"Спільнота Відновлення": як Луганська філармонія двічі відроджувала свою діяльність
Луганська обласна філармонія двічі втікала від війни. Вперше після вторгнення Росії у 2014 році, вдруге — у 2022 році. І двічі відновлювала свою діяльність майже з нуля в нових містах: спочатку в Сєвєродонецьку, а після повномасштабного вторгнення — у Львові. Луганська філармонія стала амбасадором “Спільноти Відновлення” та лауреатом відзнаки “Незламні зі сходу”. Історію відновлення її діяльності розповідає Східний Варіант.
"Спільнота Відновлення" — засноване "Східним Варіантом" ком'юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості людей. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до Спільноти відновлення та підтримайте Східний Варіант донейтом.
***
Діяльність в Луганську
До вторгнення Росії у 2014 році Луганська обласна філармонія виступала як в Україні, так за її межами. На її концерти ходили в країнах Європи, та навіть в Китаї та Японії. За словами директора Ігоря Шаповалова, до початку війни у 2014 році в філармонії був потужний оркестр, який весь час гастролював.
З 2002 року оркестр очолює австрійський диригент і композитор Курт Шмід, завдяки діяльності якого почався новий етап розвитку симфонічного оркестру та розширення репертуару колективу й карти його гастрольної діяльності. Завдяки цьому філармонія активно співпрацювала з Австрійським посольством і виступала в Австрії.
Ігор Шаповалов розповідає, що у 2004 році філармонія вперше провела концерт в соляній шахті в Соледарі. Після цього місцевий спелеосанаторій назвали «Соляною симфонією». Симфонічному оркестру вдалось провести ще декілька концертів в соляних печерах, останній — у 2019 році. Тоді його слухачами були українські військовослужбовці.
Пан Ігор згадує, що коли оркестр проводили до “концертної зали”, то робітник розповідав йому, що раніше до них теж приїжджав оркестр з концертом і показував фото з попереднього заходу. Директор глянув на них, знайшов себе на цих світлинах і показав працівнику. Той від здивування сказав: «Та це ж ви були!».
Окупація рідного Луганська
Ігор Шаповалов розповідає, що коли вибухи були вже недалеко від міста, симфонічний оркестр продовжував свою роботу, і в червні 2014 року виступав в Луганську. Коли ще було залізничне сполучення з містом, працівники філармонії перевезли дітей та літніх родичів в безпечніші місця. Після окупації міста, поступово почали зникати електрика, вода, газ.
Директор філармонії згадує, що після того, як українські військові йшли в наступ за 300-400 метрів від його будинку, була надія, що це все закінчиться швидко і Луганськ звільнять від російських загарбників. Та цього не сталося.
«Ми виїжджали з дружиною 12 серпня. Далі очікувати не було чого, бо наші [військові — ред.] відступили й там все окуповано. Треба було займатися дитиною, робити щось далі з навчанням, бо на той момент якраз закінчила другий курс музичного коледжу в Луганську і треба було кудись переводити її», — розповідає Ігор Шаповал про виїзд з окупованого Луганська.
І згадує про те, що проскочити "блокпост" окупантів вдалося дивом.
«Ми виїжджали разом із сусідом двома машинами й найчастіше на останньому блокпості росіяни забирали машини в людей. На тому блокпості був “ополченець”, який ходив до церкви, в якій працювала мама цього сусіда. Він її впізнав, вона сказала, що ми всі виїжджаємо сім’єю, хоча ми не родичі, і нам вдалось дивом проскочити», — каже пан Ігор.
Чоловік згадує, що тоді вони їхали трасою “Бахмутка”, яка веде від Луганська до Лисичанська. Під час виїзду почався обстріл, але жодна міна не впала на дорогу. Потім Ігор Шаповалов з сім’єю приїхав до Лисичанська. Далі був Харків, і Одеса – місто, в якому сім’я залишилась жити на наступні пів року.
У березні 2015 року Ігорю Шаповалову зателефонували з Луганської обласної адміністрації й запропонували очолити філармонію. Тоді виникла ідея переведення культурних установ з тимчасово окупованих територій і відновлення їхньої діяльності в інших містах.
В Луганській області, за словами директора філармонії, вдалось перемістити на підконтрольну Україні територію саму філармонію, обласний академічний український музично-драматичний театр, обласну бібліотеку та музей, центр народної творчості, обласний центр навчально-методичної роботи, культурних ініціатив і кіномистецтва. Ці установи відновили свою діяльність в Сєвєродонецьку.
Ні обладнання, ні інструментів: як відновлювалась діяльність в Сєвєродонецьку
Спочатку потрібно було привести до ладу документацію філармонії. Документи філармонії залишились в попередньої директорки, яка не виїхала з Луганська і стала на бік окупантів. Тому все фактично робилось з нуля.
«Було дуже складно, тому, що філармонії не було на паперах. Є директор, а більше нікого нема. І ні обладнання, ні інструментів. Абсолютно нічого. Весь березень я оформлював документи: статут, реєстрацію, печатку. На всі ці папери у мене пішло три тижні. А вже з першого квітня ми почали брати людей на роботу», — розповідає Ігор Шаповалов.
Тоді чоловік почав обдзвонювати працівників філармонії, які виїхали з Луганська. Деякі вже знайшли нову роботу, а деякі повернулись на старе місце роботи й почали працювати в філармонії в Сєвєродонецьку. Потроху людей більшало, і вже сьомого травня філармонія вперше виступила в Сєвєродонецьку. Тоді в оркестр складався з 35 людей, також на концерт приїхав Курд Шмід, який очолює філармонію. Це була його перша поїздка в Сєвєродонецьк.
«Ми з ним були на зв'язку весь час. Він дуже переймався нашою бідою, скажімо так. І перший концерт ми зіграли в музичному училищі», — згадує перші концерти в Сєвєродонецьку директор філармонії.
З часом діяльність філармонії стала на рейки, більше людей в ній почали працювати. Вже у квітні 2016 року симфонічний оркестр поїхав на гастролі до Австрії. Далі почалась активна концертна діяльність по Україні та за кордоном: Луганська філармонія відновила свою роботу. Були концерти в Києві, Львові, Ужгороді, Тернополі, Коломиї. Ігор Шаповалов каже, що з оркестром об’їхали весь захід України. Виступали в Італії, Польщі, Австрії.
«Щодо здобутків, то за час роботи в Сєвєродонецьку відновили повністю співпрацю з іноземними диригентами й солістами. Якщо не помиляюсь, то до нас приїжджали солісти та диригенти з 26 країн. Мета була, щоб ці люди мали можливість самі приїхати туди на самий схід, де там до лінії розмежування було кілометрів 30. І подивитися як воно що воно там», — розповідає Ігор Шаповалов.
У гості до Філармонії приїжджали з Бразилії, Мексики, Нової Зеландії. Солісти та диригенти з цих країн привозили з собою і свою музику, таким чином кожній зі сторін було цікаво послухати та відкрити для себе щось нове.
Фінансування філармонії збільшувалось, кількість інструментів та обладнання теж росла. У 2022 в філармонії було три колективи: фольклорний, естрадний і симфонічний. Діяльність Луганської філармонії якісно масштабувалась.
Повномасштабне вторгнення і релокейт
Ввечері 23 лютого у філармонії була репетиція: місцевий театр замовив запис музичного твору для вистави. А вже 24 лютого з самого ранку директору філармонії зателефонували зі Львова та Одеси з новинами, що Росія почала повномасштабне вторгнення.
Ігор Шаповалов каже, що вони були готові до такого розвитку подій. І раніше Іван Остапович, директор Львівського органного залу, запропонував допомогу у переїзді Луганської філармонії до Львова. Були гуртожитки, де могли поселити працівників філармонії на перший час. Цього разу документи вдалось вивезти з собою.
«Я забрав додому всі документи по філармонії, печатку, жорсткий диск з усією інформацією: там кадри, бухгалтерія. На жаль, у мене вже не було часу поїхати в офіс, щоб забрати ноутбуки. Але в принципі те, що було необхідне — було у мене. А наша головна бухгалтерка працювала дистанційно у Львові весь час», — згадує Ігор Шаповалов.
Вже о 8 годині ранку зателефонували з адміністрації й дали наказ на термінову евакуацію. Директор філармонії каже, що тоді дізнались, що росіяни наступають з усіх боків і потрібно було продумати логістику до Львова. Тоді їхали через Павлоград, Дніпро, Кропивницький, Умань, Хмельницький і кінцева зупинка — Львів.
Керівники колективів та асистент диригента проінформували всіх працівників про необхідність евакуації й поступово вони почали виїжджати до Львова, де вже був директор філармонії. Він щодня обдзвонював працівників і казав, щоб вони вже евакуювались, тому, «що ми у 2014-му році насиділися отак, задля чого будете сидіти й просто знущатися з себе?».
Під час евакуації не вдалось вивезти апаратуру. Частково вивезли музичні інструменти. Зі Львова замовляли машину до Сєвєродонецька, коли той ще не був окупований, щоб вивести більше необхідних речей. У філармонії було два приміщення, в одному були інструменти, в іншому — обладнання. Вдалось вивезти тільки частину інструментів, приміщення з обладнанням було заміноване і туди нікого не пустили через небезпеку.
Також Ігор Шаповалов просив керівника обласної поліції допомогти вивезти валторну — духовий музичний інструмент. Його син вчився в музичній школі грати на трубі, тому чоловік розумів, як важливо музиканту не втратити свій інструмент. Керівник поліції особисто забрав валторну з Сєверодонецька і через поліцію передав її до Львова. Тривав цей процес майже три тижні.
«Я подавав заяву до поліції, тому, що в Сєвєродонецьку залишилось багато музичних інструментів, які належать державі, вони “висять» на філармонії. Але їх фактично немає і ми не мали можливості їх вивезти. І після звільнення Сєвєродонецька ми маємо їх шукати, може десь щось і знайдеться. Але швидше за все не знайдеться», — веде далі розповідь директор філармонії.
У Львові Луганська філармонія почала робити репетиції у Львівському органному залі, який їх прихистив. В березні директор Львівського органного залу ініціював записати гімн України, Тоді зібрали оркестр із тих, хто був у Львові й зробили цей запис.
У квітні філармонія почала відновлювати концертну діяльність. Тоді людей ще було мало і були камерні програми виступів. Композитор Олександр Щетинський написав твір для того складу оркестру, який вже був у Львові. З інструментів були скрипка, валторна, гобой і два тромбони. І для п’ятьох людей, які евакуювались, композитор написав твір Lacrimosa. Директор філармонії каже, що для такого набору інструментів практично неможливо написати твір. Але Олександру Щетинському вдалось це зробити.
У травні Луганська філармонія відкрила в Коломиї Коломийську малу філармонію імені Олександра Коваленка, цьогоріч була річниця відкриття.
Потроху концертна діяльність філармонії з Луганська почала відновлюватись. Симфонічний оркестр почав виступати у Львівському органному залі. Сьогодні філармонія має декілька концертів на місяць. Також за цей час встигла зіграти на всіх майданчиках Львова, окрім театру Заньковецької.
«У нас на місяць в середньому 6-7 концертів. Для симфонічного оркестру це дуже багато, зазвичай оркестри роблять 3-4 концерти на місяць. Для кожної програми треба провести багато репетицій, залучити велику кількість людей», — розповідає Ігор Шаповалов.
Також філармонія дає благодійні концерти на підтримку Збройних Сил України. Їх проводять в соборі св. Юра і в його митрополичих садах, в Гарнізонному храмі св. Петра і Павла. Знову почались виступи закордоном: Словаччина, Австрія.
Сьогодні в складі філармонії є люди, які працювали в ній ще в Луганську, є ті, хто доєднався в Сєвєродонецьку, а також є львів’яни. Загалом тут, за словами директора, близько 35 людей. У Сєвєродонецьку залишилось декілька працівників філармонії через сімейні обставини: в когось літня мати, в когось важкомобільні родичі.
Як можна підтримати Луганську обласну філармонію?
Найкраща підтримка музикантів — це відвідування їхніх концертів. На сайті Львівського органного залу можна знайти концерти Луганської філармонії та придбати квитки. За її діяльністю можна слідкувати в фейсбуці та бачити анонси концертів.
***