Флаг из Канады, митинги и пикеты. Как в Славянске устанавливали независимость Украины в 1991-м

Ко Дню Независимости Украины собрали воспоминания тех, кто лично участвовал в приближении этого исторического события

16 июля 1990 года Верховная Рада УССР ХІІ созыва 355 голосами за приняла Декларацию о государственном суверенитете Украины. Так началась новейшая история нашей страны. Несмотря на то, что основные события проходили в Киеве, каждый населенный пункт может рассказать собственную историю провозглашения независимости.

Фото из сети

На государственном уровне

Свой первый День независимости Украина отметила 16 июля 1991 года. Именно такая дата была указана в постановлении Верховной Рады УССР "О Дне провозглашения независимости Украины". 

"Перед Верховной Радой в этот день было море людей с невероятным количеством цветов. Там уже не было ни красных, ни демократов, там все были депутаты, которые приняли Декларацию о суверенитете Украины. Цветы, объятия – это было потрясающе!", – вспоминает Игорь Юхновский, экс-депутат, который в 1990-м был руководителем оппозиционной "Народной рады" в Верховной Раде УССР.

Народное движение

Провозглашение независимости Украины произошло, разумеется, не в одночасье. Этому событию предшествовал длительный процесс, охвативший всю территорию страны. Его результатом стало образование проукраинских общественных организаций и политических партий. Довольно показательна в этом плане история Славянска.

К 1991 году у нас уже действовали минимум два политических течения, созданных националистами и демократами – первая оппозиционная  Коммунистической партии Украинская Республиканская Партия и Народный Рух Украины.

Игорь Панишев

"У червні 1990 року в Слов’янську були створені Українська республіканська партія і громадська фундація Народний Рух України, які на той час об'єднували понад 70 людей", – вспоминает Игорь Панишев, глава Украинской республиканской партии в Славянске в 1991 году. – "Я на той час очолив УРП, а Володимир Чернявський Народний Рух. Працювати в напрямку визвольної боротьби, тобто проводити пікети, мітинги і акції, ми почали у 1989 році, ще за радянського союзу. Завданням УРП була боротьба за незалежність. Ініціаторами створення партії у Слов’янську були політв’язні Микола Євргафов і Анатолій Свередюк, які сиділи разом з Левком Лук’яненком, з В'ячеславом Чорноволом. Через них ми і організовувались. Навіть видавали самодруком газету “Республіка”, щоправда вийшло всього 4 чи 5 номерів".

Интересно, что впервые желто-синий флаг независимой Украины был поднят в Славянске еще 19 февраля 1990 года. Это произошло на общегородском митинге по инициативе Владимира Чернявского.

Члены Народного Руха Украины встречают лидера Вячеслава Чорновола 

"Наступного разу український прапор підняв я", – продолжает Игорь Панишев. – "Я жив тоді у гуртожитку педагогічного інститута по нинішній вулиці Університетській. І коли 16 липня 1990 року оголосили декларацію про державний суверенітет, я вивісив жовто-синій прапор над гуртожитком. Це я веду до того, що громада Слов'янська до Дня незалежності підійшла не спонтанно, це був певний поступовий рух".

Владимир Чернявский, лидер Народного Руха Украины в Славянске, 1991 год

Реакция местного руководства

Нужно сказать, что на тот момент идею государственного суверенитета Украины поддерживали многие депутаты Славянского городского совета. Один из них, Александр Возняк, вспоминает как отреагировал тогдашний городской голова на предложение поднять украинский флаг над зданием горсовета:

"Коли я почув по радіо, що над  Київською міськрадою підняли прапор, я одразу зателефонував керівнику Народного руху України у Слов’янську Володимиру Чернявському і керівнику осередка Української республіканськї партії Рябкіну. У мене був синьо-жовтий прапор, який Слов'янській громаді передали з Канади. 

Подарок из Канады, сине-жёлтый флаг. В центре Александр Возняк

Ми поїхали до голови міськради Гончара запропонували йому підняти цей прапор на площі. Але він каже “ у мене ніяких вказівок не було я не можу.” Тоді ми вийшли на вулицю, самочинно почепили прапор на щоглу і підняли його. Він повисів якийсь час потім його зняли. Правда вже пізніше, коли міськрада отримала всі вказівки його знову підняли над дахом міськради".

Владимир Чернявский и члены Народного Руха Украины в Славянске

Новое испытание

Последней конвульсией умирающего режима стал путч, начавшийся в Москве 19 августа 1991 года. Стремясь предотвратить подписание нового союзного договора, символизирующего распад СССР, группа заговорщиков устроила государственный переворот. Противодействие этому со стороны украинцев наблюдалось повсеместно. Не стал исключением и Славянск.

"Коли трапився путч у Москві, ми з Володимиром Чернявським вийшли на акцію на майданчик на перехресті Шевченка і нинішньої Банківської (де зараз вуличний стоїть годинник). Ми раздавали літературу , розгорнули плакати з гаслами проти путч, поставили стіл, на якому встановили радіо з трансляцією подій путча", – рассказывает Игорь Панишев. – "Раптом під’їхала міліція, вони нас оточили і хотіли вже заарештовувати. Але по радіо почали передавати, що путч провалився. Міліція теж це чула і вони вже не знали що робити. Врешті решт вони розвернулися і поїхали, вирішили нас на заарештовувати. А за декілька днів, 24 серпня, було оголошено незалежність. І тоді ми пішли до виконкому і повісили на щоглі синьо-жовтий прапор".

Впрочем, как вспоминают участники тех событий, преследования со стороны правоохранительных органов продолжались и после провозглашения независимости.

"Членів Руху та УРП постійно тягали у міськвідділ міліції по будь-якій причині. Траплялося, що забирали з акції, а бувало просто вигадували побутові причини, щоб заграбастати. Таке було навіть і після отримання незалежності", – говорит Игорь Рябченко, член Украинской республиканской партии в 1991 году. – "Пам'ятаю такий випадок вже у 1994 році. Був якийсь концерт на площі з участю співаків, що приїхали з Росії(організований виконкомом). Я піднявся на сцену та спитав, чи можуть вони заспівати якусь хочь одну українську пісню.  Тут же з’явилися міліціонери, відвели мене у опорний пункт, що був біля Універмагу та просто відлупили мене кийками у тому пункті. Такі випадки траплялися з членами Руху та Української республіканської партії навіть і на початку 2000 років".

О чём писала пресса

Официальную позицию городского руководства можно отследить и по содержанию печатного органа городского совета – газеты "Коммунист". Вплоть до 20х чисел августа 1991 года в издании печатались исключительно статьи о сборе урожая и успехах на производстве.  Даже 24 августа в "Коммунисте"никакой информации о том, что Украина стала независимой не было. Лишь в выпуске за 27 августа появились первые заметки на тему независимости.

А 30 августа бывший "Коммунист" уже вышел под названием «Вісті» , в этом выпуске опубликовано официальное Постановление Верховной Рады «Про проголошення незалежності України".

Члены Народного Руха и УРП и сегодня занимают активную общественную и политическую позицию. Участвуют в акциях, митингах, а так же делятся воспоминаниями о том, как устанавливалась независимость нашего государства в Славянске начала 1990-х годов.

Дмитрий Журавлев, Восточный вариант

8

Поділитись: