"Ми підтримуємо один одного": як 14-річний сєвєродончанин тренує майбутніх лицарів та допомагає ЗСУ 3D-моделюванням

"Не здавайся. Йди далі"

Роман займається історичними боями вже 6 років. Його й інших учнів різного віку тренував батько Ігор Зозуля.

До повномасштабного вторгнення з боку росії Ігор очолював одне із відділень харківського клубу історичної реконструкції та середньовічного бою “Шарухань” у рідному місті.

Раніше Східний Варіант вже розповідав історію спортсмену, який самостійно відкрив секцію “Історичне фехтування” у Сєвєродонецьку. За роки тренування батько й син брали участь у багатьох турнірах.

"Один із найважливіших турнірів для мене був мій перший турнір, проведений у Харкові. Тоді я не отримав жодної медалі, але чув думки інших моїх одноклубників, що підбадьорювали: "Не здавайся. Йди далі”, — пригадує Роман. 

Вже на наступний турнір хлопець отримав третє місце. А з часом почалися й перші місця. Крім численних турнірів в Україні, Роман брав участь навіть за кордоном. Найбільша його перемога була на чемпіонаті світу у Ризі у 2019-му році. Змагалося понад 80 учасників. Тоді хлопець зміг здобути четверте місце. Крайній турнір перед початком війни був у Харкові, на якому юний сєвєродончанин посів два перші місця.

Кількість його медалей налічує понад 70. Та всі вони знаходяться у тимчасово окупованому місті. 

"Усі мої медалі залишились у Сєвєродонецьку. І це сумно. Ніяк не забрати. Поки що", — каже спортсмен. 

Коли почався наступ з боку рф, родина евакуювалася до Чернівців. У новому місті власними стараннями Ігор зміг організувати відділення клубу "Шарухань" та відновити тренування.

Особливий підхід

З часом відповідальним за тренування став Роман. Саме він вже котрий місяць навчає дітей улюбленому виду спорту.

"Тренувати сам я почав після того, як мій батько пішов служити до ЗСУ", — пояснює хлопець.

На цей час до Роми на тренування ходить 8 дітей. Наймолодшому учню — 6 років, найстаршому — 11.

Роман розповів, що серед його учнів є багато дітей, які з родинами через війну були вимушені покинути рідні міста. 

“Є діти з Донецька, зі Слов'янська. Також до нас на тренування ходив хлопчик з Києва. Він застав час бомбардувань. Прийшов дуже замкнутий. Він приїхав зі стресом після пережитого. Потренувався, став показувати добрі результати. І відкрився, став комунікувати, навіть почав усміхатися. І так ми його вивели з того стану. Усі думають, що історичні бої — це про “бити людей палками”. Але тут не тільки це. Тут ще й емоційна підтримка”, — каже Роман.

За його словами, коли у Києві стало безпечніше, хлопчик з родиною повернувся до рідного міста. І це не єдиний випадок, коли психологічний стан дітей на тренуваннях стає набагато краще.

"Я розумію, що кожній дитині потрібен особливий підхід. Також є діти, які лінуються, яким не хочеться виконувати фізичні вправи. І якось треба це піднести у вигляді гри, у  більш розважальній техніці. Таким чином і вправи залишаються, і фізпідготовка нікуди не губиться", — пояснює юний тренер.

Він додає, що саме колективний формат гри сприяє гарній взаємодії між учнями. 

“Наприклад, захопити прапор чужої команди. Діти комунікують між собою, виконують фізичні вправи, що важливо для підтримання власної форми і досягнення гарних результатів у поєдинках”, — зазначає спортсмен.

Був самоучкою

Другим захопленням Романа є програмування. За словами хлопця, багато бійців середньовічного бою та фехтування працюють саме у сфері IT. 

“Програмуванням я зайнявся нещодавно. Вивчаю мову програмування Java. Ця мова орієнтована для написання програм на комп'ютерах та на мобільних пристроях з системним орієнтуванням Андроїд”, — пояснює він.

Він розповів, що до того, як серйозно зайнятися вивченням мови програмування, він вивчав 3D-моделювання.

“Ми з другом вирішили поцікавитися, що воно є. Скачав свою першу програму, відкрив, почав працювати. Був самоучкою. Жодних уроків не дивився. Розбирався сам. Зараз я вважаю, що це безглуздо, бо процес затягувався на довгий час. Але все одно. Від найпростіших примітивів я переходив до складніших фігур. Вимальовував їх”, — каже хлопець.

Така навичка незабаром стала у пригоді Роману для допомоги ЗСУ. 

"Взяв і зробив"

Батько з сином вирішили допомоги українським захисникам за прикладом ідеї київського підприємця. 

Керівник діджитал-агентства UAMASTER Юрій Висовень виробляє брелоки з уламків збитого ворожого літака. Свою акцію він назвав “Зроблено у росії, перероблено в Україні”. Підприємець відправляє брелок тому, хто донатить на купівлю дронів на українській армії понад 1000 доларів. 

“Юрій Висовень відправляє ЗСУ дуже багато дронів. Він запустив такий собі челендж-тренд Україною — перший нарізав з крила реактивного "русявого" винищувача брелоки з алюмінієвої обшивки. Цей літак був збитий у березні під Бородянкою нашими захисниками. На брелоках він зробив гравірування, де і коли його було збито”, — пояснює Ігор. 

У батька Романа був шматок обшивки корпусу ворожого гелікоптеру К52. 

"Ми також вирішили зробити брелоки. Для того, щоб їх роздрукувати на лазерному принтері, потрібний макет, потрібна якась 3D-модель. Тато мені запропонував постаратися зробити таку. Я взяв і зробив", — пригадує Рома.

За декілька годин хлопець спроєктував 3D-модель. Дизайн брелоків та уламок літака Ігор відправив одноклубникам "Шарухань" до Харькова, де згодом і відбулось виробництво важливих для країни сувенірів. 

"Половина нашого клубу — військові, а половина — волонтери. Хлопці відправляли брелоки за донати на допомогу ЗСУ. Придбати брелоки було неможливо. Тільки донати. Відправляли брелоки тим, хто надсилав понад 100 євро", — каже Ігор.

Охочі отримати такий подарунок за донат були як з України, так і з-за кордону. На виручені гроші від брелоків та інші волонтерські збори вдалося придбати для українських захисників військові автівки, автівку швидкої допомоги, коптери та понад 1000 турнікетів вищої якості.  

Маскування коптерів для ЗСУ

Ігор розповів, що перед тим, як зайнятися створенням брелоків, він вирішив написати підприємцю, який першим втілив цю ідею.

“Я написав Юрію у Фейсбуці. Ми познайомилися. Я розповів, що так само хочу створити брелоки. Коли він запитав, хто буде створювати їх дизайн, я показав 3D-роботи сина. Йому вони дуже сподобалися. Юрій запитав, чи може Рома йому допомогти", — каже він.

Річ у тому, що підприємець купує коптери помаранчевого кольору. Їх дуже добре видно вдень у небі. Було потрібно вирішити питання з їх маскуванням.

"В інтернеті у вільному доступі такої розкладки, щоб роздрукувати та обклеїти корпус, не було. Юрій попросив Рому створити 3D-модель корпусу коптера. Він погодився", — пояснює батько хлопця.

Юрій надіслав корпус квадрокоптера Роману.

"Рома цей корпус переніс у 3D-модель, яку  роздрукували у рекламному агентстві на плівку з потрібним принтом. Так він зробив 3D-форму для майбутнього друку камуфляжу під корпуси певної моделі квадрокоптера", — каже Ігор.

Таким чином поки батько Романа, виконує бойові задачі у полку Азова, щодня ризикуючи своїм життям заради захисту цілої країни, 14-річний хлопчик не витрачає час даремно, а допомагає наблизити перемогу України над ворогом.

***