Українське коріння Донбасу: як професор історії з Донеччини розвінчує російські фейки

Фейк про російське походження Донецької та Луганської області та про помилку в історії, коли “Ленін віддав Донбас Україні”, активно використовують у своїх статтях пропагандистські ЗМІ росії й “лднр”.

Пропагандистський канал “Общественное Движение «Донецкая Республика»” опублікував відео, де на старовинну пам’ятку української козаччини повісили російський прапор.

Східний Варіант разом з професором історичних наук Дмитром Білим спростовує російські історичні міфи про те, як давно існує росія та чи справді вона заснувала Донеччину й Луганщину. 

Перші згадки про території Донецької та Луганської області

Дмитро Білий – професор історичних наук, член Наукового товариства ім. Шевченка та Національної спілки письменників України, завідувач відділу історичних досліджень Голодомору-геноциду у Національному музеї Голодомору-геноциду.

Дмитро народився в Макіївці, що в Донецької області. Через початок війни у 2014 році виїхав до Львова, де працював директором наукової бібліотеки, а згодом переїхав до Києва.

Професор розповів, що Донецька та Луганська області – це надзвичайно великі території. Назви протягом останніх століть могли змінюватися: “Донбас”, “Донецький басейн”, “Приазов’я”.

“Влада в радянські часи намагалася нав’язати, що Донецька й Луганська області – це тільки про шахти, терикони, тяжку працю та металургію. Проте це величезний простір, адміністративні межі якого змінювались впродовж років. Це був простір сакрального Приазов’я, а у середині 18 століття ці території входили до Війська Донського та Війська Запорозького”, – ділиться історик. 

Дмитро пригадав, що перші згадки про ці території були ще за давніх часів, коли на території сходу України проживали скіфи (IV—III ст. до н. е.). 

“Якщо заглиблюватися, то на Донбасі є пам’ятки мегалітичної культури, які датуються IV століття до н. е. Тобто, ці землі входили у певний сакральний простір. Наприклад, скандинавська міфологема згадує про Ясень світу, який росте на Приазов'ї. Сам термін “Азов” означає море  скандинавських богів “Асів”. Джерела цієї міфологеми походять із дуже давніх часів”, – ділиться професор. 

Зі слів історика, на територіях Донецької та Луганської області була суміш зі кочівницької та осілої культури. Певне порубіжжя. Наприклад, Савур-Могила (курган у східній частині Донецької області — ред.), яка оспівана в козацьких думах та піснях. 

“Вважалось, що Приазов'я — це сакральний простір, який слугував важливим торговельним шляхом, й місцем для обміну культур різних народів”, — розповів Дмитро.

Професор зазначив, що поруч із кам’яною могилою під Волновахою знаходиться велика кількість унікальних пам'яток, які датуються IV століття до н. е. Багато із них були відкрити тільки у 2013 році, тому війна перешкодила їх подальшому дослідженню. 

“Український історик — Омелян Пріцак писав, що від Азовського моря й далі на Тмуторокань, північний Кавказ, Кубань — це і є шлях до стародавнього міста Трої”, — ділиться Дмитро. 

Історик розповів про ще одну згадку в поемі «Слово о полку Ігоревім». Існує припущення, що Ігор йшов у пошуках Трої й легендарна битва із половцями відбулася саме в степах сходу України.

“Можемо впевнено сказати, що це не просто дике поле, а відомий сакральний простір, який неймовірний важливий для багатьох цивілізацій, що тут постали”, — поділився Дмитро. 

Місця становлення українського козацтва 

Дмитро Білий є автором декількох історичних романів, наприклад “Козацький оберіг”, де він описує території Луганської та Донецької області. 

“Степовий простір та Приазов’я тісно пов’язане із часами становлення козацтва в Україні. Люди тут займалися рибальськими промислами та полюванням. Це був простір свободи”, — розповів історик.

Професор поділився, що спочатку на цих територіях осідали вільні загони. 

“Маріуполь був заснований як козацька домаха (запорозький форпост на березі Азовського моря). Це була столиця Кальміуської паланки Війська Запорозького. Тобто, надзвичайно важлива військова база, де козаки будували чайки та плили через Азовське море на північний Кавказ”, — розповів Дмитро.  

Історик зазначив, що перші згадки про сучасну Донецьку область – це Кальміуська паланка у 1739–1775 рр. Він розповів, що український історик Дмитро Яворницький навів назви багатьох поселень, які ще й зараз зберігаються під Макіївкою. Наприклад, селище Землянки та Ясенівка.

“Бахмут був дуже важливий для Війська Запорозького, через наявність соляних шахт. Сіль — це стратегічний продукт, без якого люди раніше не могли вижити. На ці шахти претендували запорожці, донські та гетьманські козаки”, — поділився професор. 

Історик підкреслює, що землі Донецької та Луганської області — були стратегічно важливими для Війська Запорозького, та охоплювали Приазов'я й територію сучасного Донбасу.

“Ці території оспівані фольклором. Наприклад, згадати думу про Савур-Могилу:

“Ой, та ви ведіте та і виведіте

Мене на Савур-могилу,

Нехай я гляну, гляну-подивлюся

Та й на свою Вкраїну!..”, — розповів історик. 

“Московського царства або князівства й близько не було на територіях Донецької або Луганської області” 

Дмитро розповів, що теза “Донбасс исконо руский” — є фейковою та немає жодних історичних підстав.  

“Наприклад, донські козаки ніколи себе росіянами не вважали. І під час повстання Булавіна у 1709 році, запорозькі козаки разом з донськими козаками воювали проти московських військ Петра I”, — ділиться історик.

Професор зазначає, що ця територія ніколи не входила в склад московського князівська або царства. Експансія почалась наприкінці 17 століття.

“Зрозуміло, що вони кажуть, що й українців вигадали, а вся Україна — це російська земля. Це вже навіть не на рівні міфологеми, а просто тупого фейку”, — розповів Дмитро.

Східний Варіант розпитав професора історії про те, чи справді “россия существовала в пятом веке”, як пишуть в “доктрине” “Русский Донбасс”

“Це неправда, термін “росія” вперше зустрівся у 1713 році. Він походить від грецького варіанту назви “Русь”. І почав застосовувати на офіційному рівні тільки у 18 столітті. А Московського царства або князівства й близько не було на територіях Донецької або Луганської області”, — ділиться Дмитро.

Історик зазначив, що експансія почалась після Переяслівської ради у 1654 році.

“Але протягом 30 років ще тривала жорстка боротьба проти Московського царства, а потім період Руїна. Тому про яке заснування може казати, якщо вони навпаки зруйнували”, — розповів професор.

Дмитро підкреслює, важливо пам’ятати, що адміністративні межі Донецької та Луганської області входили до складу Війська Запорозького, яке мало свою автономію та договірні стосунки із Московським царством.  

“Фейки — це один з елементів ідеологічної війни” 

Дмитро поділився, що схожі наративи — це підстава для експансії, які використовує будь-яка імперіалістична держава. 

“В першу чергу, саме Російська імперія використовувала схожі методи. Принаймні, британці ніколи не казали, що вони заснували або придумали Індію. А Російська імперія, особливо не маючи власної історії та підстав для існування, намагалася створити схожу міфологему, шляхом фальсифікації даних та поширення фейків”, — розповів історик.

Він зазначив, що це робилось спеціально, що показати “Ми, ми, ми”. 

“Це один з елементів ідеологічної війни та пропаганди. Наприклад, коли у 18 столітті вони купували “послуги” Вольтера, який описував історію Петра “великого”, а також закордонні газети. Другий блок розходів Російської імперії, після армії, йшов на підкуп іноземних дипломатів, журналістів, газетярів та політиків. Нічого не змінилось за 400 років”, — ділиться професор.

Дмитро зазначив, що місцевість можна опанувати гарнізонами, але паралельно треба створити інформаційний простір. 

“Як казав у свій час Отто фон Бісмарк “Головне захопити місто, а історики потім доведуть що воно завжди нам належало””, — резюмує професор.

***