Нові вороги в інтернеті. Навіщо в ОРДЛО заборонили Viber
Тепер месенджер Viber поповнив лави ворожих інфраструктур і приєднався до компанії соцмереж Facebook та Instagram. З 3 червня месенджер заборонено на тимчасово непідконтрольній території Донбасу. Чому це важливо?
Нова казка від рашистських пропагандистів свідчить, що українські військовослужбовці нібито використовують Viber для отримання даних про місцезнаходження військових та цивільних об'єктів, по яких пізніше відкривають вогонь.
Подібну «ухвалу» підписав і ватажок угруповання «лнр». В ОРЛО зазначили, що відомості використовуються для «завдання ударів, що спричиняють шкоду здоров'ю та життю жителів “лнр” незалежно від їх статі, віку або статусу у воєнний час». А також для нібито ведення інформаційної війни.
У перекладі зі спотворених понять кремлівських маріонеток це може означати, що правдива інформація просочується крізь потоки пропаганди. Звичайно, це невигідно для самопроголошеної влади.
Заборону бойовики пояснюють як «вимушену відповідь на випадки використання сервісу, що багаторазово почастішали, як частини військової інфраструктури ворога з метою отримання даних про геолокацію та знаходження». Водночас яким чином месенджер можна використовувати у військових цілях, в угрупованнях не уточнюють.
Раніше угруповання запровадили заборону на соцмережі Facebook та Instagram під приводом «захисту населення». Докладніше про це ви можете прочитати ТУТ.
Чим же Viber не вгодив саме зараз?
Цей месенджер, по суті, є однією з небагатьох можливостей зв'язку з людьми, які залишилися на окупованих територіях. З кожним разом цей зв'язок обрізають, і зараз він висить на тонкому волоску. Спочатку бойовики відключили український мобільний зв'язок та перевели жителів на свої сім-карти. А з повномасштабним вторгненням росії під заборону потрапили найпопулярніші соціальні мережі.
Як обійти нову заборону місцеві жителі вже обговорюють у поки що дозволеній російській соцмережі «Вконтакте».
Блокування Viber справді викликає масу проблем із комунікацією — розповідає «Східному варіанту» Каріна (ім'я змінено — ред.). Дівчина переїхала до Слов'янська у 2014 році, але вся її сім'я залишилася проживати у тимчасово окупованій Ясинуватій.
«Мої батьки старшого віку, давно вийшли на пенсію. Їм складно було, в принципі, навчитися користуватися смартфоном. Раніше я за можливості приїжджала додому, пояснила, як користуватися “Вайбером”. Так ми весь час спілкувалися — зручно було дзвонити по відеозв'язку, ми дуже сумуємо один за одним. Зараз хоча б просто додзвонитися та почути голос ціла проблема. Я не знаю, хто може їм допомогти встановити іншу програму, навколо залишилися одні бабусі та дідусі, їм самим потрібна допомога. Приватний сектор, людей мало, всі виїхали здебільшого. Дивлюся місцеві новини про обстріли, та серце кров'ю обливається», — ділиться Каріна.
І такої ж думки більшість жителів в окупації. Всі ці заборони так званої «влади» люди порівнюють із законами Північної Кореї й щиро не розуміють сенсу всього, що відбувається. Якщо закривати соцмережі та месенджери один за одним, то чи не легше одразу заборонити інтернет?
Як би не намагалися кремлівські маріонетки побудувати віртуальну цегляну стіну між своїм придуманим «русскім міром» та реальністю, всі дії мають зворотний ефект. Усі ці заборони викликають лише відторгнення у жителів, які змушені залишатися у заручниках бойовиків. Терпимість сходить нанівець, що тільки йде на користь реінтеграції та прагненню жителів ОРДЛО повернути українську владу.