UA
UA RU
20 Лютого 2025, 07:30
День Героїв Небесної Сотні: історії борців за свободу з Донеччини
Пам’ять

День Героїв Небесної Сотні: історії борців за свободу з Донеччини

20 лютого в Україні відзначається День Героїв Небесної Сотні. 11 років тому в серці країні — на Майдані в Києві — загинули цивільні українці та українки, які вийшли за збереження демократії та свободи.

Протести на Майдані почалися в листопаді 2013 року після того, як президент-утікач Віктор Янукович призупинив процес євроінтеграції України. У лютому 2014 році спецпризначенці почали розстрілювати та викрадати мирних демонстрантів. Найбільше людей загинуло в столиці 20 лютого — 48 осіб. Упродовж зими 2013–2014 років загинуло ще 54 мітингувальників. Навесні 2014 року, відстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України, загинули ще 5 активістів Майдану.

Сьогодні Східний Варіант розповідає про Героїв Небесної Сотні, які були родом із Донецької області й боролися за вільну Україну.

Сергій Бондарев, Краматорськ, Герой України, загинув у віці 32 років

Сергій Бондарев

Сергій Бондарев народився 1981 року в Краматорську. Навчався у фізико-математичному класі школи № 9, захоплювався історією. У 1999–2002 роках навчався на факультеті автоматизації машинобудування за спеціальністю «Інформаційні технології програмування» Донбаської державної машинобудівної академії.

У 2004 році Сергій приїжджав до Києва та був активістом Помаранчевої революції. Про це розповідають у Музеї Революції гідності.

Працював інженером-програмістом у Краматорську, а потім — у Києві. За півтора року до Майдану Сергію запропонували роботу в столиці, куди вони й переїхали з дружиною Світланою.

Водночас навчався на заочному відділенні факультету інформатики та обчислювальної техніки Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». На момент Революції Гідності Сергій та Світлана очікували первістка.

З перших днів Євромайдану Сергій долучився до протестів. Через хворобу він не був присутній у ніч на 30 листопада, коли відбувся силовий розгін учасників. Протягом наступних місяців Сергій щотижня виходив на Майдан, допомагав активістам, будував барикади.

Намет активістів із Донецька під час Майдану
Намет активістів із Донецька під час Майдану. Фото Миколи Тимченка

Увечері 18 лютого 2014 року Сергій після роботу, як і зазвичай, долучився до Майдану. Сергій повідомив дружині, що залишатиметься з протестувальниками до останнього. Близько 20-ї години поблизу Будинку Федерації профспілок України Сергій отримав чотири вогнепальні поранення. Його доправили до Київської міської клінічної лікарні № 18, де за 4 години він помер від отриманих ран. Йому було 32 роки.

«Рідні та колеги Сергія не одразу дізналися про його загибель. Дружина Світлана розмістила в інтернеті оголошення з проханням допомогти знайти чоловіка, а за два дні дізналася, що він загинув»,розповідають у Музею Революції Гідності.

Сергія поховали на кладовищі селища Чабани. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Сергію посмертно надали звання «Герой України».

Іван Пантелєєв, Краматорськ, Герой України, загинув у віці 32 роки

Іван Пантелєєв народився в Краматорську в 1981 році. Закінчив місцеву школу № 10, після чого навчався в торгівельному технікумі на кухаря, а потім — у Краматорську машинобудівному коледжі Донбаської державної машинобудівної академії за спеціальністю «Програмування для обчислювальної техніки й автоматизованих систем».

Працював на різних роботах, захоплювався музикою.

Проживав останні 10 років у селі Дмитрівка Ясинуватського району, де займався городництвом та доглядав стареньку бабусю.

«Дуже багато читав, цікавився історією України, передовсім періодом козаччини та Другої світової війни. Любив біатлон, захоплювався футболом, уболівав за київське «Динамо» та підтримав українську збірну з футболу», — згадують у Музею Революції Гідності.

Іван створював авторські пісні, які записував на диктофон, співаючи та граючи на гітарі.

Іван Пантелєєв

На протести до Києва Іван поїхав після першого жорстокого розгону бійцями «Беркуту» мирних протестувальників. У ніч на 11 грудня, коли беркутівці намагалися розігнати Майдан, Пантелєєв був серед тих, хто його втримав тієї ночі. Разом із побратимами він укріплював барикади мішками з піском та снігом, шинами, виставляв «їжаки» та стримував натиск спецпризначенців. На Майдані Іван провів майже 2 місяці.

У ніч на 20 лютого Іван разом із Володимиром Чаплінським (також Герой України, який загинув у сутичках на Майдані) були у гостях у друзів. Дізнавшись, що почалися сутички, вони побігли на Майдан, щоб допомагати побратимам. Пізніше стане відомо з фотохронік та відеоматеріалів, що Іван допомагав пораненим, виносив тіла вбитих. На підступах до «Жовтневого палацу», Іван отримав кульове поранення в руку.

Прапор із Луганськом на фоні спаленого Будинку профспілок України в Києві під час Майдану
Прапор із Луганськом на фоні спаленого Будинку профспілок України в Києві під час Майдану. Фото Миколи Тимченка

Неподалік виходу зі станції метро «Хрещатик» Іван присів поруч із Володимиром Горчинським, якого вже було поранено в спину. За кілька секунд в Івана влучили ще раз. На цей раз — смертельно. На відео з того дня видно, як важкопораненого Івана, який стікав кровʼю, намагався затягнути за бетонну тумбу франківець Роман Гурик, якого вбили через хвилину після цього.

День Героїв Небесної Сотні_02
Фото Миколи Тимченка

Івану було 32 роки. Його поховали в селі Дмитрівка Словʼянського району Донецької області. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Івану надали звання «Герой України».

Володимир Наумов, селище Шевченко Добропільської громади, Герой України, загинув у 43 роки

Володимир Наумов народився в 1970 році в селищі Шевченко Добропільської громади. Закінчив школу в селищі Світлому та вступив до Словʼянського сільськогосподарського технікуму.

Володимир Наумов

Після армії працював на нафтовій базі на Харківщині, а потім — у радгоспі та ЖЕКу на Донеччині.

Мав трьох дітей. За спогадами близьких, Володимир завжди пишався, що народився в один день із Тарасом Шевченком (9 березня). Знав багато віршів Кобзаря напам’ять.

На Майдан Володимир рушив у лютому 2014 року. Записався до Самооборони та отримав один із її атрибутів — жовту хустку. За свідченнями очевидців, саме через неї його затримали беркутівці в ніч проти 18 лютого. На ранок його тіло з ознаками насильницької смерті знайшли на Трухановому острові в Києві. Попри сліди катувань, міліція висунула версію, що Володимир наклав на себе руки, стрибнувши з пішохідного мосту.

Йому було 43 роки. Володимира поховали в Родинському на Донеччині. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Володимиру надали звання «Герой України».

Спецпризначенці під час Майдану
Спецпризначенці під час Майдану. Фото Миколи Тимченка

Дмитро Чернявський, село Хромове Бахмутського району, Герой України, загинув у 22 роки

Цивільні жертви були й після завершення Революції Гідності. Активісти Майдану поверталися додому у східні регіони, де їм довелося прийняти другий бій за рідні міста. Навесні 2014 року проросійські бойовики почали влаштовувати сепаратистські мітинги та захоплювати міські адміністрації. Під час одного такого мітингу у Донецьку загинув 22-річний Дмитро Чернявський, історію якого Східний Варіант розповідав раніше.

Дмитро Чернявський
Дмитро Чернявський. Фото з його особистої сторінки у Facebook

Дмитро народився в 1992 році в селі Хромове Бахмутського району. Закінчив школу № 18 та Донецький національний університет ім. В. Стуса. У 2013 році вступив до магістратури економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Був учасником Всеукраїнського обʼєднання «Свобода». Працював у пресслужбі партії.

З початку Євромайдану Дмитро брав участь в акціях у Донецьку та Києві. Коли в березні 2014 року проросійські протести почалися в Донецьку, він разом з однодумцями почав протистояти сепаратистам.

Дмитро Чернявський
Дмитро Чернявський. Фото: Сергій Лілеєв у Facebook

13 березня в Донецьку проходив черговий мітинг «За єдину Україну». Після його завершення на учасників напали озброєні невідомі люди. Дмитро Чернявський був у самообороні донецького Майдану та намагався стримувати навалу. Під час сутички Дмитра поранили ножем у живіт. Він помер у машині швидкої допомоги дорогою до лікарні.

Дмитра поховали в Донецьку. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, йому надали звання «Героя України».

Володимир Рибак, Горлівка, Герой України, загинув у 42 роки

Володимир Рибак народився в 1971 році в Горлівці. Закінчив Горлівський автотранспортний технікум, потім навчався в Автомобільно-дорожньому інституті Донецького національного технічного університету, де в 1995 році отримав спеціальність інженера-механіка. У 2002 році закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом за спеціальністю «Комерційне та трудове право».

Володимир Рибак
Володимир Рибак. Фото із сайту Книга памʼяті полеглих за Україну

З 1995 до 2009 року Володимир працював у відділі карного розшуку в Горлівському міському управлінні ГУ МВС України в Донецькій області. З 2009 року почав політичну карʼєру та став членом ВО «Батьківщина». Був депутатом Горлівської міської ради.

«Стикаючись із проблемами городян, Володимир Рибак часто критикував і місцеву адміністрацію за корупційні схеми, і своїх однопартійців. Часто судився і вигравав суди. Одну з резонансних справ, яку він виграв, було пов’язано з позовом мера, який не сприймав критику депутата. Володимир був одружений, мав сина та доньку», — розповідають у Музеї Революції Гідності.

Володимир Рибак кілька разів приїздив до Києва на протести Майдану. У Горлівці розповідав усім про мітингувальників та правду про події в столиці. Коли проросійські бойовики вже захоплювали адміністраційні будівлі Горлівки, Володимир був у місті та намагався запобігти поширенню сепаратизму.

17 квітня 2014 року Володимир брав участь у мітингу «За єдину Україну» в Горлівці, після якого попрямував до мерії, щоб зустрітися з міським головою. На будівлі мерії був прапор так званої «днр». Володимир намагався зняти триколірну ганчірку, однак йому завадили сепаратисти.

Володимир Рибак
Володимир Рибак. Фото з сайту Цензор.НЕТ

Увечері того дня Володимир ішов проспектом Перемоги, коли 4 чоловіків у камуфляжній формі та чорних балаклавах силоміць посадили його в автомобіль і повезли в невідомому напрямку. Його мобільний вимкнули.

19 квітня тіло Володимира та ще одного Героя Небесної Сотні Юрія Поправки знайшли місцеві рибалки в річці Казенний Торець біля селища Райгородок. Дружина Олена впізнала тіло закатованого чоловіка. Як виявило слідство, Володимира викрали бойовики угруповання російського підполковника й диверсанта Ігоря Безлера та колишнього підполковника ФСБ Ігоря Гіркіна. Депутата доправили до Слов’янська та піддали нелюдським тортурам.

Володимира Рибака поховали в Горлівці. За громадянську мужність, патріотизм, героїчне обстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Володимиру надали звання «Герой України».

Юрію Поправці, тіло якого знайшли разом із тілом Володимира Рибака, було всього 18 років. Хлопець родом із Києва, навчався в Київському політехнічному інституті. Разом з іншим активістом Майдану Юрієм Дяковським навесні 2014 року Поправка вирушив до Словʼянська, щоб зібрати інформацію про сепаратистів. Їх викрали та закатували до смерті. Тіло Дяковського знайшли в Казенному Торці 28 квітня.

Хлопці також мають звання «Героїв України».

«Герої першої перемоги в битві, що триває»

Саме Майдан розкрив для багатьох українців та українок їхню ідентичність і показав цінності, заради яких варто боротися, ризикуючи власним життям, каже заступниця генерального директора Музею Революції Гідності Ольга Сало.

«Небесна Сотня — це Герої, які допомогли Україні вистояти. Якби ми тоді програли битву, ми глобально програли б цю війну навіть без можливості виграти. Так само важливо памʼятати сучасних Героїв і памʼятати цей звʼязок. Революція Гідності стала першою перемогою, яка дала шанс на наступні перемоги. У нас є обовʼязок перед тими, хто загинув і поклав свої життя. У нас є ресурс, цінності, у нас залишається памʼять про наших Героїв. Ми відновлюємо нашу історію і творимо сучасність. І вони неможливі без Героїв Небесної Сотні», — наголошує Ольга Сало.

День Героїв Небесної Сотні
Фото: Микола Тимченко

Цього року памʼять про Небесну Сотню вшановують під гаслом «Небесна Сотня: Герої першої перемоги в битві, що триває».

З 18 лютого до 31 березня на алеї Героїв Небесної Сотні в Києві триває документальна виставка «Справи Майдану: на шляху до правосуддя та історії». З 18 лютого до 2 березня у Музеї історії міста Києва триває виставка «Шлях України до ЄС в ілюстраціях, плакатах та арттворах».

20 лютого, у День Памʼяті Героїв Небесної Сотні, плануються такі заходи:

  • 11:00. Алея Героїв Небесної Сотні, 6, Київ. Всесвітня тиха акція «Ангели памʼяті».
  • 12:00. Майдан Незалежності, довкола монумента Незалежності, Київ. Відкриття виставки «Герої: Майдан, війна, памʼять…».
  • 12:30. Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану, Київ. Музично-поетична акція «Територія Героїв».
  • 15:00. Синя зала Будинку кіно, Київ. Показ документально-музичного фільму «Україна. Майдан. Перезавантаження» памʼяті Руслана Ганущака.

Дізнатися більше про усю програму заходів вшанування памʼяті Героїв Небесної Сотні можна за посиланням.

***

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись:
Історія

День рідної мови: 5 історичних фактів про українську на Донеччині та Луганщині

Розбір

"Справа тягнеться майже 5 років": як жителі Слов’янська боряться проти неправомірних тарифів за тепло

Пам’ять

День Героїв Небесної Сотні: історії борців за свободу з Донеччини

Розбір

"Війни ведуться за ресурси". Які корисні копалини є на Донеччині та Луганщині, чи потрібні вони Трампу та що вже вкрала росія

Розбір

Перепоховання українських військових із прифронтових територій: чому це питання досі не врегульоване в Україні

Що відбувається

Обов’язкова військова підготовка для студентів: як вона вплине на вступників із ТОТ

Що відбувається

Мільйони доларів допомоги втрачені? Або як зупинка роботи USAID вплине на Донецьку та Луганську області

Розбір

Зруйноване відновлення: мільйонні проєкти Донеччини, які знищила рф після повномасштабного вторгення

21 Лютого П’ятниця
22:58

Сьогодні на фронті відбулося 80 бойових зіткнень: вечірнє зведення щодо російського вторгнення

22:44

ЗСУ стримують велике угруповання армії рф на Курахівському напрямку

22:18

Ексочільник Краматорської РДА очолив Дружківську МВА, очільник якої тепер у Донецькій ОДА

21:53

На Покровському напрямку відбувається суттєве покращення ситуації, — Згурець

21:43

У Костянтинівській громаді вже понад 200 тварин стерилізовано завдяки "Happy Paw" (фото)

У Костянтинівській громаді вже понад 200 тварин стерилізовано завдяки "Happy Paw" (фото)
21:17

На Донеччині в цьому році обласні стипендії призначено 80 спортсменам і 30 тренерам: деталі

20:59

У Торецькому хабі в Ірпені сімейна лікарка консультує та надає медичну допомогу

20:54

Унаслідок авіаудару по Костянтинівці загинула людина та зайнялися житловий будинок і підприємство (фото)

Унаслідок авіаудару по Костянтинівці загинула людина та зайнялися житловий будинок і підприємство (фото)
20:40

FPV-дрони 5-ї важкої мехбригади нищать ворога на Покровському напрямку (відео)

19:59

На Донеччині обговорили, що мають зробити громади в умовах можливого блекауту

19:46

В окупованому Луганську горить автовокзал

19:27

Діти з 16 громад Донеччини відпочинуть на Закарпатті (фото)

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: