Трансформація шахтарських міст: чи зможе Донбас відмовитись від вугільної промисловості?

Питання про трансформацію вугільних міст і досі є одним з найважливіших для території Донецького вугільного басейну. У 1990-х та на початку 2000-х років вугільна промисловість Донеччини та Луганщини пережила не найкращі роки. Скорочення, закриття, банкротство шахт призвело до підсилення кризи в країни. 

Поступово вугільна промисловість в Україні втратила статус “базової”. Якщо у 1991 році було видобуто 135,6 тонни вугілля, то у 2001 році ця цифра сягала 83 тонн, у 2011 році – 81, 859 тони, а у 2021 році – 29,39 тонни (враховується  видобуток тільки на підконтрольній Україні території). Але зараз наше завдання не полягає у визначенні причин, чому так сталося, а у визначенні того, що буде далі.

Від загальної цифри у 2021 році Донецька область видобула 11,8 тонни, усе інше – Луганська, Дніпропетровська, Львівська та Волинська області. До того ж саме Дніпропетровський регіон тоді став лідером вугільної промисловості – у шахтах області за рік видобули 16 тонн горючих копалин. Та навіть з цими показниками екологи та екологині продовжують закликати відмовлятися від їх видобутку через негативний вплив спаленого вугілля на природу та здоров’я людини. Цей напрямок намагається реалізувати й держава, адже в Енергетичній стратегії країни до 2050 року, яка нещодавно була ухвалена, зазначається напрям кліматичної нейтральності, частиною якого є трансформація вугільних міст.

Східний Варіант дізнався, що являє собою така трансформація та що буде з вугільними містечками після завершення бойових дій 

Що таке трансформація вугільних міст?

Україна продовжує реалізовувати напрямок на входження до Європейського Союзу. ЄС хоче, щоб Європа стала першим кліматично нейтральним континентом, пояснює фахівчиня з питань енергетичної політики міст Центру екологічних ініціатив “Екодія” Анастасія Бушовська. Тому Україні у будь-якому випадку треба поступово реалізовувати кліматичну нейтральність у найближчі десятиліття та відмовлятися від вугілля та вугільних станцій.

Частина населених пунктів Донеччини та Луганщини будувалися довкола  вугільної промисловості, тому раптове закриття шахт спричинило б для них сильні економічні та соціальні труднощі. Саме тому екологи спільно з державними органами розробляють основи “справедливої трансформації” таких міст та селищ. Тобто цілісного процесу відмови від вугільної промисловості, який буде враховувати необхідність допомоги мешканцям, які раніше працювали на шахтах.

“Ми працюємо з вугільними громадами, щоб забезпечити експертну підтримку, щоб ці міста поступово відмовлялись від вугілля і переходили на інші відновлювальні джерела енергії, але щоб забезпечити сталість цього переходу, важливо щоб він був справедливим. Тому що недостатньо просто відмовитись від вугілля, потрібно забезпечити умови для колишніх працівників, які з часом перестануть працювати у цій галузі. Потрібно забезпечити умови для населення цих міст, тому що, навіть якщо людина не працює на шахті, її робота може залежати від цих шахт. Раптом заклад, де людина працює, була на балансі шахти.

Тоді людина може втратити свою роботу. Тому це питання не тільки робітників вугільної галузі, а й населення таких міст”, – пояснює Анастасія Бушовська.

Екологиня запевняє, що до завершення війни відмови від вугілля не буде, адже за умов вразливості нашої енергетичної системи це зробити дуже складно. Та вже зараз треба планувати процес трансформації вугільних містечок на післявоєнний період, щоб це відбувалося швидко та безболісно. 

“У попередні десятиліття вугільна галузь була доволі дотаційною, бо багато шахт Луганської та Донецької області були збитковими. Тому, якщо казати про ці області, вже на даному етапі треба враховувати поточні умови: що люди виїхали, десь шахти закрились, деякі затоплені. І багато підприємств відновлювати буде просто недоцільно. І зараз ми дійсно не все можемо зробити, але на майбутнє вже можемо планувати, що саме там відбудеться, що саме будемо з цим робити”, – каже Анастасія.  

За словами фахівчині, вже зараз на державному рівні потрібно визначити, що саме робити та в якій послідовності. До повномасштабного вторгнення велась робота щодо планування справедливої трансформації, де були закладені соціально-економічні програми, які мали б забезпечити підтримку населення. Та цьому завадило повномасштабне вторгнення. Зараз, вже у контексті відновлення країни та областей, треба дбати не тільки  про відновлення критичної інфраструктури, а й про закладання основ для подальшого розвитку вугільних міст Донеччини та Луганщини. 

“Нам потрібно вчитися приймати виважені рішення”

Важливим залишається питання інтеграція окупованих ще з 2014 року територій Луганської та Донецької областей. Частина шахт за цей час зачинилися, були затоплені. Анастасія Бушовська каже, що з приводу цього є багато дискусійних питань, та важливо те, як будуть розроблятися різноманітні програми чи плани відновлення.

“Перш за все, має бути комплексне дослідження щодо ситуації в цих шахтах. Тільки на основі комплексного, в тому числі гідрологічного, екологічного дослідження можна буде зробити якісь висновки. Це має визначатися на кожному окремому прикладі, на кожній окремій шахті – які саме заходи з рекультивації потрібні. Є приклади, коли вугільні підприємства трансформують у нові простори, це є активною темою для вугільних міст”, – пояснює Анастасія.

Цю ж думку озвучує адвокатка та старша експертка з екополітики “WWF – Україна” Софія Шутяк:

“У Німеччині є регіони, які були вугільними, і для того, щоб вони економічно нічого не втратили, щоб люди мали роботу, був дохід громаді, з часом шахти переобладнали у підземні музеї. Більш того, науковці розповідають, що з часом саме у підземних пустотах шахт можна робити дуже дороговартісні експерименти, можливо, якісь лабораторії робити”. 

Пані Софія каже, що підприємства, які видобувають вугілля, зазвичай працюють по такій схемі: попрацювали, видобули, збанкрутували, ліквідувалися та пішли.

Громади отримували такі шахти “у спадок” і повинні були думати, де шукати гроші на постійне функціонування насосів для відкачки води, адже для ліквідації таких шахт використовували мокру консервацію, яка розуміє під собою підтоплення.

Такий спосіб використовується для того, щоб у разі потреби було можливо відкачати воду та поновити видобуток.

“Але є ще тверда консервація – і це якраз був би вихід для утилізації териконів. Їх можна було б закачувати у ті пустоти, тоді б мінімізувався ефект просідання, знімалось питання витрат на постійне утримання таких шахт. Тому, я вважаю, нам потрібно вчитися приймати виважені сталі рішення.

Якщо для економіки потрібно вугілля, треба розуміти, скільки та на який період треба, та яка вартість ліквідації наслідків такої діяльності та на кого лягає цей тягар”, – каже Софія Шутяк.

Думку щодо попереднього розуміння, скільки державі потрібно вугілля для експорту, висловлює голова Ради Всеукраїнської Енергетичної Асамблеї та ексміністр енергетики Іван Плачков:

“По-перше, треба розробити план економічного розвитку. У цьому плані ми будемо бачити, скільки ми будемо, і де, і яким чином видобувати вугілля. І буде питання, який обсяг ми зможемо експортувати. Ми розуміємо, що зараз тенденція – це зелена енергетика, атомна енергетика і скорочення викидів твердих відходів. І у нас є національний план зі скорочення викидів. Але на післявоєнний період, я вважаю, до 2035-го року нам будуть потрібні теплові електростанції, які працюють на вугіллі.

Ми повинні врахувати, скільки нам потрібно цього енергетичного вугілля, в які роки й вже від цього накладати обсяги на наші шахти”.

Після такої оцінки держава зможе обрати найперспективніші та економічно найефективніші шахти по собівартості та конкурентоспроможності. Тоді можна прийняти рішення, які шахти будуть відновлюватися та відбудовуватися, а для яких треба розробляти план трансформації та вирішувати, яке виробництво чи галузь економіки тут розвивати.

“Це повинна бути така обґрунтована і професійна ідея. Це питання дуже складне. Я думаю, що зараз ми вже спроможні розробити план заходів, дорожну мапу цього питання і реалізувати”, – каже Іван Плачков. 

Східний Варіант звернувся за коментарем до Міністерства енергетики с приводу цієї теми, проте на момент публікації матеріалу відповіді не отримав.

***

Питання вугільної промисловості залишається гострим для Донеччини та Луганщини. Проте більшість європейських країн рухається до повної відмови від цієї галузі енергетики. І Україну в майбутньому теж чекає цей шлях. Східний Варіант продовжуватиме відслідковувати цей процес та інформуватиме про важливі рішення.