Заради перемоги. Як маріупольчанка виготовляє окопні свічки з вторсировини

Голова ініціативної групи Mariupol Zero Waste Наталія Гаєцька провела в Маріуполі від початку повномасштабного вторгнення 20 днів. Це були 20 днів пекла: на її очах окупанти руйнували будинок за будинком, а там, де колись вона разом з колегами створювала екологічні проєкти, з'явилися могили.

У середині березня жінка разом з родиною зуміла виїхати з Маріуполя і згодом оселилася у Львові. Й вирішила: буде допомагати нашим хлопцям і дівчатам на передовій. Зараз вона виготовляє десятки окопних свічок і через волонтерів відправляє їх тим, кому це потрібно.

Східний Варіант розповідає історію Наталії, а також ділиться рецептом виготовлення свічок.

Замість компосту в садку з'явилися могили

Наталія Гаєцька разом з колегами та однодумцями займалася різноманітними екологічними проєктами в Маріуполі. Один з останніх був реалізований за кошти громадського бюджету. Це встановлення функціональних скульптур-риб на узбережжі Азовського моря в Маріуполі для збору пластикових пляшок.

На 2022 рік команда також мала багато планів, над яким вони працювали разом з департаментом екології Маріуполя і комунальним підприємством «Комунальник». Вже зараз у різних локаціях міста мали б стояти контейнери для збору небезпечних відходів.

Але повномасштабна війна зруйнувала не тільки плани, а й колись реалізовані проєкти.

Екоактивісти впроваджували компостування в ОСББ міста і вже почала співпрацювати з міськими установами.

«Ми встановили два компостери в дитячому садочку на мікрорайоні “Східний”. В них успішно були зібрані 30 мішків листя та гілок, як навесні мали б стати добривом і збагачувати землю, грядки й клумбу в дитячому садочку. Прийшла війна і, наскільки мені відомо, в цьому дитячому садочку замість компостерів з’явилися могили», — розповідає Наталія.

Вона й сама застала війну в Маріуполі на мікрорайоні «Східний», що був цинічно обстріляний росіянами та представниками терористичного угруповання «ДНР» у січні 2015 року. Він знаходиться найближче до окупованих територій, тому найпершим потрапив під обстріли під час повномасштабного вторгнення росії.

Наталія мешкала на восьмому поверсі багатоповерхівки, тому ризик потрапляння снаряда був надзвичайно високим. Терміново евакуюватися з міста вона не могла: у лікарні залишався батько, якому нещодавно зробили операцію. У підвал спуститись Наталя теж не могла, оскільки мала доглядати маму, якій важко було б подолати такий шлях по сходах, а ліфт не працював.

«Треба було спуститися вниз, пройти певну відстань і за цей час було більше шансів, що тебе вб’є, ніж якщо ти будеш сидіти на восьмому поверсі. До того ж наші підвали не були пристосовані до укриття в них. Тому я залишалася у квартирі зі своїми домашніми тваринами й мамою», — каже Наталія.

«Я знала одне: росія на нас напала»

Через якийсь час Наталія зрозуміла, що залишатися на Лівобережжі більше неможливо. І за пропозицією знайомої переїхала в інший район. Дивом вдалося знайти таксиста, який погодився заїхати на «Східний», щоб вивезти її, маму, чотирьох котів і заїхати за батьком у лікарню.

Усі побутові справи лягли на її плечі, хоча побутом у звичайному розумінні цього слова це важко назвати. В екстремальних умовах жінці доводилося носити воду з джерела, збирати дрова, готувати їжу на відкритому вогнищі. Все це — під свист снарядів і гуркіт бомб.

Вночі вона чула, як до будинку, де вона з родиною тимчасово оселилася, наближаються авіабомбардування. 

У Приморському районі Наталія прожила до 15 березня. Одного дня сусідка запропонувала їй ризикнути й спробувати виїхати з міста разом з родиною і тваринами.

За її спогадами, коли їхня автівка їхала через села недалеко від Маріуполя, люди дивилися на пасажирів, як на «воскреслих мерців». Шоком стало і те, наскільки широко розповзлася російська окупація.

Автівка все їхала повз блокпости спочатку найманців з так званих «лднр», а потім — російських військових, серед яких були й так звані «кадирівці». Наталія чекала, коли ж вона знову побачить український прапор.

На одному з блокпостів російські солдати зупинили їхню автівку, повідомили про самовільно оголошену комендантську годину і запропонували ночувати в полі при морозі у -10 градусів. Але колеги Наталії зі Львова змогли зорієнтуватись і телефоном вказати їй дорогу до села у сірій зоні, де вони заночували у місцевому медпункті. Наталія з вдячністю згадує голову цього села, що надав цей прихисток. 

Зранку вони знову вирушили вбік Запоріжжя і там, перед підірваним містом було мінне поле. Іншого шляху не було, тому водії обережно маневрували серед мін. Черга з машин просувалася дуже повільно. Але вже за цією смертельною небезпекою був перший український блокпост, до якого доїхала і Наталія з родиною.

Із Запоріжжя вона вирушила до Львова, де допомогу їй запропонували колеги. Вони ще на початку вторгнення завірили її: будуть допомагати, чим можливо.

І тепло, і світло, і зручно

Опинившись у Львові, Наталія не перестала дбати про екологію. Вона так само займається екопропросвітництвом, а ще робить окопні свічки із вторсировини для наших збройних сил.

Окопні свічки використовуються нашими захисниками в окопах. Такі свічі дають не лише світло, а і дозволяють підігріти чай або їжу.

«Це була дуже проста ідея для мене. Це одночасно робота з вторсировиною, яка цілком доступна, і допомога нашій армії. Тому я вирішила зробити те мале, чим можу займатись одразу після виїзду з Маріуполя. Ще в березні я спробувала зробити перші окопні свічки», — розповідає Наталія.

Вона зробила на сторінці своєї ініціативної групи оголошення про збір сировини й львів'яни принесли їй залишки свічок. Інструкцію з виготовлення Наталія знайшла у тематичній групі у Фейсбуці.

По суті окопні свічки створюються з трьох складових — металевої банки від консервів, тришарового гофрованого картону і парафіну. Для початку потрібно порізати картон на смужки, скрутити й вкласти у бляшанку. Потім потрібно розтопити парафін і залити його в тару. Після застигання парафіну свічка готова до використання. Картон у даному виробі виступає як гніт.

Зазвичай свічка горить близько трьох годин. Маленька свічка з пласкої банки — близько години двадцять хвилин.

Першу партію Наталія передала волонтерам, що займаються медичною допомогою і регулярно привозять щось на передову. Вони взяли декілька Наталіїних саморобних свічок на випробування і вони повністю підійшли під потреби військових. З того часу вона всі вироби віддає тим волонтерам. Нещодавно з’явився ще один замовних, що займається гуманітарною допомогою.

Через сторінки у соціальних мережах Наталії люди дізнаються, що потрібна допомога, тому надсилають гроші на парафін і самі приносять вторсировину.

Процесом виготовлення вона займається разом з подругою. Разом вони зробили і віддали волонтерам вже декілька партій свічок, у кожній з яких по 40-50 виробів. Жінки працюють на кухні орендованої ними квартири.

Наслідки війни будуть катастрофічними

Наталя вважає, що виготовлення свічок — це мінімальна допомога українським захисникам і захисницям, що під силу кожному. Також вона каже про наслідки для довкілля, які вже принесло з собою повномасштабне вторгнення.

Це в самі по собі бойові дії й використання різноманітних снарядів, що впливає на повітря, воду і грунт.

Це і багатотонні звалища прямо посеред житлових масивів. Вони утворювалися через те, що комунальні служби вже не могли нормально працювати й вивозити сміття. Окрім того, для зручності, багато людей використовували одноразовий посуд і серветки, оскільки на той час у Маріуполі було не до турботи про довкілля. Треба було виживати.

Також Наталія наголошує, що війна вбиває біорізноманіття України.

«Ми всі чули про підпалені поля з пшеницею. Нас це турбує, тому ще це стосується їжі, проблем з постачанням продукції, але є інший бік. Поля і ліси, як і все, що підпалюють росіяни — це теж домівка для тварин, для інших рослин, не тільки тих, які ми їмо. Всі вони є частиною екосистеми, вони сприяють тому, що ця землі й система жива. Коли її знищують, наслідки ми не можемо передбачити, але вже зрозуміло, що вони будуть страшні», — резюмує Наталія.

Детально про загрози довкіллю дивіться у фільмі "Східного Варіанта" "Прихована загроза: Довкілля. Війна. Донбас"

Як допомогти?

Ви можете принести металеві банки від консервації Наталі, але є певні вимоги:

✅ банки мають бути чистими, бо чиста вторсировина — це правило хорошого тону;

✅ банки можуть мати висоту 5-7 см;

✅ в них має бути повністю відрізана кришка.

Зв’язатися з Наталією можна через її Instagram, Facebook, а також написати на сторінку ініціативної групи Mariupol Zero Waste.

Також ви можете зробити донат на картку Наталії. Ці кошта вона витратить на парафін, воск чи іншу вторсировину для свічок.

4149 4991 4100 0735 Гаєцька Наталія