З Харкова до Донецька: шлях довжиною у 22 години

«Східний варіант» на правах анонімності поговорив з жителем Донецька, який поділився враженнями від такої поїздки.

За словами нашого співрозмовника, поїздка в ОРДО і назад викликала змішані враження. Сама ціна дороги та кілометраж, який доводиться долати людям досить лякає.

До подій 2014 року вистачало буквально кілька годин, щоб подолати шлях з Донецька до Харкова і назад, але тепер, за ціною квитка на літак — практично в сто доларів, можна придбати заповітний «квиток в республіку», взяти закордонний паспорт і приготуватися до досить клопітного і неймовірно довгого шляху. Щоб подолати відстань, треба було 22 години.

«Всі ці 22 години ти знаходишся в шаленій напрузі, згадуєш, чи всі документи при собі та прокручуєш найнеймовірніші варіанти подій і небезпечних ситуацій, які тільки можуть з тобою трапитися. Раніше, можна було придбати копійчаний квиток на поїзд, затишно влаштуватися з книгою, попросити у провідниці кави та під колисковий стукіт коліс насолодитися поїздкою.

Тепер, всі охочі проїхати з території ОРДО в Україну і навпаки, повинні пройти справжнє випробування на міцність. Та й шлях неблизький, тому що доводиться робити величезний гак по території Росії. Звичайно, можна звернутися до “місцевої влади” ОРДЛО, попросити дозвіл проїхати через “звичайний” блок-пост, але тільки за наявності прописки на території України. Назад цим шляхом проїхати вже навряд чи вийде», — розповідає наш співрозмовник.

Місцеві ентузіасти з «ДНР» організували служби з перевезення пасажирів і, як говорилося раніше, для проїзду вам буде потрібно: 100 доларів (якщо ви на своїй машині), доба вільного часу, витримка, смиренність і закордонний паспорт.

«Мій шлях почався о 4 годині вечора, а дістатися до точки призначення вийшло лише о 14 годині наступного дня. Спочатку потрібно було потрапити на кордон з Росією, оскільки у більшості пасажирів були ID закордонного паспорта (а значить, якщо ти в'їхав через один КПП, виїжджати потрібно через інший), потім наш шлях пролягав через Мілове, де кілька десятків кілометрів ми долали протягом пари годин. Сказати, що це було бездоріжжя — це досить м'яко висловитися.

Тільки-но прибули на кордон, нас чекала черга. Звичайно перевізник придбав місце ближче, але він був не перший, хто вирішив спростити свій шлях, і натовп розгніваних водіїв почав скандалити та викрикувати погрози. Виявилося, ті, хто були п'ятим-сьомим в черзі, завдяки прибуттю перевізників, змістилися на 6-7 місць назад. А це значить плюс ще дві-три години очікування. До слова, іноді відбуваються затримки на кордоні та ми, здавалося б, сьомі в черзі, застрягли загалом на 5-6 годин», — згадує він.

За словами жителя Донецька, на кожному кордоні вас запитують, куди ви їдете, якщо до родичів — то до яких, де живете та інше.

«Далі йшла дорога через територію Росії, перевізник був не особливо доброзичливий. І, мабуть, досить «гарячий хлопець», оскільки при нульовій температурі на вулиці йому було комфортно їхати без пічки та з відкритим вікном. Пасажири ж наполегливо доводили, що нам не жарко і трохи тепла не завадить, на що він щиро дивувався і казав “так тепло ж”. Навички його водіння залишали бажати кращого, різкі гальмування перед фурами, вильоти на зустрічні смуги, в сліпі повороти або просто їзда посередині дороги. Це та безпека, яка гарантована ціною в сто доларів? Зупинятися на заправках йому не подобалося, а ось поля і зупинки, на його думку, ідеально нам підходять для відпочинку і прогулянки», — ділиться чоловік.

Потрапити в ОРДО навіть з Росії виявилося не так вже й просто.

«І ось ми наблизилися до заповітного кордону з так званою “республікою”. Там ми провели близько пари годин і, звичайно ж, кожен був запрошений для “бесіди”. Під час мінідопиту потрібно розповісти про себе, мету візиту, дати оглянути вміст телефону і продиктувати свій номер. Далі водій перетворився на “Шумахера” і летів з досить тривожною швидкістю. Як виявилося, він не спав уже декілька діб, що не радувало пасажирів і всі розуміли, до чого така їзда може призвести», — розповідає наш співрозмовник.

За словами пасажира, скаржитися на дорожнечу поїздки він би не став. Все-таки 22 години водій за кермом, плюс дорога була на більшості шляху не в кращому стані. Кілька таких поїздок і машина може надовго застрягти в автосервісі, причому на кругленьку суму.

Але враження поїздка подарувала незабутні. Сумно від того, що для зустрічі зі своєю бабусею похилого віку потрібно подолати довгий, небезпечний і зовсім недешевий шлях, не забуваючи підрахувати вартість поїздки назад і ще одну добу дороги.

Записала Майя Мілєєва, Східний варіант

954

Поділитись: