
«З чистими вулицями серед потрощених будинків»: як сьогодні живе прифронтовий Лиман
На деокупований у 2022 році Лиман російські окупанти вкотре націлили свою зброю та кількатисячний особовий склад. Місто, яке досі перебуває у стані руїн, тепер щоденно під обстрілами. Артилерія та безпілотники, керовані ворожими дронами-розвідниками, розбирають місто і надалі, фактично унеможливлюючи відновлення Лимана. Попри це місто досі значно населене. Цивільні, серед яких не так давно були й діти, залишаються жити в підвалах під ракетами та по сусідству зі швидко наступаючими окупантами.
На сьогодні Лиман досі охайний, прибраний та чистий – зокрема, стараннями комунальників, які продовжують роботу. Хоч для цього й доводиться регулярно тікати з вулиць під балкони, аби не стати ціллю росіян. Тож як у ньому живуть люди, що купують та чому поруч із руїнами продовжують замітати опале листя та косити газони біля будинків – бачили журналісти Східного Варіанта.

«До КАБів звикли, до дронів – ще намагаємось…»
Курортне місто, раніше густонаселене та популярне, сьогодні виживає в умовах обмеженої кількості людей, що там лишаються. Жити без газу, водопостачання, а часто й електроенергії – нестерпно. Тож тепер у Лимані лишаються жити найвитриваліші – ті, хто може самостійно нагріти воду, під час холодів – обігріти кімнати тощо. Проте росіяни регулярно цілять авіацією та артилерією й дронами по будинках цивільних мешканців, тож у місті лишається все менше об’єктів нерухомості, в яких можна жити.

Віталій, мешканець Лимана, раніше вже виїжджав із міста – напередодні окупації, а потім – восени 2023 року. Повернувся через рік, і запевняє: більше не планує їхати. Хіба що – у випадку повторної окупації, якої всерйоз не очікує. Нині він живе у будинку сусідів – ті виїхали ще у перші дні повномасштабного вторгнення. Будинок вцілів – у нього прилетіли уламки від хати Віталія, якій пощастило значно менше. В неї кілька разів росіяни цілили: востаннє – дроном, через що навіть подвір’я більше непридатне ні до чого. До того ж доводилося ремонтувати дах та пробиті стіни уламками від ракет і дріб’язком від снарядів, які розривалися неподалік.

«Жити є де. Ремонт доводиться робити дрібний, бо постійно щось прилітає у стіни чи вікна, але я у двох кімнатах досі скло вставляю, бо з забитими вікнами жити важко й задушно. А так – все, що треба, в Лимані є: магазини працюють, продуктів достатньо. Міні-базари теж є, люди продають те, що вирощують на городі. У сусідки росте картопля молода – в неї купив два відра, цього на місяць може вистачити. Гуманітарка, все таке теж є», – розповідає чоловік журналістам.
Щоправда, додає, що без автомобіля було б досить важко жити – інколи доводиться їздити по ліки або будматеріали чи інструменти для ремонту «у місто» (він так називає Краматорськ, Слов’янськ тощо). Паливом теж заправляється там, регулярно бере й каністри для бензину.
«У хаті, де живу, є газовий балон. Взимку ним і обігрівав дім частково – кип’ятив воду. Влітку вже менше користуюся – інколи виходжу на природу й роблю щось схоже на шашлики – на вогні смажу м’ясо або овочі. Наче нормальне життя повертається», – з посмішкою додає лиманець.

Чоловік визнає, що жити в місті, яке щоденно атакують дронами та авіабомбами й артилерією важко. І попри це – не хоче повторно їхати в евакуацію, хоча умови там, об’єктивно, були кращими – будинок у селі в центрі Україні з криницею у дворі, сад та город, сусіди, які допомагали. І все одно – каже, що вдома краще. Навіть за умови, що його власний будинок, через паркан, зруйнований прильотом ракети ще два роки тому.

Галина, пенсіонерка, також одна з тих, хто вже не може виїхати. Тут її тримають 13 кішок і шестеро собак. Хоча напередодні початку вторгнення вона поховала свою улюбленицю – Маруську, якій було 13 років. Проте коли побачила, скількох тварин залишили напризволяще під бомбами та впроголодь – зрозуміла, що не може поїхати й покинути їх.
«Вони всі прибігають і приводять потроху друзів. Раніше годувала трьох кицьок – усі з мого будинку. Потім прибилися ще кілька котів. Почали собаки приходити – не агресивні, на котів не нападали. Тому і їх почала підгодовувати… Отак вся гуманітарка йде на них майже. Варю каші з тушеним м’ясом, купую обрізки в магазині. Щось сама з’їм – зварю чи посмажу, а щось – їм у кашу. Їдять, звісно. Але корм більше люблять. Мені його волонтери привозять і сусіди, бо дорого купувати. Вони на день кілька кілограмів можуть з’їсти, якщо ще й нові приходять», – розповідає жінка.


Мешканка Лимана додає, що свого часу майже зважилася на виїзд, однак передумала неочікувано – коли зрозуміла, що не вдасться забрати всіх хвостатих із собою. Тож зараз, каже, сподівається лише на те, що окупанти не дійдуть до міста. Життя в підвалі, каже, їй уже вистачило.
«До авіації ми вже трохи наче й звикли… До дронів ще намагаємось. Нещодавно був приліт – то мені вікна повибивало… Хлопці допомогли їх забити, бо було ще холодно. А так – то жити є де. Декілька кішок зі мною йдуть у квартиру ночувати, інші по підвалах сплять. Я нікого не жену, але вони й контужені, й налякані… Не всі йдуть у закрите приміщення спати», – розповідає Галина.
Подоба «нормального» життя під свист ракет і дзижчання дронів
Лиманська громада під обстрілами буквально перебуває кожного дня. Відстань в 11 кілометрів не рятує мешканців ані від оптоволоконних FPV, ані від артилерійських снарядів, які розбивають і до того понівечену інфраструктуру. Нині ж все, що може бодай якось функціонувати, доводиться розміщувати в підвалах – принаймні з меншим ризиком, що «випадкова», чергова ракета чи дрон не вб’є працівників, мешканців або відвідувачів. Тож магазини здебільшого нагадують бункери – обкладені мішками з піском, забиті вікна та здебільшого «мінусовий» поверх для зберігання основного товару чи навіть його продажу.
Попри це люди призвичаїлися – і навіть у Лимані продуктовий на вигляд як маркет у будь-якому місті в центрі країни, віддаленій від зони бойових дій. Щоправда, ціни дещо «кусючі», хоч асортимент – вражаючий: банани, апельсини, безалкогольні напої з усієї країни та на будь-який смак, значний вибір морозива та пів сотні видів чаю – буквально на будь-який смак. Переплата, кажуть місцеві, не така велика, якщо порівнювати з Краматорськом чи Слов’янськом – в межах 2-3 гривень за кілограм розсипної продукції та 5-10 – за запаковану. Проте в умовах безробіття та мінімальної пенсії різниця все ж відчувається. Продавчиня у місцевому магазині зауважує, що попри це попит на товари не зменшується – хоч люди й мають обмежені кошти й самих мешканців лишилося небагато.


«Люди здебільшого купують м’ясо, весною лимони з апельсинами дуже «пішли». Таке, що щодня беруть – цукерки, печиво, консерви – рибні та м’ясні. Овочі не дуже часто, крупи теж майже не беруть – багато хто отримує гуманітарку або має такі запаси, що вистачить надовго. Буває, що макарони купляють, овочі теж рідше, бо багато хто має свій город і щось там садить. Але в нас є все – сюди не дуже хочуть возить продукти, але заїжджають регулярно. Перебоїв у постачанні продуктів не було», – каже жінка.
Один із найбільш ходових товарів, додає – це корм для котів і собак. Їх у прифронтовому місті сотні, майже кожен з містян підгодовує кількох. І хоч волонтери намагаються вивозити чотирилапих з-під обстрілів – їх все одно дуже багато.


Разом з тим місто хоч і обстріляне, та чисте – комунальники, які працюють в Лимані, фактично увесь день косять траву, підмітають листя та пил з дороги, навіть підфарбовують тротуари. Кажуть, що це навіть їм допомагає – коли навколо не просто руїни. Хоча працювати страшно.
«Буває, ззаду летить, а я тікаю куди бачу – чи під балкон кудись, чи під дерева, щоб не видно було. Бо якщо побачать – може прилетіть у нас, хоч ми з мітлами стоїмо, а не з якимись бомбами. Прислухаємось до кожного шелесту, страшно. І важко», – розповідає працівниця комунального підприємства.

На сьогодні, за словами голови Лиманської МВА Олександра Журавльова, у місті лишаються жити понад 3,5 тисячі мешканців. У самій громаді – понад 7 тисяч, з яких більше сотні – діти. Посадовець закликає виїжджати в евакуацію усіх, оскільки це – єдиний шанс не стати ціллю чергового російського безпілотника, який полює не на військові об’єкти, а на будь-які, які лише рухаються та потрапляють у поле зору оператора по той бік дрона.




Лиманська міська військова адміністрація вкотре наголошує: перебування в зоні активних бойових дій — смертельно небезпечне. Якщо ви маєте рідних або знайомих, які досі не евакуювались із небезпечних населених пунктів, закликайте їх не зволікати з рішенням.
Гарячі лінії для всіх верств населення:
- 0994382084,
- 0665616102,
- 0953117393,
- 0503026976,
- 0950029298,
- 0662782326,
- 0958246679.
***
Читайте також: «Тут можу допомогти, а там сама проситиму допомоги»: як живуть містяни прифронтового Краматорська
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Ексклюзив "Схід SOS" продовжує евакуацію з прифронту: найскладніша ситуація — на Донеччині
Діти Луганщини з початку року отримали соціальну підтримку на понад 1 мільйон гривень: як подати заяву на допомогу

Реклама Той самий Джеймсон — ідеальний вибір для вечора, подарунка і не тільки
Жителька Лиману йде під суд за розповсюдження кремлівських наративів
Щонайменше одна людина загинула і 4 поранені внаслідок сьогоднішніх обстрілів Донеччини

За день "Білі янголи" провели три евакуації з Лиманського напрямку, серед врятованих — дитина (відео)

Російська атака безпілотниками, розпочато розслідування по загибелі одного та пораненнях чотирьох цивільних на Донеччині
Найактивніше за добу ворог атакував на Покровському напрямку

Пятнадцять років тюрми отримала агентка "групи фсб", яка могла шпигувати для ворога на Донеччині
В окупованому Маріуполі люди помирають не дочекавшись "медичної допомоги" від окупантів
У Краматорському районі з-під завалів вилучили тіло загиблої жінки після обстрілу

В окупованому Маріуполі загарбники висунули "умови отримання" крадених українських квартир
