"Спільнота Відновлення": як косметологиня з Маріуполя відновила роботу в Києві

«Спільнота Відновлення» — засноване Східним Варіантом ком’юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо ці історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до «Спільноти Відновлення» та підтримайте Східний Варіант донейтом.

 ***

Понад 22 роки досвіду в дерматокосметології

Євгенія Манжина народилася в Донецьку, та коли їй було два рочки, її батьків, які теж лікарі, направили працювати до Маріуполя. Так родина опинилася в приазовському місті, де і проживала до повномасштабного вторгнення росії.

«Моя мама до пенсії була обласним дієтологом на Донеччині, а тато — головним хірургом у Маріуполі. Після школи я закінчила Донецький національний медичний університет за фахом дерматології. Закінчила інтернатуру, у мене тоді вже народився син. І вже зі своєю родиною я повернулася жити та працювати до Маріуполя», — розповідає Євгенія.

Лікарка вирішила піти саме в косметологію, чим і займається вже понад 22 роки:

«Моя мама завжди мені казала, що за косметологією буде майбутнє. І вона мала рацію на 200%. За фахом дерматолога я ніколи не працювала, мене це не приваблює. Мені подобається творчість, я творча людина. А це більше можливо саме в косметології. Тому я займаюся саме дерматокосметологією. Якщо ти маєш лікарський фах, маєш у цьому вищу освіту, то ти можеш працювати в цій галузі скрізь».

Євгенія починала свій карʼєрний шлях із роботи в салоні краси. До неї приходили відвідувачі з проблемами шкіри та з бажанням різних косметологічних процедур.

Героїня розповідає, як сильно було повʼязано її життя з Донецьком. Хоч вона з батьками переїхала, коли ще була маленькою, там залишалися її дідусі та бабусі, до яких вони часто їздили в гості. У Донецьку лікарка підвищувала кваліфікацію, проходила тренінги, відвідувала семінари та симпозіуми. 

У 2009 році у Євгенії померла бабуся, тому вони забрали дідуся до себе в Маріуполь. Та й далі їздили до Донецька з різних причин. Але після 2014 року це стало неможливим.

«Усе змінилося, і в Донецьку я більше не була. Це моє рідне місто, та скільки я вже його не бачила. Та й у Донецьку більше не має того, що було у 2014 році. Місто стрімко розвивалося, це було красивезне місто, велике, промислове, транспортне, та його більше нема», — каже Євгенія.

Євгенія згадує, як у 2015 році терористи обстріляли мікрорайон «Східний» у Маріуполі. Тоді вона працювала в центрі міста. У той день загинуло 29 людей, ще 92 отримали поранення. Це було справжнім шоком та трауром для містян. Та ніхто тоді не знав, що це, на жаль, не остання трагедія для Маріуполя.

Виїжджали з Маріуполя зі смертельним страхом

Євгенія з родиною проживала у відомому будинку з годинником, що на одному із центральних перехресть Маріуполя. Вона розповідає, як уже через деякий час після початку повномасштабного вторгнення місто почали нещадно нищити ворожими снарядами:

«Ми сиділи у квартирі, але потім почали прилітати касетні снаряди. Уламки пробили все. Я ледь врятувала свою дочку Соню. Я лягла на неї, і ми поповзли до коридору. Потім сиділи вже в підвалі, навіть не могли вийти з нього. Мій чоловік — працівник поліції. Усі три тижні, що ми там пробули, він одягав бронежилет, брав автомат та їхав допомагати людям. Він один із тих поліцейських, які залишилися в місті. Він возив людей до лікарні, возив американських журналістів до пологового будинку, коли його розбомбили, роздавав паливо, поки це було можливо. А 15 березня вже не зміг повернутися до своєї роботи».

Родина виїжджала з блокадного міста 16 березня. Того дня окупанти скинули бомби на Драматичний театр, де шукали прихисток маріупольці, у тому числі діти та літні люди. Євгенія каже, коли це сталося, усе небо було в чорному диму.

«Ми чули, як летів літак. Це він уже розвертався та летів звідти. Дві бомби впало й небо все стало чорним. Ми забрали мого батька, а його вікна виходять якраз на драматичний театр, і поїхали. Не встигли дістатися до домівки моєї мами, та з нею, Слава Богу, усе добре. Посиділи трохи в знайомих у селі біля моря, а потім через Бердянськ рушили до Запоріжжя», — розповідає Євгенія Манжина.

Їхати із чоловіком, який працював старшим інспектором Центру забезпечення ГУМВС  України  у Донецькій області, було страшно. Євгенія щось чула про «розстрільні списки», у яких був і її чоловік. Донька Євгенії, Соня, боялася, що на блокпостах її відведуть в окрему кімнату й будуть розпитувати про тата. Родина придумала легенду, що тато — ремонтує автомобілі. Та все одно було дуже страшно.

«На кожному блокпості, а їх було приблизно 25, чоловіка роздягали, дивилися татуювання, кудись водили. Але ми виїхали. Як нам відомо, працівників поліції, які поїхали іншою дорогою з Маріуполя, затримали. Та ми змогли вибратися», — каже Євгенія.

Опинившись у безпеці, Євгенія з донькою поїхали до Варшави, де проживали понад рік. Там лікарка відновила свою роботу дерматокосметологинею. Хоча зізнається, що після всього пережитого повернутися до звичного життя було вкрай важко:

«У мене процедури, які несуть красу, радість, психологічне підтримання, дарують пацієнту впевненість у собі, у своїй зовнішності. А як я буду це робити, якщо в мене в самої травма? Було дуже тяжко психологічно налаштуватися і повернутися до роботи».

Чоловік Євгенії повернувся працювати на Донеччину. А старший син закінчив Одеський медичний університет та почав працювати інтерном у Києві. Тож цього року Євгенія вирішила повернутися до України та возз’єднатися родиною.

«Кожен несе свою історію»

Євгенія відновила роботу місяць тому. До неї вже приходять маріупольці та кияни, які потребують косметологічних послуг.

«За час повномасштабної війни це дуже актуально. Люди постаріли через усе це. Хочеться їм допомогти. За 22 роки роботи я освоїла й роботу психолога, розумієте. Я знаю, як спілкуватися з людьми, що порадити. Через центри «ЯМаріуполь» я почала запрошувати до себе маріупольців, у мене для них знижки, я хочу допомогти всім, чим зможу. Кожен із них несе свою історію. Ми ж з одного міста, стільки пережили. Вони зовсім одні у великому незнайомому місті. А так мають когось, до кого можуть прийти», — розповідає Євгенія.

Євгенія надає повний набір послуг із косметології для своїх пацієнтів: усі види інʼєкцій, ліполіз, класичні апаратні процедури.

До повномасштабного вторгнення в Маріуполі Євгенія мала свій салон, де були послуги з косметології, масажу, манікюру та перукар. На жаль, будівлю салону спочатку зруйнували, а потім знесли. Така ж доля спіткала оселю родини — відомий будинок із годинником у центрі Маріуполя був повністю зруйнований та знесений.

Попри це, Євгенія продовжує карʼєру в Києві. Та як би це не було зараз складно, вона каже, що професія робить її щасливою і допомагає триматися:

«Це не дає мені старіти, по-перше. По-друге, дає мені можливість розвиватися, вчитися, здобувати нові знання та нести їх людям. Я отримую від цього задоволення, ще й заробляю гроші. Це таке поєднання всього, симбіоз можливостей та енергії для мене. Тому я щаслива бути дерматокосметологинею та допомагати людям», — каже Євгенія.

Євгенія із задоволенням приїде в гості до Маріуполя, коли він повернеться під контроль української влади. Та жити та працювати поки що планує в Києві — тут її родина, робота, можливості.

Євгенія здобула відзнаку «Незламні зі сходу» від Східного Варіанта.

Вона — підприємиця зі сходу, яка знайшла сили відновити свою діяльність на новому місці!

Пишаємося та підтримуємо!

Як звʼязатися?

Слідкувати за новинами та роботою Євгенії можна через її Instagram

Записатися до лікаря можна за телефоном: +380509545210

Євгенія приймає пацієнтів за адресою: Київ, вул. Рибальська, 22.

***