Бути різним — це нормально. Як протидіяти цькуванню та булінгу

Якщо ви думаєте, що пандемія покращила ситуацію, то помиляєтесь. Зараз дуже розповсюджений онлайн-булінг у соціальних мережах, зокрема у Facebook, Instagram, Snapchat, Twitter і TikTok. Люди можуть цькувати та дражнити інших, спираючись на що завгодно: етнічне походження, гендерну ідентичність, релігійні погляди, фінансовий стан. Але варто запам’ятати одну річ: проблема криється не у тому, кого булять, а у тому, хто продукує булінг.

Разом із психологинею «Східний варіант» розбирався у природі булінгу, а також дізнався про засоби психологічного та юридичного захисту від булінгу.

Цькування у школі та у соцмережах

«Коли це відбувається, я перестаю щось відчувати» — каже Тарро про епізоди булінгу.

Вона яскрава 16-річна дівчина, з пірсингом на обличчі та червоним волоссям. Навчається на перукарку, веде власний блог у TikTok на тему відеоігор. А ще потерпає від булінгу…

«Дуже часто стикаюся з булінгом у школі, особливо від дорослих людей, від вчителів, від батьків своїх знайомих. Зараз вже, наприклад, в інтернеті дуже часто стикаюся. Зазвичай це закінчується тим, що мені просто пишуть про мою зовнішність, про те, яка я людина взагалі жахлива. Я не люблю, коли люди концентрують свою увагу тільки на зовнішності та починають ображати лише за те, як ти виглядаєш», — розповідає Тарро.

Вона зазначає, що не блокує сторінки тих, хто пише їй образи, але періодично видаляє коментарі.

«Іноді там пишуть просто жесть», — зізнається Тарро. Наводити приклади не хоче, оскільки, за її словами, намагається забувати все написане.

Мотиви кривдників описує коротко: вони намагаються виплеснути свої негативні емоції.

Простір підтримки

Тарро відвідує ком’юніті-центр Equality EAST, розташований у Маріуполі. На думку його співробітників та співробітниць, тут вдалося створити справжній простір підтримки та допомоги всім, хто цього потребує.

Ком’юніті-центр з’явився два роки тому і зараз надає різноманітні послуги, зокрема реалізує профілактику ВІЛ-інфекції серед геїв, бісексуалів та бісексуалок. Тут можна отримати послуги з тестування на ВІЛ, а також послуги з доконтактної та постконтактної профілактики ВІЛ. Тут свої консультації можуть надати юрист і психологиня.

А ще у центрі збирається місцева молодь. Вони кажуть, що для них це місце, вільне від засудження, ненависті та булінгу на основі їх зовнішності, етнічного походження і сексуальних уподобань.

Серед волонтерів та волонтерок центру є як гетеросексуальні люди, так і гомо та бісексуальні. В основному це особи до 25 років. Інна пояснює, що людям старшого віку важче:

«Категорія людей 35+, 30+, вони дуже закриті через відчуття незахищеності. Через відчуття, що їх можуть якось викрити, і це небезпечно для їх родин, для їх партнерів та партнерок. це може закінчитися тим, що людина може залишитися без роботи чи без подальшої кар’єри», — пояснює координаторка.

Майже кожний день тут проводяться покази кінофільмів, виставки, освітні заняття та теплі зустрічі спільноти.

«Наша робота полягає в тому, щоб надати психосоціальну підтримку людям, які зазнали цього шеймінгу у школі, на роботі, у сім’ї. Так, ми не можемо надати якісь послуги такі, як шелтер, але ми можемо  пояснити, як можна себе захистити», — зазначає Інна.

Про природу булінгу

У центрі вже декілька років працює психологиня Юлія Островська. Жінка дає професійні консультації та поради відвідувачам, що звертаються до неї. Вона ж пояснила нам, що природа булінгу неоднозначна.

«З однієї сторони, це соціальне явище, а з іншої, у нього залучені люди, які мають певні якості та підтримують цей процес. Якщо говорити зі сторони соціальної взаємодії, то це нездорова форма відносин, коли одна частина колективу або спільноти починає проявляти агресію або зневагу до людей, які, як їм здається, слабші або чимось відрізняються від них. У агресора з’являється наче легальне право ображати або принижувати інших людей. З іншої сторони, звичайно ж, тут будуть грати роль особисті якості людини та з однієї, і з іншої сторони», — каже Юлія Островська.

Вона уточнює, що як правило, агресором виступає людина, яка звикла контролювати ситуацію або звикла справлятися зі своїми особистісними якостями агресією.

Ми звикли розглядати булінг як конфлікт двох сторін — агресора та жертви. Тоді як насправді є ще і третя сторона — так званий «спостерігач». Сутність соціальної структури булінгу подібна до трикутника Карпмана та складається з трьох елементів: переслідувача (булера), жертви та спостерігача.

Психологиня каже, що людина, яка потерпає від булінгу, також має певні якості. Це, як правило, люди зі зниженою самооцінкою, нові особи у колективі, люди нетрадиційних поглядів і так далі. Але все це жодним чином не дає права булити цю людину.

«Перш за все потрібно оцінити ту ситуацію та стан, у якому ви знаходитесь. Часто люди, які потрапляють під булінг, особливо це діти, підлітки та й дорослі люди, звикають до думки, що це норма, що це з ними щось не так. Що люди, які їх ображають, наче мають право робити це. Перш за все, потрібно визнати той факт, що ніхто не має права тебе ображати», — запевняє Юлія.

Вона також рекомендує не замовчувати проблему та звернутися по допомогу до близьких людей. Також важливо зміцнити свою позицію, орієнтуючись на особисті кордони.

Важливо зазначити, що якщо людина піддається булінгу в одній спільноті, це не означає, що так буде в іншому товаристві. Тому Юлія Островська рекомендує знайти іншу спільноту, де можна відчути себе рівноправним членом суспільства та отримати підтримку і турботу.

Що каже законодавство?

В Україні про явище булінгу активно заговорили під час освітньої реформи. Психо-соціальний розвиток — невіднятна частина шкільного життя дитини. У 2018 році були внесені зміни до законодавства України та тоді ж у законодавчому полі з’явилося поняття булінгу.

У законі описано, що булінг — це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу.

Ми запитали у юриста, куди звертатись у разі булінгу.

«Якщо ми говоримо безпосередньо про освітнє середовище, то власне першим ділом звертайтесь до батьків, до вчителів або до директора школи. Якщо ми вже говоримо про якісь робочі відносини, це буде безпосередньо керівник організації або підприємства і так далі, або в органи поліції», — рекомендує юрист, адвокат громадської організації «Берегиня» Андрій Рудковський.

Згідно зі статтею 173-4 Адміністративного кодексу України за булінг стосовно особи передбачена відповідальність.

«Якщо це первинне покарання, то від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів. Це від 850 гривень до 1700 гривень. Якщо дії завдані повторно впродовж року, то цей штраф подвоюється. Якщо група осіб, то і відповідальність вище», — зазначає юрист.

Андрій Рудковський підкреслює: в українському законодавстві поки що мова йде про булінг лише в освітньому середовищі.

«Ще у 2019 році був у Верховну Раду внесений проєкт, щоби внести таке поняття як мобінг, як альтернатива булінгу. Тому що в нашому законодавстві булінг зараз відображається тільки як дії в освітньому процесі, тобто вчителі, учні тощо. Мобінг же безпосередньо мав бути альтернативою, тільки вже на роботі», — уточнює Андрій Рудковський.

Але проєкт закону був двічі відхилений.

Також варто запам’ятати, що кібербулінг також вважається підвидом булінгу, тому якщо дитина потерпає від переслідувань, погроз та знущань у соціальній мережі, вона може звернутися до дорослих.

Що робити, якщо я відчуваю себе жертвою булінгу?

• Головне, що потрібно запам’ятати: ви не винні у цьому. Ви є лише жертвою цього процесу. Щоб не казали ваші кривдники, які б якості вашої особи не висміювали, вони не мають на це морального права.

• Не тримайте проблему у секреті. Відверто розкажіть про неї друзям чи рідним. Вам потрібна моральна підтримка

• Якщо від словесних образ кривдники перейшли до фізичних, не зволікайте, зверніться до вчителя, викладача, директора школи чи голови освітнього закладу. Якщо ви боїтесь одразу звертатись до старших, зверніться до однолітків і попросіть про допомогу.

• Якщо у школі є психолог, ви можете звернутися до нього. Він допоможе вам розкласти по поличках ваші відчуття і зорієнтуватись у ситуації.

Що робити, якщо я відчуваю себе булером?

Запам’ятайте, булінг — це не частина вашої особистості. Це лише дії, за які ви можете відповідати і які вам під силу змінити. На жаль, булінг завдає емоційного, а іноді та фізичного болю особі, яка потерпає від нього. Подумайте: чи дійсно цього ви хочете досягти.

Можливо, ви самі потребуєте допомоги з засобами вираження своєї агресії або інших негативних емоцій.

Пам’ятайте: булінг — це неправильно і може завдати шкоди усім сторонам. Не можна заплющувати очі навіть на найменший прояв цькування, неважливо жертва ви, свідок або булер.

Розібратися з ситуацією можна спільними зусиллями й тільки, якщо вчасно звернути на неї увагу. 

***

Стаття підготована у межах проєкту «Корисні інструкції для безпечного життя», що реалізується ГО «Наш Дім — Слов'янськ» (онлайн-видання «Восточный Вариант») за технічного адміністрування ЗУРЦ у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.