Знайти своє щастя: як пенсіонери зі Слов'янська створюють можливості для людей старшого віку

До початку збройного конфлікту на сході України Наталія Бондаренко розвивала туризм у Донецькій області. Потім допомагала тим, хто через конфлікт зазнав втрат та потребував підтримки, в команді міжнародної гуманітарної організації. Свої зусилля хотілося направити на рідній Слов'янськ. 

«Трохи походила по місту, відвідала платформи ініціатив, фестивалі. І зрозуміла, що у людей поважного віку немає такого місця, де вони могли б зустрічатися, розвиватися. Щось робити для того, щоб далі бути корисним громаді. Не випадати з суспільного життя і продовжувати жити», — розповідає Наталія.

«Будь-яка громадська організація створюється саме тоді, коли тобі чогось не вистачає»

Наталя вирішила заснувати в місцевому Будинку культури курси комп'ютерної грамотності. Керівництво ДК ідею підтримало, надали приміщення і кілька комп'ютерів. 

На перше заняття прийшло 27 осіб. Так сформувалася група однодумців, охочих розвиватися. З'являлися все нові й нові ідеї. Наталя зареєструвала громадську організацію «Вік щастя» і почала шукати можливості та підтримку. 

«Я залучала допомогу від міжнародних організацій та бізнесу для того, щоб ми могли розвиватися, працювати й показувати, що після 50-и життя не закінчується. Як і після 60-и, і після 70-и. Люди такого віку повинні бути видимі в суспільстві. Вони мають право на вплив, на прийняття рішень. Мають право на розвиток, насичене життя. Саме таким чином ми розвивалися і знаходимося на нинішньому рівні», — розповідає пані Бондаренко.

Минулої весни в Будинку культури, де базувався «Вік щастя», сталася пожежа.

Замість згорілого приміщення місцева влада запропонувала організації переїхати в будівлю Управління соціального захисту населення. За підтримки ПРООН у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру було зроблено ремонт та закуплено необхідне обладнання. Тепер тут сучасний комп'ютерний клас з інтерактивною дошкою, тренінговий центр і офіс організації. 

Неформальна освіта для дорослих

Усе життя Наталя прагне до нових знань. Три вищі освіти, всілякі курси, семінари, тренінги та школи. До слова, останнє вище Наталя отримала в 57 років, стала магістром психології. Всіма отриманими знаннями вона ділиться з іншими.  

Попереду в організації великі плани: «Вік щастя» уклав угоду з Донбаським державним педагогічним університетом. Зараз йде процес розробки 4-місячних курсів. Це ділова українська мова, англійська мова, курси психології, міжособистісних відносин. 

«Вони будуть адаптовані до дорослого населення і прийняті вченою радою ДДПУ. У серпні ми почнемо набір. Також буде напрямок IT. Зараз у нас є всі умови для того, щоб опановувати інформаційні технології», — розповідає Наталя.

Курси будуть вести викладачі педагогічного університету. Після закінчення, за умови вдало складеного тесту, видаватиметься сертифікат. Це допоможе людям старшого віку не відставати від сучасних трендів і зарекомендувати себе на ринку праці. 

Старіти просто ніколи

Слов'янські сеньйори вчаться комп'ютерної та фінансової грамотності, вивчають мови, займаються арттерапією та нейрографікою. Один із головних напрямів організації — оздоровлення.

Пенсіонери займаються пілатесом, йогою, танцями. Сплавляються на катамаранах по Сіверському Донцю, через екскурсійні маршрути відкривають для себе рідні краї.

«Один із результатів моєї роботи — це те, що люди знаходять друзів. Кілька людей зібралися, пішли пішки на Карачун. Або вирішили поїхати у Святогірськ, кудись сходити. Це так класно! У такому віці знаходити друзів, долати проблему самотності», — говорить Наталія Бондаренко.

З моменту заснування «Вік щастя» організувався клуб скандинавської ходьби. Ним керує найстарша учасниця, Тамара Сиваєва. За кілька місяців їй виповниться 79 років.

«У мене вже дорослі дочка і син, вже є навіть правнучка. Діти живуть самостійним життям, няньчити мені нікого не треба. І я вирішила змінити своє життя, пожити для себе. Не хочеться старіти, хочеться більше займатися спортом. Зараз все моє життя складається з активної діяльності. Раніше діти не дзвонять, не заходять, а я ображаюся. Зараз вони дзвонять, а мене вдома немає», — розповідає Тамара. 

«Тут почалося нове життя. Захопливе, пізнавальне, не вистачає слів, щоб описати. Найголовніше — відірватися від дивана. Це найважчий крок, через себе», — говорить одна з учасниць організації Людмила.

Усі разом учасники організації багато подорожують. Зараз «Вік щастя» разом з центром громадянського суспільства «Друкарня» вирушили в Івано-Франківськ. 

Це обмінна поїздка для активістів старшого віку. Там вони спілкуються з колегами й представниками інститутів громадянського суспільства, вивчають успішний досвід і готують нові проєкти.

За кілька років «Вік щастя» провів масу успішних проєктів. Серед них фестивалі «Хочу і можу», «Квітка пані». 

Головна мета — зруйнувати усталені в суспільстві стереотипи про вік. 

«З “Квітка пані” ми хотіли звернути увагу до жінки старшого віку. Сказати, що жінка красива завжди, незалежно від того, скільки їй років. Нехай їй 50, 70, або більше. Її краса залежить від того, як вона сприймає свій вік. Якщо до такої вікової краси ставляться з повагою, це змінює ставлення суспільства загалом до віку. Я відстежую, як багато зараз модних журналів використовує вікових моделей. Світові тренди змінюються. Я думаю, що ми теж. Настане час. Працюємо за цим напрямом», — говорить Наталія Бондаренко.

За словами Наталії, вийти на пенсію сприймається як перейти Рубікон. Коли тобі 50 років, будинок побудований, сад посаджений, син уже виріс — саме час зайнятися собою, своїм розвитком. Зробити все те, про що мріяв раніше, але не вистачало часу. 

«Вікова криза буває й у дітей, і у підлітків. Криза це не погано. Це такий маркер, за яким ти можеш змінити своє життя. Можливість подумати й почати щось робити для того, щоб продовжувати жити якісно. Криза як поштовх для того, щоб переосмислити своє життя і побачити майбутнє. Не жити в минулому, а зрозуміти, скільки у тебе є можливостей. Просто їх побачити та почати використовувати для себе», — говорить Бондаренко.

Хочу так само. Як це зробити?

Наталія Бондаренко стала натхненницею для багатьох незалежно від віку. Їй вдається руйнувати стереотипи та змінювати життя людей старшого покоління. Дивлячися на «Вік щастя» пенсіонери з інших міст змінили свій світогляд.

Як зазначає Наталя, єдиної інструкції для тих, хто хоче повторити її досвід, немає. Кожен шлях буде унікальним. Але ми все ж розповімо на прикладі Наталії. 

Крок 1. Знайти однодумців

Вони можуть бути всюди: соціальні мережі, групи за інтересами, навіть ваші сусіди. Знайомтеся з людьми на тематичних заходах, тренінгах, конференціях.

Крок 2. Зареєструвати організацію

Після того як ви знайшли однодумців, зареєструйте громадську організацію. Це потрібно для офіційної комунікації з представниками влади, участі в роботі консультаційних органів, отримання грантової підтримки й т.д. 

Щоб зареєструвати ГО, потрібно:

• підготувати Статут організації;
• провести установчі збори засновників;
• підготувати пакет документ (протокол зборів, статут, заява);
• подати документи в ЦНАП.

Крок 3. Вчитися

Відвідуйте тренінги та семінари на цікаву для вас тему. Стежте за такими сайтами, як Prometheus, Гурт, Простір. Тут ви знайдете різні курси, дізнаєтеся про нові можливості та отримаєте більш докладну консультацію про реєстрацію ГО.

Крок 4. Шукати підтримку

Стежте на вищевказаних та інших сайтах за списками грантів. Там же ви зможете знайти інформацію, як правильно оформляти заявку на участь.

Крок 5. Створити стратегію

Розробіть комунікаційну стратегію своєї організації та рухайтеся в цьому напрямку.

Крок 6. Пробувати нове

Наприклад, «Вік щастя» навчаються в місцевих танцювальних студіях, плавають на байдарках, їздять на екскурсії. Нові контакти відкривають нові можливості.

Крок 7. Відстежувати можливості

Співпрацюйте з іншими організаціями, обмінюйтеся досвідом. В процесі народжуються нові ідеї та реалізуються цікаві проєкти.

***

Стаття підготована у межах проєкту «Корисні інструкції для безпечного життя», що реалізується онлайн-виданням «Восточный Вариант» (ГО «Наш Дім — Слов'янськ») за технічного адміністрування ЗУРЦ у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.