Маленький Маріуполь у Дніпрі: як працює резиденція, що виконує дитячі мрії

Резиденція «Вільний Простір — Little Mariupol» на проспекті Гагаріна відкрилась кілька тижнів тому. Для корінних дніпровців це заклад зі смачною кавою та цікавими івентами, а для переселенців — хаб для отримання допомоги. 

Східний Варіант поговорив із людьми, які, будуючи власне життя у Дніпрі, створили нове місце для інших. 

Маріупольська кава

«А ви дійсно з Маріуполя?», «Ви переселенці?» — такі слова кілька разів на день чує Володимир Лихачов. Саме він своєю запашною кавою зустрічає всіх, хто заходить до Little Mariupol Dnipro. 

Повномасштабна агресія росії змусила залишити свій кавовий бізнес у Маріуполі та всією родиною перебратися у Дніпро.

«У Маріуполі у мене були ексклюзивні ґатунки. Понад 60 видів зернової кави на прилавку. Намагатимемося наздогнати ці обсяги», — говорить бариста, поки займається моїм капучіно на кокосовому молоці. 

Опанувати приготування напоїв на безлактозному та рослинному довелося вже тут — у Дніпрі, бо у Маріуполі полюбляли геть іншу каву. 

«У нас більше пили чистий еспресо чи американо із вершками, звичайні лате, капучіно. Раф я робив раз на два-три тижні. Флет уайт пропонував сам: бачу людину, якій, здається, він сподобається, тоді пропоную та пояснюю, що це таке». 

Дніпряни ж люблять і рафи, і різні види молока, тому у кав’ярні підлаштовуються під їхні смаки, бо попит народжує пропозицію. 

У закладі можна самому випити каву та залишити «підвішену» для переселенців та захисників. Оплачене вами горнятко безплатно запропонують цим людям. Ця традиція з’явилась у Маріуполі після 2014-го року, містяни звикли залишати смачненьке для своїх героїв. Тепер вчать цьому і дніпровців.  

Володимир доробляє мені каву, поряд із чашкою залишає цукерку «Україна — понад усе». Бариста каже, що часто питають, чому така низька ціна на напої, кожному пояснює: ціни залишили маріупольські, бо гроші — не завжди на першому місці, тим більше у такий час. 

Всебічна допомога

«Я просто хочу допомагати», — говорить Кирило Долімбаєв.

Після 2014-го року він зрозумів, що потрібно сильно гуртуватись разом, аби не пустити ворога далі. Та нині його місто в окупації.

Кирило разом із родиною виїхав із Маріуполя наприкінці лютого. Знав, що через свою активність потрапив у список громадських діячів на знищення. Не чекав, поки за ним прийдуть. Дружину, сина та двох мопсів довіз до українського кордони, вони рушили у Німеччини, а сам повернувся у Дніпро — робити те, що може. 

«Коли заїхав у Дніпро, почав спілкуватися із різними людьми: поліцією, криміналітетом, політиками. Ви всі об’єднались навколо ідеї перемоги, відклавши свої сварки на потім». 

Резиденція «Вільний Простір — Little Mariupol» — це його ідея. 

«Тут я робив все так, як мені подобається», — говорить маріуполець Кирило. 

Заклад вдалося відкрити завдяки власним коштам, допомозі міжнародних фондів та спонсорським грошам українців. Але кав’ярня — це не головна ціль простору, а лише верхівка айсберга. 

«Коли люди розповідають казки про те, що волонтерство — це виключно безкоштовно… Так не працює. Воно повинно бути імплементовано у бізнесову складову. Наприклад, за піврічну оренду приміщення я заплатив із власної кишені, із листопада доведеться знову вносити кошти, тому потрібно якось заробляти на це», — говорить Кирило. 

Для переселенців та захисників у кав’ярні напої та солодке безкоштовне, але військових доводиться за руки затягувати у заклад. Навіть випивши каву хочуть заплатити за своє замовлення.

«Це не для того, щоб просто нагодувати солодким та пригостити кавою, а щоб військовослужбовець розумів: він тут важливий. Важливий у Дніпрі. Важливий в Україні. Як і переселенці». 

Для них тут є все: юридична допомога, запис до вузькопрофільних лікарів (стоматологів, гінекологів), бібліотека з українськими книжками, освітні заходи кілька разів на тиждень. 

«Будемо створювати якісний медіа-контент, аналізувати переклад книжок, буде допомога військовослужбовцям, породіллям, тваринам. Готуємо освітні курси з німецькою, англійською, італійською (українську вже тут викладають). Кожного тижня додаватиметься ще більше івентів». 

З останнього — у резиденції провели аукціон з продажу картин, виручені гроші направили на підтримку 98-го батальйону полку «Азов», а для дітей-переселенців — виступав ілюзіоніст. 

Для всіх охочих тут готують курси із тактичної медицини, розповідає Кирило Долімбаєв.

«У Маріуполі проблема була у тому, що люди не знали, що робити із пораненими. Наприклад, як при ампутації накласти джгут. Багато містян загинули, бо їм не змогли допомогти», — каже він.

Об’єднані між собою

Переселенцям надважливо щось роботи, аби не долали сумні думки про загиблих та покинуті домівки. 

«Ми всі виїхали в однакових умовах: майже без нічого. Але хтось опускає руки та каже, що нічого зробити не може», — говорить Кирило Долімбаєв. 

Сам чоловік спокійно розповідає про свою квартиру: розташована у самому центрі Маріуполя, вона вікнами виходить на маріупольській драмтеатр. Оселя вціліла під обстрілами, але кадировці пошматували житло: вкрали пральну машинку, навалили купу у ванну, розбили монітор сина, а системний блок від комп’ютера вивезли, повикидали на вулицю родинні фото та речі. 

«Це просто антицивілізація, — каже маріуполець. — Кожен має щось робити проти них. На дупі сидіти не вийде, щоб не сталось так, як було у Маріуполі».

Над резиденцією працює багато переселенців. У освітньому просторі сьогодні перший день приймає юрист-консульт від благодійного фонду «Карітас Маріуполь» Олександр Пефтібай. 

Чоловік разом із дружиною та донькою врятувався із Волновахи, тепер допомагає іншим людям із юридичними питаннями, кілька днів на тиждень чекає на клієнтів і у резиденції.

«Реєстрація внутрішньо переміщених осіб, виплата соціальної допомоги, виїзд закордон, втрата документів або їхнє поновлення. Досить широкий спектр надаємо. Тобто із будь-яким питанням, з яким стикається переселенець, можемо допомогти», — розповідає юрист.

Люди, що врятувались від війни, часто замкнуті, не хочуть говорити про свої проблеми та погано сприймають інформацію. Олександр сам був у такому стані після евакуації, тому власний досвід допомагає у роботі. 

«Перша реакція: «Ні, нам нічого не треба». А потім починаєш говорити, виявляється, що є і така проблема, і така. Дуже часто, коли говориш про житло, люди починають плакати. У процесі розмови заспокоюються і можуть вже тверезо про все розповідати». 

Мрії дітей-переселенців та нові проєкти від маріупольців

Найважче війну переносять діти. Вони замикаються у собі, погано харчуються чи навіть не розмовляють. Кирило Долімбаєв став свідком двох випадків, коли малеча перестала говорити через бойові дії. Чоловік впевнений, дитину слід підвести до роботи із психологом. Як? Зробити щасливою завдяки виконанню мрії. Такий проєкт запустили при резиденції. 

Побажання від малечі Кирило отримує через соцмережі. Обов’язково перевіряє дані людей, що пишуть. Для закупівлі дарунків завів дві банки – одну для збору в інтернеті, іншу — фізичну, що стоїть на барному столі у кав’ярні. Шість дітей вже порадували: купили омріяні речі — велосипеди, планшети, телефони. 

«Одна дитина мріяла про хом’яка. Я ж не місцевий, не знаю, де у Дніпрі можна купити тваринку. Знайшов зоомагазин на іншому боці міста, домовився, щоб дистанційно показали того пухнастика. Він мав бути виключно жіночого гендеру, бо дитина мріяла назвати його Кариною. Якби попався хом’як-чоловік, ви уявляєте, яка психотравма залишилась у малечі?» — каже Кирило.

У черзі стоять ще чотири мрії: планшет, телефон, велосипед та гойдалка, — але на це коштів ще не назбирали. 

Поряд із резиденцією Кирило орендував ще одне приміщення — там займатимуться виключно точковою гуманітарною допомогою для переселенців: роздаватимуть продукти, ліки, засоби гігієни. Про другий майбутній проєкт Кирило поки детально не розповідає, окрім того, що хочуть допомагати й бізнесу, який зробив релокацію у Дніпро чи Дніпровський район. 

«Багато компаній приїхало до нас, але, на жаль, не мають нормальної підтримки. Вони або закривають ФОПи, або повертаються на окуповані території та розпочинають бізнес там, сплачуючи податки. А я хочу, щоб вони залишались тут. І підтримували економіку у нас». 

Двері резиденції відкриті для всіх із понеділка по суботу. Якщо ви живете у Дніпрі, приходьте на каву та солодке, тут завжди раді гостям. Кирило Долімбаєв обіцяє: можна відчути серце його рідного Маріуполя.

Як допомогти?

Щоб допомогти розвивати простір та здійснювати дитячі мрії, можна надіслати гроші. Ось рахунок активістів: 

PayPal: [email protected]

МоноБанк: 5375 4115 0092 2880

ПриватБанк: 4731 2191 1479 2710