Дарья Литовченко
Потенціал, помножений на довіру. Чим живуть ветерани АТО/ООС
У Краматорську відбувся масштабний всеукраїнський форум “Ветеран - громаді: потенціал, помножений на довіру”. З різних куточків України сюди з’їхались колишні військовослужбовці, капелани, волонтери, представники виконавчої та державної влади. “Східний варіант” поспілкувався з учасниками за лаштунками форуму та дізнався проблеми ветеранів і плани профільного міністерства на наступний рік.
Організатором форуму виступило Міністерство у справах ветеранів у партнерстві з громадською організацією “Союз ветеранів АТО Донбасу” та БФ “Повернись живим”. Підтримку надали Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та ОБСЄ.
Головна мета дводенної зустрічі — знайти рішення для всіх проблем, з якими стикаються ветерани АТО/ООС, розглянути успішні кейси в усіх регіонах України та обговорити конкретні напрями ветеранської політики.
Позиція держави
Генерал-майор СБУ Юлія Лапутіна очолює міністерство у справах ветеранів майже рік. За цей час ветеранська політика стала однією із пріоритетних та навіть визначається окремим напрямком у державному бюджеті.
“Перша найгостріша проблема це житло. Людина повинна мати свою домівку. Без цього не можна жити нормально своєю родиною. Зараз, на щастя, є дуже позитивні рішення в фінансуванні”, — розповідає “Східному варіанту” міністр у справах ветеранів.
Наступного року вперше бюджет Мінветеранів складатиме більше ніж 6 млрд гривень. З них 5,5 млрд підуть на забезпечення житлом майже 4000 тисяч осіб. Це майже вся черга, яка перебуває в відомстві.
“Ми плануємо, що наступного року майже всі люди отримають компенсацію. Це дуже потужно. Адже можна говорити про психологічну реабілітацію або медичне забезпечення, але якщо людина не має куди повернутись, які б ми гарні умови не створювали для реабілітації, їй буде дуже важко. Сподіваюсь, житло дасть поштовх для того, щоб наші ветерани реалізовували себе в громадах”, — каже Юлія Лапутіна.
Також в наступному році як державна установа запрацює Український ветеранський фонд. За словами міністра, це дозволить залучати міжнародну та державну донорську допомогу.
Було багато започатковано для розвитку ветеранського бізнесу. Незабаром продукцію ексвійськовослужбовців можна буде придбати через різні торговельні мережі під брендом “Створено захисниками”.
“Коли ми починаємо вивчати, хто ж такі ветерани, то виявляється це багато успішних людей, які реалізуються у своєму цивільному житті.
Вони створюють багато крафтових продуктів, працюють в ІТ-сфері, надають послуги, в тому числі туристичні, і суспільство про це має знати”, — розповідає Лапутіна.
Психологічна та медична реабілітація буде одним із пріоритетів наступного року. Як розповідає міністр, за 30 років система реабілітації в Україні не створена. Зокрема це стосується психологічної та медичної реабілітації ветеранів.
“Тому зараз ми з місцевою владою, з представниками міністерства соціальної політики, міністерства охорони здоров’я, нашого міністерства та ветеранською спільнотою будемо обговорювати, які практичні позитивні кейси є в інших областях України. Тут присутні представники майже усіх регіонів, і разом ми будемо напрацьовувати конкретні рішення, які ляжуть в основу нормативно-правової бази та можливої зміни законодавства, аби нарешті запрацювала система психологічної реабілітації”, — каже очільниця Мінветеранів.
За указом президента цього року в кожній області були започатковані будівництва реабілітаційних центрів для учасників бойових дій та військовослужбовців. Як розповіла міністр Юлія Лапутіна, під Києвом буде побудовано сучасний центр, який стане хабом для підготовки фахівців всіх регіональних центрів для надання якісних послуг ветеранам.
За її словами, від початку російсько-української війни медики працюють з різними травмами, складними ураженнями нервової системи та фізичного здоров’я загалом. Цей досвід має використовуватись в наукових розробках, стати основою для вивчення хвороб та їх лікування.
“Якщо так станеться, то ми будемо мати найсучасніший центр в Європі та побудуємо мережу реабілітаційних центрів по всій території України. В тому числі по Донецькій області”, — підсумовує Лапутіна.
А що в Донецькій області?
На Донеччині зареєстрований 18 641 учасник АТО/ООС та 230 членів родин загиблих захисників України. Такі дані озвучив голова Донецької облдержадміністрації Павло Кириленко. Цього року передбачено 4,3 млн гривень матеріальної допомоги ветеранам, які отримали інвалідність на війні, та родинам загиблих.
“Ця сума періодично збільшується. Є над чим працювати, адже кількість ветеранів постійно росте”, — акцентує голова Донецької ОДА.
В області працюють програми забезпечення житлом, психологічної реабілітації, професійної перепідготовки тощо.
“Комплексна реабілітація це основний напрямок, який необхідно вдосконалити. Реабілітація ветеранів бойових дій здійснюється і надається в ряді медичних закладів в Донецькій області. Зараз зроблено сучасний шпиталь для ветеранів війни у Святогірську, відкрито новий корпус. Це необхідно робити по всій території України, щоб ветерани за списками й по відпрацьованим напрямкам подавалися до профільного міністерства. І вже в залежності від потреб їхньої реабілітації — і психологічної, і фізичної — проходитимуть її по всій території України”, — зазначає Павло Кириленко.
Очільник області підкреслив: без подачі проблем самими ветеранами ООС, їх питання не можуть бути вирішені. Має бути взаємодія між ветеранськими організаціями та владою.
Ветерани мають йти до влади
Наступний пріоритет це створення системи переходу з військової кар’єри на цивільну. Він починається з того моменту, як захисник заключив контракт зі Збройними силами, та закінчується тоді, коли залишає ЗСУ, зазначає Юлія Лапутіна.
“Коли ми з командою промовляли, яким буде слоган нашого міністерства, це “Воля та гідність” і “Довіра та відповідальність”. Це ті речі, які ми маємо будувати в суспільстві.
Справжні ветерани є носіями цих цінностей і вони саме ті люди, які активно стали на захист нашої держави. Звичайно вони мають стати активними членами свого суспільства, своїх громад.
Якщо ветерани будуть промоутерами цих цінностей у своїх громадах та родинах, то звичайно ці цінності поширяться на інші верстви населення. Ми будемо всіляко цьому сприяти, бо це насправді питання національної стійкості та безпеки”, — каже міністр.
Як зазначає Лапутіна, ветерани мають йти до влади. Це дуже важливо, особливо в Донецькій та Луганській областях. Також потрібно розвивати територіальну оборону з долученням учасників бойових дій в російсько-українській війні.
“Ті, хто пішли на фронт з Донеччини та Луганщини, особливі люди, тому що ми знаємо, скільки російська пропаганда зробила для зруйнування ментальності на сході. Це відбувалось десятиліттями. Ворожі наративи, маніпуляції суспільною думкою, фальсифікація виборчих процесів... І, тим не менш, переважна частина Донеччини вистояла. Ми хочемо показати ветерана як гідну людину. Аби люди прийшли одягнені в цивільну форму, але з такою внутрішньою гідністю, яка дає їм можливості руйнувати бар’єри, стереотипи й робити все заради того, щоб укріплювати свої громади”, — підкреслює Юлія Лапутіна.
Досвід інших регіонів
Ветеран Іван Начовний — заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації. Це перша область, в якій було створено Центр допомоги учасникам АТО. Згодом на базі центру утворили Управління у справах ветеранів, яке працює при обладміністрації.
“Регіональна політика тісно пов'язана з ветеранською спільнотою. Всі наші проєкти не були можливі без трикутника — влада, волонтери й ветерани. Якщо є взаємодія між ними, все буде працювати, кожен проєкт ви зможете реалізувати”, — ділиться досвідом Начовний.
Як розповідає Іван, до нього звертаються багато побратимів-ветеранів з проханням поділитись документацією реалізованих проєктів. Діляться охоче з усіма.
“Я сподіваюсь, що приклад Дніпропетровської області зможе надати той могутній поштовх, який зрушить з місця могутню глибу ветеранського руху, ветеранської взаємодії на регіональному рівні. І так нам вдасться реалізували безліч цікавих і крутих проєктів”, — каже Начовний.
Роман Герасим’як був одним із тих, хто пройшов Дебальцівський котел. Зараз працює радником міського голови в рідному Дрогобичі. Жартує, що виступає в ролі перекладача влади на мову, зрозумілу ветеранам. За його словами, з комунікацією одна з основних проблем.
“Перший висновок від служби, який я зробив, це якщо вийшов живий, то повинен далі рухатись. В нашому місті голова АТОшник і всі вважають, що так легше. Але насправді набагато складніше, бо ми повинні виправдати всі очікування і сподівання, які на нас покладаються. В тому числі як на голову, так і на мене як радника, на хлопців, які працюють у виконавчій владі й так далі. Ми зробили владу дієвою”, — розповідає Роман.
У Дрогобичі Рада ветеранів була створена у 2015 році, коли міським головою вперше було обрано ветерана. Туди увійшли голови міських громадських організацій. Рада збиралась 2-3 рази на місяць і розглядала всі болючі питання ветеранів.
“Наразі ми працюємо, щоб у 2022 році створити ветеранське “вікно”, куди можна буде звернутися зі своїми проблемами. Інколи їх можна вирішити телефонним дзвінком. Все це призводить до більшої довіри до влади. Зараз в Дрогобичі секретар міськради, керівник найуспішнішого комунального підприємства та його заступник — ветерани. Все це показує, що військові можуть бути діяльними не тільки у ветеранському русі, а і в соціальному житті”, — розповідає Роман Герасим’як.
Є до чого прагнути
Ситуації в невеликих містах залишають бажати кращого. Наталя Черкасова — ветеранка зі Старобільську на Луганщині. В червні 2014 року пішла служити в батальйон “Айдар”.
“Два місяці металася тими бригадами, які стояли у нас в місті. На жаль, там жінки або кухарки, або зв'язківці. Але не з моїм характером”, — посміхається Наталя.
За 5 років служби дівчина побувала в усіх гарячих точках Донбасу: Щастя, Станиця, Трьохізбенка, Новгородське, Бахмут, Світлодарська дуга тощо. У рідний Старобільськ повернулась у 2019 році.
“Коли ти ходиш у формі, багато хто захоплюється тим, що ти жінка. Ті, хто мене знають, сприймають це як норму. Спочатку я була гранатометником, а повернулася вже на посаді старшини штурмової роти. Цьому ніхто не здивувався. Усі на рівних, всі побратими. Багато проросійських жителів називають не інакше як "підстилку" і так далі. Але якщо на кожного недоумка звертати увагу, можна взагалі закритися вдома і сидіти. Я волонтер у багатьох сферах і вдома мені сидіти просто ніколи”, — розповідає ветеранка.
В Старобільську є бійці та волонтери, які вже брали участь у виборах та спробували пройти до міськради. За словами Наталі, майже всі здали мандати й навіть віддали свої голоси, тому що до влади зайшли також ті, хто закликав у 2014 році скласти зброю і кричав “ви ж воюєте проти братів”.
“Коли їх більшість, а нас меншість, то там робити нічого. Нехай вони самі потонуть, вже потім ми прийдемо. Люди, які захищали честь і гідність країни, не можуть просто вступати в це болото і колупатися у цьому бруді”, — каже ветеранка.
Зараз дівчина прийшла на форум з ідеєю створити в рідному місті рекреаційний центр. Думка про це виникла буквально у перші місяці після повернення додому.
“Я від форуму дуже багато чекаю. У мене ще якийсь дитячий світогляд у цьому плані. Є мільйони думок, два з половиною роки подавалася на всілякі гранти. У нас база є, треба з чогось розпочати. У міській програмі на оздоровлення не закладено жодної копійки. Коли ті люди в кабінетах кажуть “ми вас розуміємо”, то це взагалі дурна фраза. Як ти можеш мене зрозуміти, коли сидиш у теплому кабінеті в гарній сукні, а я бруд місила по коліна з трупами, пораненими та всім іншим? Поки не буде тих, хто насправді розуміє, хто воював на фронті або був волонтером, стандартні чиновники нічого не зроблять. Немає розуміння і не буде ще довго. Особливо у Старобільську його ще довго не буде”, — вважає Наталя.
Форум ветеранів дійсно може багато чого змінити. Це закритий захід, куди запрошують конкретних людей. Приходять лідери громадських думок, експерти, впливові люди й, звісно, зрадофіли. Такий розбір дає військовий психолог Андрій Козинчук.
“Суть в тому, щоб ми побачили гарні приклади, хто та як реалізувався, познайомився з хорошим експертом і хотів купити його послуги. Це своєрідна виставка досягнень. Такий розкид візитівками, обмін контактами, щоб не показати свій статус, а справді щось зробити”, — каже психолог.
Сам Андрій повернувся з фронту у 2016 році. Каже, що сучасним ветеранам значно легше адаптуватись, тому що вже є готові програми та своє ком’юніті. Потрібно просто зробити крок.
“Ми свого часу зіткнулися з тим, що нічого не було. Зараз більш екологічна атмосфера. Але все ж ветерану з Дружківки, наприклад, в батальйоні простіше, ніж повертатись додому. Я хочу приїжджати й бачити усміхнені обличчя, чути сміх дітей, а не як усе погано. Я повертаюсь у токсичне середовище, де без війни від ПТСРу страждають. Пройти в білих кросівках по болоту, зберігаючи свіжість кросівок, не вдасться. Давайте заасфальтуємо все або посіємо газон. Ми можемо це зробити лише в окремій спільноті. Таке невелике екологічне ком'юніті. Саме таким є даний форум”, — підсумовує Андрій Козинчук.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
2222
