Їм потрібна допомога: які вразливі групи з’явилися на тлі повномасштабної війни

Говорячи про вразливі групи, ми часто маємо на увазі людей з інвалідністю, людей старшого віку, соціально незахищені групи населення. Але варто приділити увагу й новим умовним групам людей, яким також надзвичайно непросто будувати своє життя в умовах повномасштабної війни. 

В першу чергу це переселенці та біженці з Донбасу, які з 2014 року втікають від війни вже вдруге. 

Також це родини, які несуть в собі культурну цінність та ідентичність, зокрема, греки Надазов’я. Війна порушила їх звичний уклад та, як і мільйони інших українців, змусила залишити обжиті місця і втікати. 

Третя категорія — арештовані та ув'язнені, які відбувають або відбули покарання на новоокупованій території. Або ж люди, які на час слідства сиділи в СІЗО.

Журналісти «Східного варіанту» послухали експертів та зібрали найголовніше, аби зрозуміти, які основні потреби цих груп людей і хто їм має допомогти. 

Вдруге переселенці. Наслідки війни.

За даними Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, 20% усіх переселенців (понад 8 млн людей) складають люди з Донбасу.  А серед них багато людей, які втікають від війни уже вдруге. Волонтери та громадські активісти говорять: такі переселенці є більш вразливою групою людей, оскільки їм психологічно складніше проходити той самий складний відрізок життя знову. 

Анна з Донбасу у коментарі «Східному варіанту» розповідає: спочатку їй з сином довелося покинути рідний Донецьк у 2014 році, а в березні 2022 — і Бахмут, де вони мешкали. Зараз Анна живе у тітки в центральній Україні й не знає як далі планувати своє життя та життя свого сина.

«Я емоційно виснажена, оскільки ми вже раз втікали від війни у 2014. Тоді я справилась. З часом ми купили житло. Так, це була маленька квартирка, але було затишно. Ми звикали до нового життя. Зараз я розгублена і взагалі не розумію як жити далі. Ми знову без даху над головою. Треба починати все спочатку вдруге», — ділиться Анна.

Вона зізнається: без допомоги держави та волонтерів людям в такій життєвій ситуації впоратися надзвичайно важко.

Анастасія Горпінченко з «Восток-SOS» говорить, що в першу чергу людям потрібні засоби для існування — їжа, засоби гігієни. Однак, кількість гуманітарної допомоги з часом зменшується, а запит на їжу та засоби гігієни збільшується. Все більше людей залишають свої домівки, евакуюються із зони активних бойових дій або з окупованих територій. 

«Потік людей, які наважуються покинути свої домівки і виїхати, збільшується особливо в Донецькій області. Після захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська в Луганській області посилилася кількість обстрілів на Донеччині. Як говорять люди, які безпосередньо працюють з евакуацією, кількість людей, які евакуюються, зараз збільшилася вдвічі», — говорить Анастасія Горпінченко. 

Питання житла є не менш актуальним. Багатьом ВПО навіть після перемоги не буде куди повертатися. Рішенням може стати будівництво більшої кількості модульних містечок або використання вже існуючого житлового фонду, який потребує відновлення. 

Анастасія Горпінченко пояснює:

«Ті самі літні табори, пансіонати, санаторії, які зараз не використовуються, але можуть бути використані за умови проведення ремонтів чи докупівлі якихось меблів. Закордонні партнери та іноземні донори готові допомагати Україні в цьому, готові  відбудовувати потенційно готове до експлуатації житло, яке потребує мінімальних втручань: меблювання або ремонту».Часто серед людей, які вдруге втікають від війни, є люди з інвалідністю, старшого віку, з психічними розладами, маломобільні люди, які не можуть піклуватися про себе самостійно.

Для них потрібно шукати приміщення з обладнаними ліфтами та під’їздами. Тих переселенців, яких вдалося розмістити в Дніпрі, з часом треба перевозити далі вглиб України чи закордон, бо прибувають нові люди зі Сходу. 

З початку повномасштабного вторгнення ГО «Восток-SOS» вдалося евакуювати та розмістити понад 1000 таких людей із Луганщини та Донеччини. 

«Їх неможливо поселити просто в шелтери чи в місця компактних поселень, школи чи садочки, тому що вони потребують постійного догляду медичного чи просто супроводу. Зараз буквально за кожну людину, яка виїхала, волонтери відповідають особисто і розміщують в індивідуальному порядку, щоб не залишити цю людину просто на вокзалі, куди її привіз евакуаційний поїзд», — ділиться Анастасія Горпінченко. 

Щодо юридичної та психологічної допомоги, то така підтримка потрібна всім вразливим групам, чим також займаються волонтерські організації. 

Греки Надазов’я є культурною цінністю Донбасу

В Україні живуть різні етнічні й мовні групи людей, які несуть окрему культуру. Одна з таких груп — це греки Надазов’я. Вони сформувалися як етнос з двома унікальними мовами. Одна мова подібна ближче до грецької, інша є тюркською.

Це поселення сформувалося на території кримського півострова ще до XVIII століття.  Вони пережили депортації й з тих часів живуть переважно в Донецькій області.

З агресією росії у 2014 році в тимчасову окупацію потрапили 13 населених пунктів, в яких проживали греки Надазов’я. 

«Починаючи з цього року ці спільноти зазнали ще більше складнощів. Наприкінці лютого був зруйнований росією населений пункт Сартана, в якому був унікальний музей історії надазовських греків», — говорить аналітикиня Державної служби України з етнополітики та свободи совісті  Вікторія Халанчук.

Також зруйнований Маріупольський державний університет, в якому вивчали, зокрема, і цю культуру. 

Багато українських греків вимушено виїхали за межі України або ж переселилися в інші регіони.  Тепер перед державою стоїть задача не втратити цю етнічну групу, яка надзвичайно важлива для української культури.

В'язні залишились без права вибору

Вразливими та без будь-яких прав на території Донецької та Луганської області стали люди, які перебувають у тюрмах. Це переважно ті, хто ще знаходиться під слідством або ті, хто вже отримав вирок і не може виїхати з тимчасово окупованих територій.

«В 2014 році, коли почалася збройна агресія на території Донецької та Луганської областей, в окупації опинилися 27 установ виконання покарань. Це майже 20% від всіх закладів пенітенціарної системи в Україні — 15 тисяч людей», — говорить представник Харківської правозахисної групи Андрій Діденко.

За його словами, нині влада ставиться уважніше до таких питань і намагається вивезти в'язнів з територій, де проходять активні бойові дії. Зокрема міністр юстиції Денис Малюська підтвердив успішну евакуацію 10 колоній. 

В ефірі телемарафону Малюська зауважив, що близько 2 тисяч ув’язнених і засуджених українців потрапили під окупацію після повномасштабного вторгнення і знаходяться на непідконтрольній Україні території. Ці люди піддаються катуванням і знущанням з боку окупаційної влади.

«Був приклад у Донецькому СІЗО, коли подзвонив один в'язень і каже, що його дуже сильно побили за український прапор, але він все одно знову сплете цей прапор і повісить на «рєшки», як вони говорять. Інший засуджений з Єнакієвської колонії каже, що він не винен і хоче, щоб перегляд його вироку був українським судом. Він не хоче брати зброю і воювати проти України», — розповідає Андрій Діденко.

Серед ув'язнених людей не всі є засудженими. Є ті, хто заарештовані, але їх вирок ще не набрав законної сили. 

До кого звернутися за підтримкою?

Знайти допомогу люди з усіх вразливих груп можуть за такими контактами:

• гаряча лінія Кабінету Міністрів України за номером 1545. Час проведення прямої телефонної лінії – з 14:00 до 16:00;
• телефони гарячої лінії «Восток-SOS» за посиланням; 
• Харківська правозахисна група (ХПГ), : +38 (050) 405 3015;
• гаряча лінія уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 0 800 50 17 20;
• Міністерство соціальної політики України (044) 289-86-22,  (044) 289-70-60.