"Записники Гліба": як маленький сєвєродончанин написав власну книгу

Одним з таких прикладів є історія дев'ятирічного Гліба. Нею він поділився зі Східним Варіантом.

"Ми в це не повірили"

До повномасштабного вторгнення разом з мамою і татом хлопчик мешкав у місті Сєвєродонецьк. Родина любила проводити час разом та у теплому колі своїх друзів.

Батьки Гліба займалися всестороннім розвитком сина та, як і мільйони інших українців, мали плани на майбутнє.  

"Ми були впевнені, що 24-го лютого ми прокинемось і поїдемо на концерт до Харкова. У нас вже були квитки", — пригадує мама хлопчика Марина.

Та напередодні ввечері їй подзвонила подруга і порадила про всяк випадок зібрати речі. 

"Ми взагалі в це не повірили. Ми не готувалися. Тєлєк ми не дивимось, тому панічного настрою не було. Та після цієї розмови почали збирати речі, хоча й були впевнені, що нічого не буде. Гліб побачив і запитав, навіщо ми це робимо. Ми відповіли, що просто перебираємо речі", — каже сєвєродончанка.

Та 24-го лютого сім'я прокинулась під звуки вибухів. 

"Ми подзвонили батькам. І вирішили їхати до них. Бо у нашому будинку укритися було ніяк — підвал відсутній", — пояснює Марина. 

Тиждень разом з іншими родичами родина жила у підвалі батьківського будинку, який також знаходився у межах рідного міста.

"Чим більше ми сиділи у підвалі, тим страшніше було з кожним днем. Але 6 березня до нас прилетіло. У всьому будинку повилітали вікна. Діти дуже сильно злякалися. І це була рушійна сила, щоб зібратися і поїхати", — ділиться з нами мама хлопчика.

Сім'я вирушила з міста.

"Ми навіть не уявляли, що наше місто вже так побито", — пригадує Марина.

"Я хочу старих друзів"

Мама хлопчика розповіла, що з початком повномасштабного вторгнення їхній родині почали писати й пропонувати допомогу  знайомі зі всієї України. Так, вдалось знайти мешкання у Солонці, що на Львівщині. А згодом родина переїхала до самого Львова.

Та у новому місті маленький сєвєродончанин почав дуже сумувати за своїми друзями.

"Гліб сильно хоче додому, тому що там були друзі. І він дійсно нікого тут не знайшов. І коли я пропоную з кимось познайомитися, в нього йде якийсь протест. Він каже:"Я не хочу нових, я хочу старих друзів"" — ділиться з нами мама хлопчика.

За її словами, перший час, коли чоловік був на роботі, вони з Глібом постійно були вдома. Через пережите й можливу небезпеку мама не хотіла залишати сина самого. Хлопчик почав нудьгувати. 

Щоб допомогти синові, Марина почала знаходити варіанти цікавого дозвілля. Щоб виключити варіант розваг телефоном, вона пропонувала читати або малювати разом.

"Телефон дуже легко розважає. А коли ти легко розважаєшся, тобі нічого не потрібно вигадувати та видумувати. Як каже багато психологів, для того, щоб людина почала створювати щось нове, вона повинна трохи занудьгувати", — пояснює Марина.

Сила сімейних традицій

Гліб почав багато читати та малювати. А згодом до нього прийшла ідея почати писати власний записник.

"Книжки мене стали надихати. Просто багато книжок є чиїмись щоденниками. Ну й ось мені теж захотілось написати свій щоденник чи записник. І створити свою книгу. Я просто почав писати", — каже Гліб.

Мама юного письменника розповіла, що книги завжди були у житті сина.

"Колись прочитала статтю психологів, які кажуть, що діти почувають себе в безпеці, коли в родині є сімейні традиції. І от у нас була сімейна традиція, що перед сном ми обов'язково читаємо. І цю традицію ми не порушували", — ділиться з нами Марина.

За її словами, від старої традиції стали поступово відходити, коли син навчився  читати. Та тепер є нова традиція — обов'язкові 50 сторінок самостійного читання.

Щоденні новини

Окрім читання і навчання, кожного дня маленький письменник приділяв увагу новій справі, занотовуючи цікаві моменти свого життя.

"І коли він почав це робити, то кожен вечір, коли чоловік приходив з роботи, Гліб біг до нас зі своїм записником зі словами: "Щоденні новини! Щоденні новини!" і давав читати свої записи", — каже мама хлопчика.

За її словами, записи виходили дійсно кумедними. 

У своїй книжці Гліб пише про себе та свої емоції. Але тему війни хлопчик вирішив не висвітлювати. 

"Я запитала у нього: "Ти не хочеш ще трошечки написати про це, бо це все ж таки твоє життя?", а він каже: "Я не хочу, щоб моя книга була сумна. Я не хочу писати про війну, бо книга повинна бути весела"", — ділиться з нами мама Гліба.

Назустріч до мети

Для того, щоб підтримати та надихнути сина ще більше Марина запропонувала йому перетворити записник на справжню книгу. 

"Я хотіла, щоб син повірив у себе. Запропонувала надрукувати книгу, щоб вона залишилась у нього на пам'ять", — додає Марина.

Глібові така ідея сподобалась. Впродовж трьох місяців він щодня відмальовував зображення зі своєї книжки вже в електронному вигляді.

"Я малював на планшеті, а мама переносила малюнки на комп'ютер. В мене була мета", — ділиться з нами Гліб.

11 серпня цього року став щасливим днем для маленького письменника і його родини: книга вийшла у друкованому вигляді. 

"Коли вийшла книга, я запишався собою, тому що це було моє досягнення. Я сам написав, зробив таку дорогу. Я декілька місяців її писав. І ось її надрукували. Це була радість", — ділиться з нами Гліб.

Сьогодні продано 25 книг "Записники Гліба". Це дуже мотивує маленького письменника. 

"Хто б що не казав, будь-якій людині, будь-якій дитині, потрібна підтримка та визнання. Розуміння того, що твою роботу помічають і ти працюєш не дарма, нас мотивує для підкорення нових вершин. Діти — це наше майбутнє, це їх майбутнє і це майбутнє нашої України", — зазначає мама хлопчика.

У вересні Гліб почав писати наступний записник. За його словами, нова книга вже майже готова.

"Якщо я вже почав свою справу, то не залишати ж її без наступної частини", — додає він.

Також у новому для себе місті хлопчик почав відвідувати гурток з малювання. 

Гліб поділився роздумами та порадами з іншими маленькими українцями, які також відчувають сум за друзями та рідному місту.

"Книжки мене так надихнули. Але, якщо не надихатись, я думаю, що мистецтво тебе відволіче від суму. Мені так здається. Це моя точка зору", — вважає маленький українець.

"Мені здається, що особливо зараз нам не потрібно опускати руки і казати, що все пропало. Ми повинні щось робити, рухатись далі, розвиватись, розвивати своїх дітей, надихати їх для того, щоб вони знали, що в них все вийде, щоб у них було світле майбутнє. І ми вже зараз повинні їм це показувати і розказувати. І, може, давайте будемо ділитися своїми перемогами, для того, щоб надихати один одного", —  звертається Марина до всіх українців.

Щоб отримати книгу, можна написати в  особисті повідомлення мамі Гліба на її  сторінці в Інстаграм. 

Собівартість книги становить 100 грн. Та фіксованої ціни батьки Гліба вирішили не встановлювати. Кожен сам вирішує, скільки він хоче задонатити особисто юному письменнику за його труд.

Реквізити карти хлопчика: 

5375 4115 9080 6720 Удовиченко Гліб

***