Без росії та зі свідомими громадянами: яким українські захисники та захисниці бачать майбутнє країни після перемоги

«Ми маємо максимально розмежувати наші інфопростори та захиститися від російських метастаз», Максим Грабовський, Маріуполь, Бахмутський окремий батальйон Донецької окремої бригади Сил територіальної оборони

«Я впевнений, що в нас усе буде добре і з соціалкою, і з відновленням інфраструктури — у нас неймовірно завзяті й ініціативні люди та потужні й зацікавлені в співпраці міжнародні партнери. Тож, моє бачення майбутнього після нашої неминучої перемоги стосується імовірніше медійної, освітньої, наукової, культурної та розважальної сфер.

Ми маємо максимально розмежувати наші інфопростори та захиститися від російських метастаз. Історія показує, що будь-яким русскім не можна довіряти, ніколи. І взагалі бажано не підпускати їх близько. І тим більше інтегрувати їхній світогляд та парадигму в наші реалії. Вони ж як та лиса з народної казки — спершу йдуть до твоєї хати нібито переночувати, а згодом уже встановлюють свої порядки, виганяють господарів, ще й дивуються, чому їх потім ненавидять і зневажають.

Тому, якщо коротко, у майбутньому я хочу, по-перше, аби все це панство-росіянство максимально зменшилося в нашому інфопросторі. По-друге, аби більше було притаманного саме нам, українцям. І, по-третє, аби ми, хоча б поверхнево, були ознайомлені з культурою сусідніх країн і обмінювалися з ними досвідом. Бо від досвіду спілкування з росією несе згарищем та лайном. А, власне, у мене на своє майбутнє інші плани».

«Треба буде багато часу, щоби спробувати загоїти рани за всі трагедії», Віолета Тарасенко, Авдіївка, 1-ша окрема бригада спеціального призначення ім. Івана Богуна

«По-перше, хочу спочатку побачити передумови для перемоги. Поки такого позитивного сценарію я не бачу. По-друге, треба до нашої перемоги ще дожити. Військові працюють над збереженням її кордонів, цивільне суспільство повинно працювати над тим, щоб в Україні збереглися умови для розвитку демократії та справедливості.

Після перемоги почнеться процес підрахунку загиблих і травмованих, розмінування і відбудова містечок, відновлення великої промисловості та нові політичні випробування для українців, як всередині країни, так і у світі. Після перемоги треба буде багато часу, щоби спробувати загоїти рани за всі трагедії, які вже стались і ще стануться. Бо ціна перемоги — конкретні людські життя.

Хочу після перемоги круту заможну країну, що розвивається, де хочеться жити. Вірю, що багато молоді повернеться зі вже готовими рецептами розвитку. Якщо вистачить сил і здоров’я, то я сама доєднаюсь до громадських або політичних формувань, бо цим я і займалась до повномасштабного вторгнення. На жаль, вже зараз я не бачу від суспільства повної консолідації в захисті демократичних цінностей».

«Майбутнє України бачу безпечним, свідомим, незалежним», Олег Семібратов, Донецьк, проходить службу на Донецькому напрямку

«Майбутнє України бачу безпечним, свідомим, незалежним. Безпечним за умови вступу України в НАТО та формуванню дієвої моделі національної безпеки, щоб те, що зараз відбувається більше ніколи не повторилося.

Бачу свідомим за умови національної ідентичності та свідомості більшості народу, кожен має розуміти, хто він є, де його коріння, і що країна — це дім, який треба берегти, захищати та відстоювати. І це повинні зрозуміти хоча б 70 %, а не тільки 20 %, які зараз борються.

Бачу незалежним за умови викорінення корупції та розвитку громадянського суспільства. Те, що народ є єдиним джерелом влади й має право безпосередньо брати участь у вирішенні важливих питань управління, розвитку, розбудови нашої держави, мають зрозуміти не тільки люди, а і всі органи влади. Без цього майбутнього, на жаль, не має.

Це дуже непростий шлях, але всі українці повинні його подолати заради тих, хто віддав своє життя на шляху до майбутньої перемоги. Ми захищаємо не просто територіальну цілісність України, а право наших дітей жити у своїй вільний, процвітаючій, європейській країні».

«Я хочу бачити країну, де живуть лише небайдужі до неї громадяни», Марина Молошна, Маріуполь, 112 окрема бригада Сил територіальної оборони Збройних Сил України

«Першочергово, я хочу бачити Україну країною, де живуть лише небайдужі до неї громадяни. Бо від цього буде залежати в тому числі безпека країни: чи зможе Україна стати настільки сильною, що росія побоїться на нас знову нападати.

На жаль, українці гуртуються лише перед обличчям смерті. Так було в перші місяці повномасштабного вторгнення, коли ми показали справжню єдність. Якщо більшості українців буде небайдужа доля країни та вони будуть не словом, а ділом розвивати Україну, то ми дуже скоро зможемо стати країною мрії. А якщо люди й далі думатимуть лише в масштабах свого умовного холодильника, то нічого доброго не відбудеться.

Ми маємо навчитися брати відповідальність за свою країну. Зараз її взяли 1 млн військових у Силах оборони України. Але цього мало і для перемоги, і після перемоги. Активних громадян повинно бути набагато більше.

Після перемоги Україну повинно буде не тільки відбудовувати, а і працювати над її обороноздатністю, а все це впирається в економіку. Тому дуже хочу, щоби після перемоги в країну повернулися всі працездатні українці, які виїхали. Звісно, для цього їм потрібно буде створити умови. І це один із викликів України після перемоги.

Не можна забувати про те, що не робилося десятиліттями, але сподіваюся, що це таки буде зроблено: справедлива судова система, міцні державні інституції, незалежні правоохоронні органи, привабливе середовище для ведення бізнесу, потужне місцеве самоврядування. Без цього неможливо розраховувати на безпечне й заможне майбутнє».

***

У День захисників та захисниць України вчергове згадуймо про величезний внесок військовослужбовців у перемогу нашої країни та у її майбутнє! Дякуємо кожному та кожній, хто боронить нашу свободу! Цінуємо це та допомагаємо! Слава всім нашим захисникам та захисницям!