаєте, куди їхати й що вам робити, пишіть в Офіс Уповноваженого. Знайдемо для вас місце тимчасового поселення і спробуємо на перший час допомогти, швидко оформити довідки переселенців і відновити документи, якщо у вас будуть такі проблеми. Ми залишимо наші контактні електронну адресу й гарячу лінію.

Тому хочу всім сказати, що наша інституція людиноцентрична. Ви можете просто відкрити свою електронну скриньку, написати в довільній формі. Головне — зазначити своє прізвище й номер телефону, за яким ми зможемо з вами зв’язатися. Він може бути, наприклад, у Телеграм або Вотсап. Можливо, ми допоможемо вам логістично, підкажемо краще, через який пункт пропуску вам в’їхати в Україну, які там є особливості, які документи ви маєте із собою мати.  

— Дякую вам за ці поради для наших людей. Ольго Миколаївно, на вашу думку, чому росії потрібно та важливо створювати фейки в більшості саме про переселенців із Донецької та Луганської областей?

— Бо це вони роблять для своєї внутрішньої аудиторії, культивуючи наративи «Україна ображає», «обстрілювала Донбас 8 років», але питання, чому люди після початку окупації з Донецька та Луганська їхали більше в Україну, а не в російську федерацію. Це був такий аргумент, на який російські пропагандисти не мають відповіді. І такими фейками росіяни налаштовують місцеве населення Донецької та Луганської області проти української влади.

— Так, Ольго Миколаївно, це дійсно так і є. Це як підтримка їхньої рашистської ідеології, яка насправді зародилася ще задовго до 2022 року. Дуже дякую вам, що ви знайшли час для нашої розмови й що відповіли на всі запитання. Дякуємо за цю підтримку наших людей із Донеччини та Луганщини!

— Дякую і вам за вашу роботу!

***