Реінтеграція Донбасу очима молоді: поради владі та закладам вищої освіти

Більшість молодих людей на сході України почали займатися громадською діяльністю після початку російської агресії. Про це свідчать дані дослідження Школи політичної аналітики. Здебільшого, активісти розв'язують проблеми, пов'язані з війною — захист прав вимушених переселенців, реабілітація військових, забезпечення освітою людей, які потрапили через війну у скрутне становище.

Відтак, у таких активістів точно є своє бачення на реінтеграцію окупованих територій і на побудову здорових стосунків між молоддю, владою та суспільством загалом після деокупації.

«Східний варіант» зібрав рекомендації молодих активістів, а також їхні побажання та бачення процесу реінтеграції.

Олег Сабура — аспірант Києво-Могилянської академії, спеціалізується на дослідженнях так званих «республік», тобто псевдодержавних утворень. Він був керівником дослідницької групи, що вивчала думки молодіжних активістів на підконтрольній Україні території Луганської та Донецької областей.

З червня по жовтень 2019 року дослідники знайшли близько 30-ти громадських організацій в Луганській та Донецькій областях. З них 18 організацій погодилися взяти участь у дослідженні. Загалом провели 4 фокус-групові дискусії, одне телефонне групове інтерв'ю та одне індивідуальне телефонне інтерв'ю.

Він разом з колегами визначив основні проблеми громадських активістів зі сходу:

- обмеженість внутрішніх ресурсів (не вистачає знань, кадрів, часу);
- розбіжності громадських організацій та місцевої влади за політичними поглядами;
- супротив ініціативам з боку проросійськи налаштованої частини населення;
- відтік активної молоді з регіону.

З 2010 року в Сєвєродонецьку працює громадська організація «Сєвєродонецька молодіжна рада». Спочатку свою діяльність ГО спрямовувала виключно на молодь, але після початку військових дій зробила переорієнтацію та розширила цільову аудиторію.

Тепер це вимушено переміщені особи, військовослужбовці, жінки, які опинилися в тяжких життєвих обставинах через війну.

Один із проєктів ГО — громадський майданчик «Хочу-буду». Це молодіжний центр у Сєвєродонецьку на 200 кв. метрів. Приміщення орендують у «приватника», а на базі майданчику проводять освітні курси. Учасники можуть опанувати абсолютно нову професію, або ж відновити свої навички та підвищити фах та знайти більш оплачувану роботу.

Зокрема на курсах вчать вебдизайну, 3-D-моделюванню, реалізовують курс з розмовної англійської та польської мов. Для більш дорослих людей є курс комп'ютерної грамотності: учасники опановують Wоrd, Excel, Power Point. Для учасників також читають програму з SMM-менеджменту та копірайтингу.

Ще один проєкт ГО — «Академія можливостей». Там молодих людей навчають адвокації та фандрейзингу проєктів, менеджменту, громадському активізму. Їм організовують візити до територіальних громад, міських рад Луганської області.

Активісти з Сєвєродонецька кажуть, що залюбки співпрацювали б із молодими людьми з окупованих територій, оскільки не поділяють їх за тим, хто по який бік лінії розмежування знаходиться.

«Окупована територія є територією України, а молодь, яка там залишилась, є українською молоддю. Тому ми її не відокремлюємо від себе», — додав Кирило Дубровін.

Однак, основною й очевидною перепоною для такої співпраці він називає бойовиків, які окупували частину території Луганської області.

Як говорять в Школі політичної аналітики, молодіжні громадські організації на Донбасі найбільше потребують так званого інституційного розвитку. Іншими словами, умов для своєї активної діяльності.

17-річний Андрій разом з товаришем в окупованому Луганську намагаються робити молодіжні проєкти: літні перегляди фільмів, квести та літературні читання. Каже, вдається це далеко не завжди, бо немає сприяння. У своїх висловлюваннях Андрій обережний, однак з них зрозуміло, що хлопці мріють про бодай найменшу підтримку.

Ще один житель ОРДЛО Максим молодіжними рухами ніколи не займався, але поділився своїми думками щодо того, як молодь ставиться до можливої реінтеграції.

"У вас (на підконтрольній Україні території, — ред.) можливо, якась своя бульбашка, де ви говорите про реінтеграцію і таке подібне. Тут навіть серед молоді таких розмов практично немає. Немає інформації, що робить Україна для цього, які є ініціативи. Те, що ми читаємо, направлене чомусь тільки на жителів України (не окупованих територій, — ред.). Дуже мало інформації конкретно для нас. А те, що тут (в Луганську, — ред.) для молоді практично нічого адекватного немає: жодних рухів, активностей і того подібного, то це факт. Якби ми більше дізнавалися про те, що є у вас (на підконтрольній території, — ред.), що там краще і перспективніше для молоді, то ми можливо теж говорили б про реінтеграцію", — зазначив Максим.

Гучні приклади розвинутих молодіжних організацій і проєктів на територіях біля лінії розмежування — це найкращий піар реінтеграції, вважають аналітики.

Вони розробили рекомендації для органів влади:

- організовувати тренінги та навчання з реєстрації громадських організацій серед студентської молоді. Для цього пропонують розробити спеціальні портали в інтернеті, які піднімуть рівень комунікації;
- щорічно проводити локальний форум громадянського суспільства з можливістю участі представників будь-якої ГО;
- давати більше інформації про фінансування з державного та місцевого бюджетів;
- організовувати тематичні тренінги та грантові програми.

У сфері освіти та роботи з молоддю активісти просять підтримувати учнівське та студентське самоврядування. А також забезпечити навчання вчителів щодо особливостей роботи з дітьми-переселенцями.

Заступниця міністра молоді та спорту України Марина Потапенко анонсувала створення цього року великого порталу можливостей для молоді.

«Такий портал буде створено на базі всеукраїнського молодіжного центру, який є методичним майданчиком для розвитку молодіжних центрів України. Окремий майданчик, а саме портал волонтерських можливостей, ми робимо разом з UNICEF. Там можна знайти будь-які молодіжні проєкти та долучатися до них... Ми активно будемо продовжувати міжнародні обміни. Зараз у нас є україно-польські та україно-литовські обміни, які співфінансуються з державного бюджету, але це не говорить про те, що ми не будемо розвивати інші напрямки», — зазначила Марина Потапенко.

Ще великий пласт роботи, на думку молоді, влада має зробити в плані інфраструктури.

«Я думаю всі, хто відвідував міста Донецької та Луганської областей, а, особливо, хто мав можливість пересуватись між цими містами автомобільними шляхами, зрозуміють проблему інфраструктурного розвитку регіону. Відповідно ми рекомендуємо розробити програму інфраструктурного розвитку підконтрольних частин Донбасу у партнерстві з міжнародними організаціями та донорами, що вочевидь допоможе зекономити кошти держави. Також за висновками розмов з молодіжними активістами, ми пропонуємо продовжити програми зі створення та розвитку інфраструктури для молоді. Це можуть бути молодіжні центри, осучаснені бібліотеки», — зазначив операційний менеджер та аналітик «Школи політичної аналітики» Антон Суслов.

При цьому, активісти з підконтрольних територій відзначають розвиток регіону за останні кілька років. А молодь з окупованої частини Донбасу здебільшого хоче якнайшвидшої реінтеграції регіону.

Попри наявність корисних і дієвих програм для освіти, розвитку та інтеграції вимушених переселенців, чимало активістів, а також молодь з окупованих територій відзначають далеко недосконалу інформаційну політику. Особливо болюче це відчувається в розрізі освіти.

Як розповіла у коментарі «Східному варіанту» Анна Нішніанідзе, яка має статус вимушеної переселенки з Донецька, її брат цього року закінчив школу та вирішив вступати в ЗВО на підконтрольній Україні території. Та ще на етапі збору інформації його родина стикнулася з проблемою — відсутністю чіткої комунікації з освітніми центрами та навіть з консультантами на «гарячій лінії» МОН.

Найбільша плутаниця, за словами Анни, пов'язана з двома дедлайнами для вступу дітей з окупованих територій — 20 липня та 24 вересня. Не всі діти на окупованій території та їх батьки розуміють, що для вступу на бюджет потрібно подавати документи саме до 20 липня. А до 24 вересня — на контракт.

Зазначимо, що в МОН обіцяють переводити на бюджет дітей, які вступили на контракт, оскільки місця для дітей з окупованої території повністю не використовуються. Однак, каже Анна, це відлякує абітурієнтів від вступу.

Вона рекомендує значно спростити інформацію для вступників на офіційному сайті, а також враховувати, що діти з окупованих територій не можуть часто їздити на підконтрольну Україні територію через дії бойовиків. А відтак, за словами Анни, було б доцільним перевести частину вступних процесів в онлайн, залишивши лише один приїзд абітурієнтів до ЗВО.

Аналітики також мають свої поради для МОН та ЗВО:

- дозволити ЗВО з програмами «Донбас-Україна» використовувати соціальні мережі, заборонені в Україні, для популяризації вступу до українських ЗВО абітурієнтів з непідконтрольних територій. Розробити модель таких інформаційних кампаній;
- проводити національні та міжнародні обміни для учнів та студентів. Респонденти відзначали, що такий обмін сприяє розвитку;
- проводити культурно-розважальні спортивні заходи за участі мешканців ОРДЛО;
- розробити та поширювати в онлайн і традиційних ЗМІ Донецької та Луганської областей інформацію про успіхи реформ в Україні;
- продовжити роботу із забезпечення трансляції українських теле- та радіоканалів на території Донецької та Луганської областей;
- розробити інструкції для співробітників усіх органів влади на території Донецької та Луганської областей, які контактують з мешканцями ОРДЛО, щодо особливостей роботи з такими громадами.

Також активісти радять закладам вищої освіти з центрами «Донбас-Україна» організовувати дні відкритих дверей онлайн, через складнощі з перетином лінії розмежування.

Відтак, переконані молоді активісти, реалізація хоча б частини з цих рекомендацій наблизить до успіху реінтеграцію та покращить умови для розвитку молодіжних рухів на сході.