Волонтерка, президентка, музикантка: чим живе перша учениця Школи бандури в Маріуполі

На початку року в одному з маріупольських храмів з’явилася Школа бандури та українського живопису імені Василя Сліпака, створена силами волонтера та місцевої громади.

У Фейсбуці маріупольці часто могли бачити фото тендітної дівчини у вишиванці та віночку з величезною бандурою. Марія Вдовиченко стала першої ученицею школи та її обличчям. «ВВ» розповідає її історію.

Від «Щедрика» до козацьких маршів

Марія разом з сім’єю з 12 років відвідує Храм Святого Петра Могили та Собор Успіння Пресвятої Богородиці. Історія, яка привела її до гри на традиційному українському народному інструменті, почалася за декілька місяців до створення самої Школи бандури при храмі.

«Я була з батьком на недільній службі. Після неї настоятель храму, отець Уар, сказав, що храму потрібні волонтери, які будуть допомагати годувати нужденних, мити вікна та інше. У храмі саме розпочався ремонт, тож їм були потрібні руки. Ми запропонували свою допомогу і з того часу я виношу їжу нужденним», — згадує Марія.

Ідея Школи бандури належить маріупольському волонтеру Кирилу Долімбаєву. Він самостійно ініціював збір коштів спочатку на розпис храму петриківським розписом, а згодом на ремонт та меблі для майбутньої школи. Гроші відправляли з усіх куточків України та поза її межами. Так у Маріуполі з’явилась Школа бандури та живопису імені Василя Сліпака.

Кирило саме шукав першого учня для школи, коли до нього звернулась Марія.

«Тоді я просто подумала, а чому б не спробувати?! Я зовсім не маю музичної освіти, це рішення було прийнято майже спонтанно. Колись я мріяла займатися музикою і тут такий шанс випав», — захоплено каже дівчина. 

Однак шлях вивчення почався непросто: спочатку Марія навіть не знала, як правильно тримати музичний інструмент. Все прийшло згодом.

«Я тоді подумала, яка ж вона важка. Мені було спочатку навіть важко її втримати, не те що грати. Тоді я відчула страх і радість одночасно, емоції переповнювали», — зізнається Марія.

Сьогодні вона вже впевнено тримає інструмент в руках та вивчила декілька композицій. Для неї персонально викладає бандурист Руслан Солоненко з Києва, заняття проходять дистанційно. Але ні викладачеві, ні його учениці це не заважає.

«Перше, чому мене навчили — це правильно тримати інструмент, бо я маленька, півтора метра зросту, а бандура вполовину мене. Потім мені розповіли теорію — що таке ноти, тони, бімолі. Зараз я вже можу грати по всій бандурі, вже знаю де яка нота», — додає учениця.

Перша композиція, яку вивчила Марія — відомий на весь світ український «Щедрик» композитора Миколи Леонтовича.

«Не розуміючи що, де і як, не маючи музичної освіти, мені було досить важко взяти навіть перші такти, а зараз вони для мене дуже прості», — з гордістю каже дівчина.

Тепер вона вже впевнено грає українську народну пісню «Шуміла ліщина», Народний запорізький марш та вивчає пісню «Ой ти, дівчино заручена». І це лише початок, у майбутньому Марія планує вивчити ще декілька козацьких маршів та народних пісень.

«Скажу чесно, що відчуваю на собі величезну відповідальність. Бо на мене поклалися люди, я маю певну мету, щоб чомусь навчитись і вже маю певні результати. У мене позитивне відчуття: я змогла опанувати бандуру, а отже зможу зробити й ще щось», — радіє Марія.

Українка в усьому

Крім гри на бандурі дівчина є президенткою. Коли вона перейшла до 54-ої школи, то одразу вирішила наситити шкільне життя подіями поза учбовим процесом. Під час передвиборчої програми вона розділила шкільне життя на сектори та пропонувала шкільній адміністрації різноманітні проєкти. Дівчина піклується про екологію — раніше ініціювала у навчальному закладі збір пластику та паперу, а у квітні у День землі планує висадити саджанці дерев на шкільному подвір’ї.

Найбільше у школі Марія полюбляє історію України, українську мову та літературу. Мабуть, саме така любов до української культури зробила Марію старанною ученицею Школи бандури.

На фотографіях з бандурою дівчина завжди сидить у вишиванці, волосся охайно прибране у віночок, руки впевнено тримають український інструмент

«Коли вперше я мала йти на заняття з бандури, я собі не дозволила просто прийти у светрі та джинсах, бо бандура — це щось особливе, навіть міфічне в українській культурі. Якби я прийшла просто так, це було б якось неправильно. Інструмент може й образитись, це неповага. Віночки — це також частка нашої культури, яку мені прив’язала моя матуся ще з маленьких рочків. Вона ж показала, що це не тільки підтримує моє волосся, а ще й дуже гарна і тендітна річ, що придає особливості», — каже Марія.

Її мама сама створює традиційні українські прикраси для голови та вишиванки для Марії та її молодшої сестри. У майбутньому Марія і сама хотіла б вишити рушник.

Добро, що йде від серця

Батьки Марії дуже схвально ставляться і до музиціювання дівчини, і до волонтерства. 

«Коли я побачила людей, які ходять до їдальні при храмі, я замислилась, що колись вони також мали успіх, були заможними. Але сталася, наприклад, хвороба, від них усі відвернулись і вони стали нікому не потрібні. І я подумала: “Можливо, вони нікому не потрібні, але вони потрібні мені, я щось знайду, ми разом придумаємо, як допомогти”», — каже дівчина.

Вона каже, що до церкви приходять бабусі, у яких є діти, онуки та правнуки, але літні жінки при цьому нікому не потрібні.

«І навіть узимку винести їй того ж светра та буханку хліба — це не просто светр. Ти підтримав її морально, вона розуміє, що вона комусь потрібна», — зазначає волонтерка.

«Кожного дня люди розказують мені історії і я розумію, чому людина може так себе поводити. Не завжди приходять люди смиренні, вони можуть проявляти агресію і я розумію, чому так. Звичайно, мені їх жаль. До речі люди, що були агресивні, побачивши до них повагу, стають відкритішими, вони розуміють, що вони все ж таки люди, вони гідні на це життя», — каже Марія. 

Нещодавно Школі бандури подарували ще один музичний інструмент. Волонтерка та поетеса Валерія Карпиленко стала другою ученицею школи. Тепер під стелею храму будуть лунати вже дві бандури. У майбутньому Кирило Долімбаєв планує розширювати матеріальну базу школи та запрошувати більше учнів.

Читайте також: Бактерії проти нафти. Маріупольська студентка придумала ефективний і дешевий спосіб очищення ґрунту