"Документальний" фільм пропагандистів, або чому Стівен Сігал бреше про схід України

Чому американський продюсер займається російською пропагандою та навіщо дискредитує Україну — читайте в матеріалі

Чому Стівен Сігал зняв пропагандистський фільм 

Американський продюсер та режисер Стівен Сігал став відомим завдяки своїм фільмам-бойовикам, які він знімав у 1980–1990-х роках. Водночас Сігал відомий своєю дружбою з терористом та президентом росії владіміром путіним. У відкритому доступі можна знайти їхні спільні фотографії ще з 2012 року. Тож не дивно, що після вторгнення росії в Україну та початку російсько-української війни Стівен Сігал підтримав країну-агресорку.

У 2014 році американський режисер побував у тимчасово окупованому Севастополі, де заспівав гімн так званої «днр». У 2016 році він офіційно став російським громадянином. Російський паспорт особисто отримав із рук путіна.

Так колись відома американська зірка стала черговим рупором кремлівської пропаганди. У 2022 році Стівен Сігал підтримав повномасштабне вторгнення росії в Україну.

11 квітня 2022 року Сігал із розмахом відзначив своє 70-річчя в Москві. Поруч із ним за столом сиділи провідні прихильники кремля — Маргарита Симонян та Володимир Соловйов. У той самий час у Маріуполі, про який він невдовзі поїде знімати фільм, люди все ще перебували в блокаді та гинули від російських обстрілів.

«Документальний» фільм, який складається з фейків та маніпуляцій

Так званий «документальний» фільм-розслідування «В імʼя справедливості» (російською — «Во имя справедливости») Стівен Сігал зняв після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну та випустив восени 2024 року. У ньому автор поставив мету «показати правду про те, що відбувається на сході України». Насправді ж увесь фільм насичений російською пропагандою.

Перші кадри показують спалені дотла житлові будинки Маріуполя та зруйновані залишки колишнього металургійного комбінату «Азовсталь», територія якого у 2022 році стала епіцентром боїв між українськими військовими та російськими окупантами.

«Приїхати сюди та побачити все своїми очима було необхідно. Я вважаю, єдиний спосіб відновити справедливість — це показати світові правду. Причина, з якої я поїхав у зону спецоперації, була не в тому, щоб зняти цей документальний фільм. Причина в тому, що я провів невелике розслідування, і зрозумів, що 98 % людей, які пишуть про конфлікт на Україні, ніколи там не були. Це сказало мені багато чого», — каже Стівен Сігал на початку стрічки.

З огляду на початок та вступне слово автора зрозуміло, що фільм буде показувати не правду, а лише російські наративи та російську версію подій.

Уся 32-хвилинна стрічка просякнута викривленням інформації та вже відомими російськими фейками: «страждання російськомовного населення на сході України та його пригнічення українською владою», «неонацисти бригади “Азов”», «”азовці” знищили Маріуполь, а росіяни — лише звільнили», «”азовці” пригнічували, катували та вбивали цивільних», «росія звільнила увесь Донбас та продовжує звільняти від українських неонацистів» тощо.

«Цей фільм — це чергова робота пропагандистської росії, яка вписується в їхню загальну концепцію переписування історії, як тимчасово окупованих територій, так і бойових дій від початку 2022 року. Для них дуже важливо “промити мізки”, як західній аудиторії, так і російській. Стівен Сігал — це відома особистість у росії. І через фільм у росіян складається враження: “Ну, якщо Сігал про це говорить, тоді це точно правда”. Але річ у тім, що він лише замінює історію», — розповідає маріупольський журналіст, ексдиректор «Маріупольського телебачення» та волонтер Микола Осиченко.

Пан Микола народився та понад 30 років прожив у Донецьку. Після окупації рідного міста він знайшов дім у Маріуполі, де до початку повномасштабного вторгнення очолював «Маріупольське телебачення». В особистому блозі Микола Осиченко розібрав так званий «документальний фільм» Стівена Сігала та дійшов висновку, що він знятий згідно з російськими методичками на замовлення російського уряду.

«Цей фільм не має логіки. Судячи з нього, виходить так, що Маріуполь 8 років пригнічували та мучили, а росіяни прийшли, жодного будинку не спалили й звільнили місто. Ось і вся логіка цього фільму, який направлений на те, щоб у покоління, що підростає на тимчасово окупованих територіях, формувалося бачення, що це було “звільнення”, а не окупація», — каже Микола Осиченко.

Фейки у фільмі Сігала

У фільмі Стівен Сігал подорожує тимчасово окупованими територіями Донеччини. Він побував у колонії в Оленівці, біля руїн Маріупольського аеропорту та металургійного заводу «Азовсталь». Лунають фейки про те, що військовослужбовці бригади «Азов» — неонацисти, які катували цивільних у Маріуполі, коли місто було під українською владою.

Східний Варіант раніше неодноразово пояснював, чому «“азовці” — неонацисти» — це цілковито російський фейк, який не має жодного підтвердження.

Для підтвердження своїх слів Стівен Сігал спілкується з людьми, яких начебто катували українські військові. Серед них отець Руської православної церкви Феофан, або Геогрій Кратиров. Пошукавши трохи інформації про нього у відкритих новинах, можемо дізнатися більше про цю особу.

У 2014 році він був єромонахом Нікольського Свято-Успенського Миколо-Василівського монастиря УПЦ (МП) у селі Нікольське Волноваського району. У травні того ж року він був завербований бойовиками «днр», про що він сам пізніше розповідав під час слідства. З того часу Кратиров передавав ворогу інформацію про українських військових та розповсюджував про них фейки для російських журналістів.

«Я розповів (журналісту НТВ Сергію Шерову — авт.), як командир колони (українських військових — авт.) нібито дав наказ своїм підлеглим відкрити вогонь по мирному населенню. Надалі я активно співпрацював із Шеровим, передаючи записи обстрілів Донецька і звинувачуючи в цьому українських солдатів. При цьому мені не було відомо, хто саме насправді обстрілював житлові квартали міста», — повідомляв тоді Кратиров.

У новинах так званої «днр» затримання Кратирова подавали, як «викрадення українськими силовиками». За інформацією українських журналістів, Георгія Кратирова відпустили, коли за нього вступився Віктор Медведчук. Після цього він, найімовірніше, знаходився в росії чи на тимчасово окупованих територіях. Після початку повномасштабного вторгнення рф Кратиров згадав, як його «катували» українські слідчі, про що із задоволенням і розповів Стівену Сігалу для його псевдодокументального фільму.

Ще одна свідка «злочинів» українських військовослужбовців та оперативних служб, яку показали у фільмі, — Ольга Селецька. Вона — з Маріуполя. На проросійських ресурсах її називають «лідером маріупольського ополчення у 2014 році». Згідно «Миротворця», у 2014 році вона була затримана Службою безпеки України за статтями 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), 113 (диверсія), 257 (бандитизм) Кримінального кодексу України. Наприкінці грудня 2014 року була обміняна в рамках Мінських домовленостей. Після цього перебувала в росії або на тимчасово окупованих територіях.

Виходячи вже із цієї інформації варто розуміти, що «герої», яких обрав Стівен Сігал, були не викрадені Службою безпеки України, а затримані за дії, які суперечили цілісності держави. Після цього довіряти їхнім коментарям про «катування» чи «знущання» немає жодних підстав.

Центр протидії дезінформації вбачає в псевдодокументальному фільмі Сігала ще й такі проросійські наративи та міфи: «спеціальна воєнна операція, як захист від колективного Заходу та НАТО», «Україна — це країна нацистів та терористів», «росіяни — гуманні визволителі», «путін — миротворець та захисник».

«“В імʼя справедливості” — це грубий інструмент кремлівської пропаганди, спрямований на виправдання жорстоких воєнних злочинів та загарбницької політики росії. Він знятий не лише для російської, а і для західної аудиторії, аби створити фальшивий образ росії як “захисниці” традиційних цінностей», — пишуть у Центрі протидії дезінформації.

У фільмі Стівен Сігал сказав, що, коли почув про початок «спецоперації», написав листа путіну, у якому зізнався, що «завжди буде на боці свого президента».

«Якщо буде потрібно, я помру поруч зі своїм президентом», — зізнався Сігал.

***