"Спільнота Відновлення": як відбувся релокейт маріупольської художньої школи ім. Куїнджі

"Спільнота Відновлення" — засноване "Східним Варіантом" ком'юніті незламних жителів сходу, які заново поставили на рейки свою діяльність у сфері бізнесу чи в громадському секторі. Люди, якими ми захоплюємось та про яких хочемо розповісти якнайбільшій кількості читачів. Бо такі історії варті вашої уваги та підтримки. Підтримайте створення таких історій — долучайтесь до Спільноти відновлення та підтримайте Східний Варіант донейтом.

***

Як все було до великої війни?

Маріупольська художня школа була заснована у 1967 році на базі Палацу культури «Іскра», а в 1972 році отримала статус державної. У 1997 році школі було присвоєно ім'я маріупольського художника та живописця-пейзажиста Архипа Куїнджі. Сьогодні школу закінчило понад 3300 людей. Багато хто з випускників продовжили навчання в середніх та вищих навчальних закладах та стали художниками-дизайнерами, живописцями, скульпторами, театральними декораторами, архітекторами, мистецтвознавцями, художниками прикладних напрямків. Навчання в школі було побудоване на системному освоєнні художніх дисциплін: малюнка, живопису, станкової композиції, скульптури.

Директорка художньої школи Оксана Гнатишин розповідає, що успіхи школи — це роботи учнів та їх прагнення навчатися та розвиватися у художньому мистецтві. Викладачі проходили навчальні майстер-класи українського народного розпису, які опановували для навчання в цьому навчальному закладі.

Маріупольська художня школа імені Куїнджі була місцем тяжіння дітей і дорослих, що мріяли пов’язати своє життя з мистецтвом або просто навчитися красиво малювати. До початку вторгнення там навчалося понад 300 учнів. Не так давно там завершився ремонт, оновили меблі, закупили усе необхідне для малювання. Але після початку повномасштабного вторгнення росії будівля художньої школи, що розташовувалась на вулиці Куїнджі, значно постраждала. Квартири, що розміщувались над нею, згоріли вщент.

Дні повномасштабного вторгнення

Оксана Гнатишин, директорка художньої школи, розповідає, що в останні дні перед повномасштабним вторгненням росії все жило своїм життям. 

«Я пам’ятаю, як 23 лютого ми отримали особливу посилку. Наші учні брали участь у міжнародному проєкті — обмінювалися з дітьми з інших країн малюнками та листами. І ми отримали таку посилку від дітей з Туреччини, вони прислали багато робіт на підтримку України», — згадує жінка.

24 лютого, коли почалося вторгнення, співробітники працювали віддалено. Але дуже швидко ситуація у місті погіршилась. Пані Оксана провела у Маріуполі кілька тижнів до того, як змогла вирватися з облоги.

Вже тут вона дізналася, хто з її колег зміг виїхати на підконтрольну українській владі територію або за кордон. Також Маріуполь покинули більшість вихованців художньої школи.

«Коли я дізналася, що наш Маріупольський художній музей втрачений, а разом з ним втрачені й картини Архипа Куїнджі (видатний маріупольський художник, живописець-пейзажист — СВ), то вирішила, що треба зберегти хоча б школу імені Куїнджі та виступила з такою пропозицією», — каже Оксана Гнатишин.

На це відгукнулася Національна спілка художників України. Її голова Костянтин Чернявський зв’язався з директоркою художньої школи та запропонував допомогу. Спілка придбала для художньої школи мольберти, планшети, фарби, пензлі та інші необхідні матеріали.

Перший час викладачі займались з дітьми на вулиці, поки дозволяла погода. Паралельно з цим директорка школи шукала приміщення, де могли б продовжити заняття в холодну пору року. Спочатку відгукнувся Львівський будинок органної та камерної музики. Вони запропонували своє приміщення, де уроки проходили під звуки органної музики.

Там же була організована виставка робіт пані Оксани та її учнів. Таким чином вони хотіли показати: маріупольські митці є, вони люблять своє місто і продовжують жити та творити.

Пізніше одне зі своїх приміщень надав палац культури імені Гната Хоткевича. Але школа відновила свою діяльність у різних форматах: можна навчатися дистанційно, навіть з-за кордону, а також отримувати консультації особисто у викладачів у Львові, Одесі, Кропивницькому та Дніпрі.

Пані Оксана розповідає, що адаптація в новому місті була швидкою: бажання продовжувати навчання учнів було одразу, «адже школа — це їх найулюбленіше місце навчання за їх покликанням та здібностями. Там завжди була атмосфера затишку та порозуміння, кожен учень сюди приходив за власним бажанням: після навчань у загальній системі освіти шкіл, він займався улюбленою справою серед однодумців».

У планах школи є виставка робіт у Львові. Навчальному закладу допомагають художники з усієї України та за кордону.  Вони купують для нього художні матеріали. Та цього недостатньо. Школі зараз потрібні чотири ноутбуки для викладачів, адже вони викладають дистанційно в Дніпрі, Одесі та Кропивницькому та на базі хабу “ЯМаріуполь”. Наприклад, в Одесі викладач проводить майстер-класи з ліплення для дітей. В Дніпрі вивчають Петриківський розпис з дорослими, в Кропивницькому проводять майстер-класи по живопису з дітьми. У Львові навчають живопису олійними фарбами для дорослих.

Як допомогти?

Сьогодні школа продовжує свою роботу в нових містах. До 50-річчя планують провести виставку своїх робіт у Львові. Та навчальний заклад потребує підтримки: відкритого рахунку, щоб допомогти фінансово школа не має. Але її діяльність можна підтримати, придбавши для неї необхідний для роботи реманент. 

Школа з великою радістю приймає будь-яку допомогу. Для цього можна сконтактувати з директоркою школи Оксаною Гнатишин за номером телефону 0687829681. 

Пані Оксана каже: «Зараз дуже важко усім, хто втратив все».

***