Як уникнути смертельних пасток на дорозі. Поради з безпеки зі Слов'янська
Скільки ДТП сталося у вашому місті за останній час? Скільки разів при цьому травмувалися люди? Перехрестя, сліпі зони, щільний потік міського транспорту — все це потенційно небезпечно і для водія, і для пішохода.
«Східний варіант» розповість, як уникнути небезпеки й не потрапити в ДТП.
Чому зростає кількість ДТП?
У Донецькій області вже за перше півріччя 2021 року відбулося більше аварій, ніж за весь 2020 рік. Відповідно 1934 і 2209 випадків. Причому статистика зростає щорічно вже протягом п'яти років, повідомляє Національна поліція України.
Найчастіші причини ДТП — неуважність і перевищення швидкості. Попри те, що винуватцями дорожніх пригод найчастіше стають водії, страждають від цього і пішоходи теж. На сьогодні по Україні скоєно 3623 наїзди на пішоходів. З них загинуло 436 осіб.
І це значить, що пішохід на дорозі повинен бути так само уважний, як і водій. Адже він може потрапити в дорожньо-транспортну пригоду абсолютно несподівано і не зі своєї вини.
Досвід Слов'янська
У Слов'янську одним з епіцентрів автомобільних зіткнень стало перехрестя двох центральних вулиць. Тут ДТП можуть відбуватися по кілька разів на тиждень.
Річ у тім, що за останні роки транспортний потік у місті зріс у кілька разів. Кількість автомобілів зростає, рух став енергійнішим і більш напруженим. Водії, поспішаючи проїхати цю ділянку, поводяться необережно, часом навіть не звертають уваги на дорожні знаки. Наслідок — підвищена аварійна небезпека. А це веде до небезпеки для тих, хто перетинає перехрестя пішки.
Як же знизити рівень аварійної загрози в такому місці?
Крім того, що самі водії повинні поводитися правильно, строго дотримуватися правил дорожнього руху на нерегульованому перехресті, є ще важливі рішення.
Колишній депутат Слов'янської міськради, юрист Дмитро Кочуков впевнений, що один із шляхів — це зробити перехрестя комфортнішим для всіх учасників руху. Дмитро у своїй практиці спеціалізується на дорожньо-транспортних пригодах, має великий досвід в даній сфері.
«Звісно тут потрібні інклюзивні знижувальні бордюрні камені. Потрібно тут зробити місце зручним і для водіїв, і для пішоходів. Не на шкоду пішоходам. Наприклад, паркування транспортних засобів. У нашому випадку ми бачимо, що воно здійснюється на тротуарах, що в принципі неприпустимо» — розповідає Дмитро.
Ще один варіант регулювати транспортний потік і убезпечити пішоходів — встановлення світлофора. Хоча, на думку Дмитра Кочукова, світлофор — це лише частина комплексу заходів.
«У певних місцях встановлення світлофора необхідне. У певних місцях світлофор потрібно встановлювати з іншими елементами. Наприклад, це може бути пішохідне огородження, транспортне огородження. Це можуть бути засоби для зниження швидкості, так звані лежачі поліцейські. Розмітка обов'язково та дорожні знаки», — пояснює юрист.
Усі ці зміни більшою мірою залежать від дій міської влади та поліції. Саме у них на контролі розробки проєктної документації та подальше встановлення світлофора, нового пішохідного переходу та інших дорожніх елементів.
Проте, якщо відповідні органи не реагують на ситуацію, що склалася, то містяни можуть взяти її рішення у свої руки. Наприклад, у Слов'янську у 2017 році жителі одного з районів перекрили дорогу, щоб привернути увагу до частих наїздів на пішоходів.
На одній зі швидкісних ділянок дороги, попри пішохідний перехід, все частіше автомобілісти стали збивати людей, що переходять дорогу. Відбувалося це в темний час доби, оскільки ні світлофора, ні освітлення там не було. Влада ніяк не реагувала. Тоді жителі привернули увагу, влаштувавши пікет. Завдяки зусиллям людей світлофор на небезпечній ділянці дороги все-таки встановили.
Програми безпеки від міжнародних організацій
Ще один спосіб зробити наші дороги безпечнішими — звернутися до міжнародної підтримки для здійснення своїх проєктів. Як розповів представник ПРООН Михайло Карелін, зараз такі програми знаходяться на стадії розробки відразу в декількох містах регіону.
«У Сіверській громаді за підтримки ПРООН у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру будуть закуплені пластикові фігурки дітей для пішохідних переходів. Також там будуть робити розмітку на дорозі. У Мирнограді та Покровську закуплять 50 дорожніх знаків і підсвічування для пішохідних переходів. Це все громадські ініціативи, за які голосують люди. Кожна така ініціатива отримає від ПРООН близько 3000 доларів», — розповів Михайло Карелін.
Заняття в школах і особиста відповідальність
Все-таки не варто сподіватися, що влада вашого міста зробить кожну ділянку проїжджої частини максимально безпечною і комфортною для всіх учасників руху. Швидше за все, найближчим часом такого не станеться. Насамперед сподіватися необхідно тільки на себе.
Як радять експерти, пішоходам для безпечного перетину дороги потрібно знати хоча б основні правила дорожнього руху.
Добре, що цього вже вчать у школі. У програмі початкових класів є певна кількість годин, коли увагу приділяють загальній безпеці поведінки в місті та на природі. Серед них і безпека на дорозі. Діти проходять практичні заняття.
«Це коли ми виходимо на вулиці міста, йдемо на перехрестя. Там вони грають у рольові ігри. Ми спостерігаємо за пішоходами, які перетинають дорогу і перехрестя. Робимо зауваження, якщо вони роблять це неправильно. Нагадуємо дітям робити зауваження батькам, якщо вони перебігають не на той сигнал світлофора», — розповідає викладачка початкових класів Марина Данилова, — «Потім вчитель може виконати роль поганої дитини та піти на червоне світло. Тоді діти намагаються зупинити. Такі практичні заняття, коли дитина переймається темою, вони залишаються майже на завжди».
Крім того, в плані навчання дорожньої безпеки, школи активно співпрацюють із поліцією.
У Слов'янську цим займається молодіжна організація «Ліга майбутніх поліціянтів».
Хлопці та дівчата — члени організації — відвідують міські й районні школи зі спеціальними програмами.
«Ми розповідаємо 1-3 класу про те, де можна переходити дорогу, як обходити тролейбус, як обходити автобус. Тобто повністю малюкам розповідаємо, як себе вести на дорозі», — пояснює капітан Національної поліції Марина Бондаренко, — «Діти зараз дуже розумні. Тому 1-3 клас знають навіть більше, ніж вже старшокласники».
Діти — категорія підвищеного ризику
До категорії підвищеного ризику належать діти від 6 до 9 років. Вони енергійні, прагнуть до самостійності, але ще не в змозі забезпечити власну безпеку. Нижче наведено кілька пунктів на які насамперед повинні звернути увагу батьки.
По-перше, слід знати, що деякі чинники заважають дитині адекватно реагувати на небезпеку:
- маленький зріст обмежує огляд самій дитині, а водіям складніше її помітити;
- діти ще не вміють ефективно використовувати бічний зір;
- до 12 років дитина важко визначає, звідки лунає звук, і при сигналі машини може діяти нераціонально
Тому дитина, йдучи в школу, повинна дотримуватися таких правил:
- зупинятися, перш ніж зробити крок на проїжджу частину;
- перетинати дорогу тільки в зазначених місцях (біля світлофора, пішохідного переходу)
- якщо автобус або інший транспортний засіб закриває огляд, обійти його;
- під час переходу вулиці подивитися ліворуч, праворуч і знову ліворуч;
- переконатися, що немає машин, і тільки після цього переходити вулицю;
- триматися далі від авто, що виїжджають заднім ходом;
- ніколи не грати навіть на тихій проїжджій вулиці або дорозі;
- не бігти через дорогу.
Втім, для дорослих можна застосувати ті самі поради. Додавши лише кілька:
- на дорозі будь-який вид транспорту може приховувати ще один, що їде трохи позаду, але з більшою швидкістю. Потрібно пам'ятати про це і не перебігати дорогу перед машиною, що їде;
- у темний час доби краще носити одяг або взуття зі сітловідбивальними елементами. Можна носити легкий жилет у рюкзаку та одягати його з настанням темряви. Подбати, щоб те ж саме робили ваші діти;
- навчитися розраховувати швидкість машини, що їде, і пам'ятати, як тривалість гальмівного шляху залежить від швидкості й погоди. Наприклад, при 60 км/год — гальмівний шлях 15 метрів у суху погоду.
«Сліпі» зони і як їх уникнути
Зони, в яких водій не бачить пішохода. Тут ситуація небезпечна тим, що пішохід, як правило, не знає, в якій частині огляду водій машини його не побачить. А таких зон чимало. І, звичайно, чим більше автомобіль, тим ширші ці зони. Вони зображені на фото вище. І, як не дивно, наїзд на пішохода, який потрапив у сліпу зону, досить часто відбувається на або поблизу пішохідного переходу. Саме тому, що сам пішохід втрачає пильність, думаючи, що знаходиться в безпеці.
Найчастіше це відбувається під час повороту автомобіля. Ліворуч чи праворуч — не має значення. Але варто пам'ятати, що права частина машини для водія завжди більш «сліпа», оскільки він знаходиться зліва. Це завжди варто враховувати. І чим ближче ви знаходитеся до автомобіля, тим більша ймовірність потрапити в «сліпу» зону.
Повністю врахувати своє становище в кожній зі «сліпих» зон автомобіля неможливо. Тому достатньо дочекатися повної зупинки транспортного засобу або моменту, коли він буде від вас на безпечній відстані, і тільки тоді переходити дорогу.
Також є декілька порад і для водіїв, як уникнути попадання в «сліпу» зону як пішоходів, так і інших автомобілів.
Крім збереження дистанції та елементарного «крутіння» головою в усі потрібні боки необхідно:
- стежити за сигналами поворотів іншого транспорту, щоб вчасно реагувати на маневри;
- здійснювати перестроювання максимально швидко, намагаючись не затримуватися в «сліпий» зоні інших водіїв;
- ніколи не здійснювати обгін справа, особливо, якщо ви намагаєтеся обігнати вантажівку;
- якщо їдете за великою вантажівкою типу фури, уважно стежте за її маневрами. Часто буває так, що водій не бачить легкові автомобілі, що їдуть поблизу. Ні в якому разі не обганяти таке авто, якщо воно збирається повертати.
У будь-якому випадку завжди потрібно пам'ятати — тільки ви відповідальні за свою безпеку і за своє життя на дорозі. І додаткова обережність допоможе забезпечити вашу безпеку.
***
Стаття підготована у межах проєкту «Корисні інструкції для безпечного життя», що реалізується онлайн-виданням «Восточный Вариант» (ГО «Наш Дім — Слов'янськ») за технічного адміністрування ЗУРЦ у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.