"Шахти. Невидимий фронт Донбасу" — відбулась презентація фільму
17 лютого “Східний варіант” та Представництво Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні презентували фільм “Шахти. Невидимий фронт Донбасу”.
Затоплення шахт — головна причина екологічної загрози на Донбасі. Колись найбільший промисловий регіон може стати повністю непридатним для життя і перетворитись на пустелю. Початок бойових дій на сході України тільки погіршив ситуацію та прискорив наближення екологічної катастрофи.
Основне завдання авторів фільму — показати, до чого може призвести безвідповідальність та замовчування реальних загроз. В презентації документального репортажу взяли участь експерти, представники міністерств та місцевої влади регіону, мешканці шахтарських міст та громадські активісти. Презентація відбувалась онлайн, тож її можна переглянути в записі. Наводимо головні тези, які прозвучали.
Усі шахти Донбасу пов’язані між собою під землею — наголошує представниця Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні Марія Коваль-Гончар. Для них не існує лінії розмежування. Будь-які невідкачані шахтні води з ОРЛО чи ОРДО рано чи пізно спричиняють підйом рівня шахтних вод на тих територіях Донецької і Луганської областей, які контролюються українським урядом.
“Позитивним є той факт, що в рамках Тристоронньої контактної групи почала працювати група експертів з затоплення шахт. Я дуже сподіваюсь, що це дасть якийсь поштовх в політичному врегулюванні цього питання і доступу в тому числі представників МАГАТЕ. Та безпекова ситуація, яка у нас склалася, має безпосередні наслідки на життя і здоров’я населення України вже зараз. Це ми говоримо про зсуви, забруднення підземними шахтними водами, що робить неможливим для людей в подальшому пити цю воду. Це ще більша екологічна катастрофа”, — зазначила у вступному слові Марія Коваль.
Як акцентувала головна редакторка видання “Східний варіант” Анастасія Руденко, найбільша проблема — це дефіцит інформації.
“Може здатися, що на сьогоднішньому інформаційному тлі зараз не до екології, але екологічні та соціальні виклики не менш важливі. Це все може вийти з під контролю в будь-який момент”.
Також вступне слово взяв Дмитро Лубінець, народний депутат України, голова Комітету питань прав людини, деокупації та реінтеграції окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та АР Крим, м. Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин. Він висловив подяку за підняття такої глобальної теми не тільки для мешканців Донбасу, а й всієї України.
“Замість того щоб вирішувати гуманітарні питання, розблокувати ТКГ, відкрити КПВВ і запустити вирішення елементарних проблем мешканців, які проживають як на тимчасово окупованих, так і на підконтрольних територіях, РФ зайняла позицію спонукання до миру через війну.
Сподіваюсь, що такі гуманітарні проєкти будуть і політикам допомагати вирішувати питання”, — зазначив нардеп.
Серед спікерів був заступник міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Бородай. За його словами, міністерство уважно слідкує за станом.
“Ми проводили деякі дослідження щодо екологічної ситуації на тимчасово окупованій території та прилеглих територій до шахтних містечок. Дійсно, представлена інформація в фільмі такою і є, в деяких містах вона ще складніша. Це пов’язано з затопленням, шахтна вода по породі йде на нашу територію. Це може призвести до тяжких екологічних наслідків. Представники Національної академії наук б’ють тривогу, в ТКГ постійно піднімається це питання. Але в Росії і тимчасово окупованих територіях глуха стіна. Вони не розуміють або не хочуть розуміти”, — каже Бородай.
Руслан Суков очолює міську владу в прифронтовому Селидове. Це одне з міст де відбувались зйомки. Селидове розташовується на колишніх виробках шахти ім. Коротченко, яка наразі не ліквідована і продовжує відкачку шахтних вод. За словами Сукова, в місті вже деформуються будинки.
“Під нами знаходиться 7 млн кубометрів води, яку потрібно постійно відкачувати, інакше Селидове піде під землю. На це все одно витрачаються гроші, якщо додати очисну станцію, ми могли б цією водою користуватися у своїх цілях: для наповнення систем опалення, продажу фермерам або для комунальної агроструктури. Якщо ми відходимо від вугілля, то має бути заміна. Трансформація має бути справедливою. Було б правильно дати нам можливість створювати робочі місця та заробляти на розвиток громади”, — зазначив Руслан Суков.
В ході дискусії правова аналітикиня Анастасія Бондаренко наголосила, що всі прийняті дії не є досить ефективними. Наразі досі немає цільової програми, яка б стосувалась саме екологічних питань.
“У нас досі немає чіткого розуміння що саме ми маємо зараз, немає стратегічного підходу. У нас є укази президента, запущені міжнародні та місцеві програми, але все це не зведено в спільну роботу. Кожен робить щось своє, кожен сам собі звітує, щось відбувається, але воно не дає такого ефекту, який має бути з урахуванням критичної ситуації, яку ми маємо на Донбасі. Немає контролю та моніторингу. Є люди на місцях, які намагаються якось просунути ситуацію, змінити це на краще. Але поки це не буде комплексно на всіх рівнях одночасно, у нас навряд щось зміниться на краще”, — каже Бондаренко.
Мешканець Торецька, голова ГО “Твоє нове місто” Володимир Єлець оголосив добру новину: здійснено організація “Арктида” провела лабораторні дослідження гідрохімічного забруднення поверхневих та підземних вод на території Торецької громади. Презентація відбудеться у березні.
“Я його бачив, тут багато цифр, аналітика, зйомки з супутника. Цифри дуже страшні, але ми їх хоча б зафіксували і знаємо реальну ситуацію. У громаду входять 19 населених пунктів окрім Торецька та у селищах, які наближені до лінії фронту, відбуваються страшні речі. Перший крок зроблено. Це не припущення, а реальні факти забруднення території”, — наголошує Єлець.
Це поки звіт лише по Торецьку, підкреслює Анастасія Бондаренко. Доки ми не бачимо повної картини, ми не можемо планувати заходи з попередження або зменшення негативних наслідків. При цьому звіт роблять неурядові організації. Це приватні ініціативи, які бачать проблему і готові її вирішувати.
“Ми бачимо велику підтримку з боку Німеччини і це зрозуміло, бо ця країна як ніхто розуміє проблему, як її можна вирішити. Вони мають дуже розвинене законодавство з цього питання. Тобто, у них є вже прописаний механізм як це має бути вирішене. Єдина проблема, я боюсь що в найближчі років 10 навряд в України буде хоча б десята частина тих коштів, які були вкладені в Німеччині. Це дуже великі кошти”, - каже Бондаренко.
За її словами, Україні треба робити всі програми, всі плани з урахуванням поточної фінансової ситуації, адже у нас дуже великі ризики, які обумовлені власне конфліктом, постійними атаками і ризиками, які воно за собою несе.
“Постійні обстріли об’єктів стратегічної інфраструктури це ризик того, що люди можуть виїздити з населених пунктів і навіть якщо ми дамо їм перепрофілювання навряд вдасться залучити багато інвесторів. Це все треба враховувати. Позитивні зміни дуже повільні, але вони є”, — підкреслює аналітикиня.
Запрошуємо до перегляду фільму!