Збиральна кампанія по "лнрівськи": без грошей та вибору

У той час, коли люди на окупованих територіях шукають можливість заробити хоча б якісь копійки аби прогодувати сім’ю, колаборанти-фермери продовжують наживатися на війні та на звичайних людях. 

Наприклад, на Старобільщині окупанти ще не встигли зайти до міста, як більшість великих фермерів з подачі «нового керівництва» вже почали дерибанити землі — комунальні та таких самих землеоброблювачів, як вони самі. 

Коаліція колаборантів та погрози незговірливим

Після створення так званої коаліції, до якої увійшли успішні бізнесмени у цій галузі — Сергій Девізоров, Максим Клок, Микола Живага, Юрій Кулачко, Віктор Молоток, Олександр Коломецький, звичайні індивідуальники або дрібні фермери втратили можливість заробляти. До слова, Микола Живага є діючим депутатом Старобільської міської ради, який давав клятву на вірність українському народу. 

«Річ у тому, що наразі закупка зерна на окупованій Старобільщині є централізованою. У росії є два закупника, які самі диктують умови «співпраці». Одна з основних — купують урожай лише величезними партіями. Звичайно, що дрібний фермер не може продати урожай ні за які гроші взагалі», — розказав підприємець зі Старобільщини, ім’я якого ми не вказуватимемо в цілях безпеки.

І тут, за його словами, їм на «допомогу» йдуть старобільські куркулі-фермери. За грабіжницький відсоток від продажу останні можуть забрати зерно на продаж. З такої «угоди» індивідуальщикам майже нічого не лишається. 

Дехто з крупних землевласників пішов ще далі в цілях власної наживи. За інформацією нашого джерела, вони почали змушувати дрібних фермерів або звичайних людей, які мають земельні паї, продавати їх за безцінь.

«У них є залізний аргумент — ти не зможеш продати свій урожай. Так воно і є. Звичайно, що поки, але факт залишається фактом. Знаю людину, яку ледь не залякували, аби отримати ласий шматок землі. Підприємець здався, бо живе не сам. Такі “добродєятєлі” страшніші за зрадників-мерів, бо вони вкладають мільйони в землю. І цими ж мільйонами фінансують війну в Україні», — повідомив чоловік.

На фоні цього у Старобільську почали ходити розмови про створення колгоспів для дрібних фермерів. Але хто в цій історії отримуватиме найбільшу частину доходу — окупаційна влада чи все ті ж мільйонери-фермери — питання.

Арештовують або націоналізують

Без копійки та з великими збитками, залишаються й ті землеоброблювачі, які вирішили не перереєстровувати свою підприємницьку діяльність на так звану «луганську народну республіку», але й від думки посіяти та продати врожай росії не відмовилися.

Так, нам достеменно відомо про випадок арешту всього урожаю в одному зі старостатів Старобільського району. Сам керівник організації виїхав на підконтрольну Україні територію. На місці посівною кампанією керував його знайомий. Як тільки машини з зерном загрузили, а одна навіть встигла виїхати з току, приїхали представники так званого «КГБ» та арештували весь урожай.  

Мало того, окупанти на декілька днів забрали цього «управляючого» на допит. Тепер йому інкримінують «крадіжку державної власності луганської народної республіки».  

Орендна плата: кому як пощастить

У всій цій історії є ще третя сторона – звичайні пайщики, які очікують на орендну плату. За інформацією, яку вдалося зібрати, ситуація є невтішною. У когось з фермерів таки є краплина совісті — і вони обіцяють виплатити гроші згідно з договором оренди. На Біловодщині вже є приклади таких виплат. 

Проте у Старобільському районі присутні інші настрої. Один з місцевих жителів поділився «цікавою» історією. 

«До війни моя земля знаходилася в оренді у товаристві з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон». Коли район окупували, то чомусь всі орендовані землі перейшли до Сергія Девізорова. Ми почали дізнаватися з приводу грошей за землю. Нам повідомили, що, скоріше за все, оплату будуть видавати зерном. І то це стане зрозуміло у жовтні-листопаді. Оплата буде такою, як у 2014 році. Це фактично у два рази менше. Ті, хто покинули свої домівки, можливо, отримають гроші за умови відкриття рахунку у «сбєрбанкє лнр». І то, якщо вони вважатимуть тебе  благонадійним», — розказує житель Старобільського району.

Як виявилося, деякі фермери й хотіли б заплатити людям, але не знають, коли і як це можна буде зробити. За інформацією одного з таких землеоброблювачів, на Старобільському елеваторі приймають зерно, але грошей не дають.

«Як вони самі кажуть, пишуть «на карандаш». Коли ті гроші дадуть, а головне скільки — невідомо», — пояснює він.

Можливості релокації для бізнесу 

Ця історія є наочним прикладом того, що може статися, коли ти співпрацюєш з окупантами. Так, не всі негативні герої матеріалу виглядають запеклими злочинцями, але всі вони є економічними колаборантами та обов’язково понесуть за це відповідальність. Хтось скаже: «не було вибору», «не було можливості», але це — відмовки. 

Український уряд розробив спеціальну програму релокації та евакуації бізнесів, які знаходяться у зоні активних бойових дій. Бізнес може отримати допомогу в переміщенні свого обладнання на безпечні території, пошуку виробничих приміщень та розселенні працівників.

Десятки підприємств скористалися такою можливістю та продовжують працювати в Україні. 

Всю необхідну інформацію з приводу релокації можна дізнатися за посиланням.

Ксенія Новицька

***