У Києві презентували звіти щодо тортур у "ЛДНР"
У Києві відбулася презентація двох звітів, підготовлених європейськими політиками, стосовно тортур на окупованих РФ територіях.
Про це повідомляє Східний Варіант із посиланням на ГО "Група сприяння розбудові Інтермаріуму" та Військове братерство нескорених.
Як повідомляють організатори, звіт "Russian war crimes in Eastern Ukraine in 2014" Малгожати Гошевської був переданий Міжнародному кримінальному суду, що дозволило внести в санкційні списки ЄС ключових осіб, причетних до воєнних злочинів на Донбасі та в Криму. Звіт "Ізоляція. Голоси з підвалу" Анни Фотиги був представлений у Європарламенті.
У презентації взяли участь міжнародні експерти, родичі полонених та колишні полонені, а також ветерани російсько-української війни, зокрема екс-командир полку "Азов" Максим Жорін, екс-командир спецроти "Схід" Сергій Тамарін, вчений та колишній в’язень "ЛДНР" Ігор Козловський, ветеран та колишній полонений Євген Чуднецов та інші.
За словами дружини полоненого Тетяни Матюшенко, в’язні "ЛДНР" переживають постійні тортури та утримуються в нелюдських умовах, проте до сьогодні Міжнародний Комітет Червоного Хреста допомагає лише представникам окупаційної влади, а не їхнім полоненим.
"Червоний Хрест не наполягає на допуску до полонених. Ми бачимо, як гуманітарна допомога тече рікою в "ДНР", але, на жаль, навіть ложки цукру не потрапляє нашим рідним… Ми зустрічалися неодноразово з представниками Червоного Хреста. Що ми чуємо? Нам щоразу кажуть "на жаль...". Тому ми змушені звертатися до ЗМІ для того, щоб піднімати цю тему, виносити її на більш високий рівень для того, щоб змусити відвідати наших рідних, зрозуміти, в якому стані вони перебувають і надавати їм щомісячну допомогу",
- розповіла Матюшенко.
Кілька разів учасники згадували питання відповідальності за злочини, скоєні на окупованих територіях та співпрацю з окупантами. Зокрема, Максим Жорін розповів про Законопроєкт про протидію із колабораціонізмом, який був зареєстрований у ВРУ ще в лютому цього року. За його словами, необхідно не лише фіксувати злочини, а й визначити дієві механізми для встановлення відповідальності за їх скоєння. Адже через те, що винні не несуть за них відповідальність – злочинці продовжують займатися тим же.