Їхали самі та везли насильно. Як українці виживають в окупованому Старобільську

У місцевих жителів, напевно, ефект дежавю —  2014 року Старобільськ так само приймав вимушених переселенців. Тільки вони були з Луганська та інших територій, які захопили незаконні збройні формування «лнр» та «днр».

Тепер місто стало домівкою або тимчасовим притулком для українців із Сєвєродонецька, Лисичанська, Рубіжного, Кремінної, Попасної, сусідніх сіл.

Старобільськ — місто переселенців

Хвиля переселенців ринула до міста на початку березня, коли Сєвєродонецьк і Рубіжне почали особливо сильно потерпати від обстрілів окупантів. Ті, хто міг, виїжджали у напрямку Старобільська самостійно автомобілями або з перевізниками.  

Варто зазначити, що в цей час Старобільськ вже був окупований. Частина людей свідомо їхали до міста, яке було обвішане російськими прапорами та «прапорами лнр», частина вважали, що в Старобільську безпечніше, ніж їхати в невідомість.

Але частина переселенців була привезена до Старобільська насильно.  Людей з тієї частини міст, захоплених окупантами, везли сюди в ЗІЛах та інших вантажних авто. Деколи старі лежали на підлозі в холодних і брудних машинах. Не можна дати однозначну відповідь, де краще перебувати — під постійними обстрілами без їжі та комунікацій чи в окупованому Старобільську. Але маємо те, що маємо.

Живуть у школах та орендованих квартирах

Розміщувати біженців (так їх теж називають у Старобільську) почали у Дитячій юнацькій спортивній школі. Потім стали заселяти до шкіл Старобільська.  І все одно цих приміщень замало. І зараз замало. 

На в'їзді до Старобільська біля мосту розгорнули наметове містечко. Там чергують рятувальники. 

У школах та інших будівлях, куди направили переселенців, люди сплять на підлозі. Просто стелять матраци й сплять. З дітьми різного віку. 

Ті, у кого є якісь заощадження, винаймають квартири або приватні будинки. 

До речі, всі порожні будинки, що були в селах, більше не пустують. Туди пустили жити сім'ї біженців. 

Багато хто просто біжать з «русского міра». Хтось прорвався на вільну українську територію, а хтось через росію до Польщі, Естонії, Литви, Латвії, Грузії, Чехії тощо.

Про переселенців дбають місцеві жителі

Усі турботи про переселенців лягли на плечі місцевих жителів та волонтерів. Жінки та чоловіки кооперуються між собою та створюють цілі штаби та пункти допомоги переселенцям. 

В одному з таких пунктів знаходяться речі та взуття різного віку. 

«Дружина мого дядька вирішила допомогти дітям речами. Написала подружкам, домовилася про приміщення. Ми все там вимили, зібрали у знайомих із ринку столи, притягли одяг із дому (спочатку лише дитячий). Опублікували оголошення у ФБ. Створили спільноту у Вайбері. Люди почали приходити за речами першого ж дня. 

А потім старобільчани та жителі прилеглих сіл почали нести багато всього — дитячі речі, дорослі, постіль, посуд, візочки. Навіть із ринку приносили новий одяг, взуття, білизну. Пункт розділили на два відділи: дорослий та дитячий. Приходить дуже багато біженців. Передаємо одяг волонтерами на пункт обігріву, в наметове містечко або ще куди потрібно. Але здебільшого люди самі приходять, багатьох ми вже знаємо в обличчя, вітаються у місті», — розповіла одна з волонтерок.

Також дівчина додала, що на ринку деякі продавці поступаються переселенцям у вартості товарів або просто щось віддають безплатно. Це стосується і продуктового ряду і речового. 

Готують для біженців також активісти та небайдужі люди. За даними джерела Східного Варіанту, в одній зі шкіл є своя кухня. Для всіх інших об'єктів готують у дитячому садку біля МРЕВ.  

Окрім цього, багато готової їжі, перших та других страв, щодня приносять місцеві жителі. Не кажучи вже про хліб, фрукти, консервацію, випічку, кондитерські вироби, воду, памперси, медикаменти тощо. 

Миються люди у приміщеннях місцевого стадіону.

Списки евакуйованих

Через те, що у Старобільську та прилеглих селах відсутній мобільний зв'язок, люди стали втрачати контакт один з одним. Багато родичів досі не знають, куди евакуювали їхніх близьких із Сєвєродонецька, Рубіжного, Лисичанська та інших населених пунктів.  

Один ютуб-блогер створив понад десяток відео, на яких можна побачити списки переселенців, які приїжджали у різні дні. На його каналі є низка відео, де показані ім'я, прізвища, дата народження та населений пункт, з якого було евакуйовано людину. Можливо, там є той, кого ви шукаєте.

Ксенія Новицька, Східний варіант. Фото на обкладинці: ілюстративне / wikipedia