З окупації до волонтерства: родина з Донеччини розповіла про допомогу фронту

Родина Ганіних пройшла довгий шлях від мирного життя в Донецьку до вимушеного переселення. Та попри всі випробування, знайшли своє покликання у волонтерстві.

Своєю історією герої поділилися зі Східним Варіантом.

Євгенія та Сергій Ганіни — донеччани. Євгенія здобула економічну освіту в Донецькому національному технічному університеті та працювала у воєнізованому гірничорятувальному загоні. Сергій, здобувши професійно-технічну освіту, знайшов своє покликання в ремонті автомобілів. У 2012 році у подружжя народився син. Але події 2014 року докорінно змінили їхнє життя.

Бойові дії на території ДАПу, де неподалік працював Сергій, поклали край його кар’єрі, а незабаром без роботи залишилися і батьки Євгенії. Тож родина разом із батьками Євгенії, Оленою та Юрієм, була вимушена залишити Донецьк. 

Літо 2021 року принесло родині Ганіних довгоочікувану радість — вони придбали невеликий, занедбаний будиночок у Бабинцях на Київщині. 

Це місце здавалося їм безпечнішим за Київ, тому саме туди вони виїхали з батьками 24 лютого 2022 року. Однак доля підготувала для них черговий удар.

«За кілька днів по селу вже їздили російські танки. Ми зрозуміли, що приїхали прямісінько в окупацію», — ділиться спогадами Сергій.

Попри всі ризики, сім’я змогла покинути окуповану територію. І знайшли прихисток у друзів на Дніпропетровщині. Лише через три тижні родина нарешті змогла повернутися до Києва, залишивши позаду ще один страшний розділ свого життя.

Після звільнення Київщини Євгенія та Сергій, як і багато інших, не знали, що робити далі. Дочекавшись дозволу щодо в’їзду в область Ганіни відразу вирушили до батьків. Побачене вразило і Євгенія звернулася через сільську групу до тих, хто виїхав, пропонуючи допомогти з передачею найнеобхіднішого у село. Відгук на цю пропозицію став початком їхньої волонтерської діяльності.

Згодом в селі дівчата об’єдналися й почали плести маскувальні сітки для військових, а Євгенія шукала та привозила матеріали для їх виготовлення. Саме в цей момент матір Євгенії, Олена, запропонувала насушити чогось смачненького для військових, адже на дворі стояло літо.

Спільнота постійно розширюється — як близькі люди, так і незнайомці надають різноманітну підтримку: хтось приносить продукти, інші допомагають з транспортуванням, дехто жертвує кошти або виготовляє окопні свічки. Разом вони створили велику згуртовану родину, яку об'єднує одна мета.

«Коли ми отримали перше фото військових з нашими смаколиками, я розплакалася. Це було відчуття, ніби ми нарешті знайшли своє місце у цій війні, свій спосіб боротися», — зізнається Євгенія.

Зв’язок із військовими налагоджувався поступово. Спочатку передавали допомогу через волонтерів. Пізніше почали спілкуватися особисто, і до передачі смаколиків додалися збори коштів. Євгенія створила сторінку у Facebook під назвою «Бабинецькі смаколики», де вони розповідають про свою діяльність.

Євгенія зізнається, що було страшно починати перший збір, бо не знали, чи хтось їх підтримає. Однак, коли знайомі та друзі почали активно долучатися, з’явилося більше впевненості. Перший збір був для брата однієї з дівчат, якому потрібна була запчастина для авто. Зібрали гроші й навіть знайшли волонтерів, які привезли деталь з Польщі. Результат надав впевненості.

Якщо ви хочете стати частиною цієї історії, заходьте на сторінку «Бабинецькі смаколики» у Facebook. Тут ви знайдете звіти про роботу, прохання про допомогу і, звісно, фото смаколиків.

Читайте повністю матеріал про родину Ганіних: З окупації до волонтерства: історія родини з Донеччини, що знайшла силу в допомозі іншим

Читайте також: Від солодкого хобі до успішного бізнесу: історія переселенки з Луганщини

Валерія Круподеря

Поділитись: