Вчителька з Луганщини розповіла, як продовжує плекати українську культуру через освітню діяльність
Олена Бондаренко — вчителька української мови та літератури з Луганщини. Після окупації Біловодщини у 2022 році вона переїхала на Полтавщину, де продовжує навчати дітей та зберігати українську ідентичність через освіту та культурні проєкти.
Про це Східний Варіант розповідає у своєму матеріалі.
Війна, яку розв’язала росія у 2014 році, докорінно змінили життя Луганщини.
«У 2014 році Сіверський Донець розділив Луганщину на окуповану територію і ту, що залишилася у вільній Україні. Наша територія стала прифронтовою зоною. Було гучно і страшно, але про евакуацію ми не думали», — згадує Олена Бондаренко.
Попри близькість фронту, школа, де працювала Олена, перетворилася на центр громадської активності.
Школа активно брала участь у всеукраїнських конкурсах, створили українську світлицю, садибу та зразковий музей.
24 лютого 2022 року для Олени Бондаренко мало стати звичайним днем з відкритим уроком для освітян Біловодщини про творчість Василя Симоненка. Натомість він став переломним моментом для всієї України.
«Коли ми дізналися про початок повномасштабного вторгнення, усі плани змінилися миттєво. Замість уроків, у школі відбулася термінова нарада. Нам повідомили, що росія прийшла надовго, то треба пристосовуватися», — пригадує пані Бондаренко.
Попри відсутність російських військ у селищі протягом перших трьох тижнів, ознаки окупації проявилися майже одразу. Адже представники місцевої влади частково залишалася на місцях і це значно ускладнило ситуацію для тих, хто не погодився співпрацювати з загарбниками.
Життя під окупацією розділило не лише вчительський колектив, але й учнів та їхніх батьків. Деякі випускники школи зараз захищають Україну на фронті, інші ж під впливом родини підтримують окупаційний режим. Серед педагогів лише 16 з 50 відмовилися співпрацювати з окупаційним режимом.
Наприкінці серпня 2022 року, через пів року життя в окупації, Олена Бондаренко з молодшою дочкою нарешті виїхали до вільної України, на Полтавщину. Гроші на виїзд дали батьки, які відкладали собі «на смерть», проте вирішили, що Олена з донькою мають працювати й навчатися на неокупованій території України.
На Полтавщині Олена знайшла прихисток у гуртожитку Вищого професійного гірничо-будівельного училища, де влаштувалася на роботу викладачем української мови та літератури. Паралельно вона продовжила навчати онлайн дітей з окупованого Біловодська.
У новому освітньому закладі Олена активно долучається до різноманітних проєктів, особливу увагу приділяючи народознавству як інструменту для розуміння учнями власного коріння та історії України. Разом з учнями-переселенцями вона працює над проєктами, що допомагають осмислити їхній досвід та зв’язок з Україною. Наприклад, з Олексієм Карпенком, переселенцем з Донеччини з 2014 року, вони досліджували родовід.
З Ліаною Удовенко Олена створила есе про Шевченка і Донецький край.
Викладачка впевнена, що ці роботи не лише принесли визнання на всеукраїнському рівні, здобувши перемоги у престижних конкурсах, а й допомогли учням краще зрозуміти свою історію та ідентичність.
Читайте повністю матеріал: З Луганщини на Полтавщину: історія вчительки, яка продовжує плекати українську культуру через освітню діяльність
Читайте також: "Працювати та отримувати задоволення від роботи": як родина з Краматорська відкрила бізнес на Полтавщині
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Валерія Круподеря
