"У них має бути дитинство": як сєвєродончанин допомагає маленьким переселенцям

Про те, як йому це вдалося, дізнався “Східний Варіант”.

Ланцюжок взаємодопомоги

Юрій Мухін — волонтер із Сєвєродонецька, який самотужки зміг організувати штаби гуманітарної допомоги у трьох населених пунктах Дніпропетровської області. Раніше “Східний Варіант” знайомив своїх читачів з історією волонтера.

На цьому сєвєородончанин не зупинився і продовжив шукати нові можливості всебічної допомоги не лише дорослим, а й маленьким переселенцям. Він розповів, з чого розпочалася ідея для реалізації нового проєкту.

“Я був у гостях у свого товариша. Він місцевий. Побачив в'язані іграшки його дочки. Соні 13 років і вона велика розумниця. Завжди мені допомагає. Взагалі вся родина Віталіка нам допомагає речами та їжею з першого дня нашого прибуття сюди. Із Сєвєродонецька ми приїхали без нічого”, — ділиться з нами Юрій.

За його словами, дочка друга багато часу проводить над своїм хобі. Юрій вирішив показати хендмейд-роботи дівчинки своїй знайомій українці у США. А вона, своєю чергою, показала фото іграшок представникам міжнародної громади буддистів “Шамбала”.

“Представники громади запропонували провести аукціон для того, щоб покрити витрати Соні, сплативши її роботу. А на виручені гроші купити новорічні подарунки українським дітям”, — пояснює волонтер.

Допомога мамам та дітям

Кошти від аукціону Юрій запропонував використовувати для купівлі наборів солодощів та настільних розвивальних ігор у дніпровський будинок матері та дитини. До подарунків додавались і самі в’язані іграшки Соні.

“У будинку матері та дитини близько 30 дітей. Є переселенці, які перебувають тут якийсь час і їдуть далі. Але є й дітки з мамами, які мешкають тут на постійній основі”, — каже сєвєродончанин.

За його словами, діти чудово взаємодіють та граються разом.

“Діти життєрадісні. Напевно, вони ще не усвідомлюють, наскільки все погано. На це неможливо дивитися без сліз. Коли вперше приїхав до них, просто запитав, що їм потрібно. І почав займатися вирішенням цього питання”, — ділиться із нами волонтер.

За його словами, притулок потребує багато чого. Юрій придбав для мам та дітей генератор. А на отримані кошти від запланованого аукціону була мета докупити сім'ям все необхідне.

“Є багато пунктів, у яких потрібна допомога: від елементарних тазиків для прання до продуктів харчування”, — каже Юрій.

Благодійний аукціон

За допомогою відеозв'язку вдалося провести благодійний аукціон. Це була zoom-зустріч, на якій зібралося понад 100 учасників у США.

“Це були не учні буддисти, а здебільшого вчителі: люди у шанованому віці. І вони всі туди прийшли, щоб взяти участь та допомогти українським діткам-переселенцям”, — пояснює Юрій.

Зі свого боку представники буддистської громади заздалегідь підготувалися: був ведучий та музичний супровід.

Маленька майстриня Соня озвучила початкову вартість іграшок. Між лотами представники громади співали пісні та грали на імпровізованих інструментах.

“Ми сім'ями також підготувалися, вбралися у різдвяні вбрання. Соня співала пісеньки для учасників аукціону. Це було душевно та дуже мило”, — ділиться із нами волонтер.

За словами Юрія, зустріч пройшла тепло, а аукціон вийшов дуже продуктивним. На виручені кошти волонтер придбав подарунки та все заплановане для дітей у будинок матері та дитини.

Різдвяне свято

На кошти, що залишився, сєвєрордончанин вирішив організувати різдвяне свято для дітей у селі В'язівок. У цьому населеному пункті Юрія знають переселенці та місцеві. Волонтер зміг організувати тут гуманітарний штаб.

“Я знайшов чудових аніматорів. Це дівчина Саша, яка до війни мала своє івент-агентство в Павлограді. Саша займається допомогою тваринам. Дуже добра дівчина. Разом зі своїми друзями-аніматорами вона запропонувала провести свято безплатно”, — каже Юрій.

Сєвєродончанин знайшов приміщення для проведення свята, купив потрібні реквізити, солодощі та розвивальні настільні ігри для дітей різного віку.

“Аніматори просто супер. Було дуже захоплююче. У дітей світилися очі. Це дуже важливо. У них має бути дитинство”, — каже волонтер.

Свято вийшло веселим та захоплюючим, а діти отримали масу позитивних емоцій і змогли хоч на вечір відволіктися від важкого періоду в їхньому житті.

Психологічна підтримка

На онлайн-зустрічах із друзями з США Юрій розповідає про свою діяльність та ділиться історіями переселенців.

Вибухи, життя у сховищах та важка евакуація залишає свої сліди. Є випадки, коли діти настільки замикаються у собі, що перестають говорити взагалі.

На одній із конференцій представник буддистської громади запропонував організувати психологічну підтримку дітям. За словами волонтера, така ідея йому дуже сподобалась. І він почав займатись цим питанням.

“Зв'язався з аніматоркою Сашею. Вона завжди зацікавлена ​​у роботі з дітьми: любить діток, їй це приємно. Також я знайшов психолога. Це вчителька початкових класів у Булахівці. Має великий досвід роботи з дітьми та свій психологічний кабінет для дітей у сільській лікарні”, — пояснює Юрій.

Волонтер написав листа голові Вербківської громади, щоб отримати офіційну можливість та дозвіл проводити групові заняття.

“Мені допоміг скласти лист староста села Михайло та соціальна працівниця села В'язівок Тетяна Іванівна. Також вона обдзвонила всі родини переселенців, у яких є діти. На щастя, відповідь надійшла позитивна”, — каже сєвєродончанин.

Важливе в ігровій формі

Волонтер, аніматори та психолог разом обговорили, яким буде формат занять. Психолог склала програму кожної з вікових груп. На цю мить є старша та молодша групи. За словами Юрія, у процесі програма удосконалюватиметься.

“Ми вирішили організувати творчі заняття з аніматорами та з присутністю психолога. Важливо, щоб заняття проходили в ігровій формі, щоб діти могли взаємодіяти між собою”, — уточнює він.

Юрій пояснив, що саме такий формат занять дає можливість психологу пізнати дитину ближче, при цьому її робота непомітна та ненав'язлива для дітей.

“Психолог знайомиться з дітьми особисто, але в невимушеній формі. А отже, діти йтимуть до неї на контакт. І це дуже важливий момент. Бо коли дитина закрита, їй не захочеться йти до незнайомої людини й розкривати душу”, — впевнений волонтер.

На заняттях багато активних вправ. Є робота з фарбами, таблицями, кінетичним піском та іншими реквізитами.

“Наприкінці занять діти отримують солодкий кексик та сік. Це обов'язковий пункт. Без цього я не згоден”, — з посмішкою каже Юрко.

Волонтер поділився, що є перша дитина, яка працюватиме з психологом індивідуально. Психолог поговорила з батьком, і він виявив бажання до таких індивідуальних занять. І це вже невелика, але перемога.

***