Волонтерство у 2014 стало поштовхом до творчості: історія майстрині з Краматорська

Дарʼя Паршина народилась та виросла у Краматорську. З дитинства вчилася грати на різних музичних інструментах. З мистецтвом музики повʼязана значна частина її життя від викладання дітям до гри в театрі. У 2011 році Дарʼя вступила до Бахмутського педагогічного фахового коледжу, де здобувала музичну освіту. Завершивши навчання, повернулась до Краматорська й наступні два роки викладала уроки музики для школярів. 

«У мене дуже велика база музичних інструментів й, звісно, є вокал. Я вмію грати на фортепіано, сопілці, блок-флейті, домрі, укулеле, акустичній гітарі та бас-гітарі. Також трохи граю на саксофоні та акордеоні. Взагалі з дитинства мріяла грати на скрипці, але до цього ще не дійшла», — розповідає Дарʼя про свій музичний досвід.

Свої музичні навички Дарʼя практикувала у колективі народного театру пісні «Краматорські дівчата та хлопці». Учасники гурту співали народні пісні у супроводі традиційних інструментів й брали участь у численних музичних конкурсах. Через війну діяльність колективу на паузі: 

«Наразі наш колектив продовжує існувати “на папері”, але всі учасники розкидані по Україні та за кордоном. Якби не повномасштабне вторгнення все б склалось інакше й ми б далі займалися улюбленою справою».

Згодом Дарʼя вирішила, що хоче стати акторкою й переїхала до Харкова здобувати вищу освіту. Дівчина згадує про період життя у Харкові з теплом. Каже, що любить місто за його архітектуру та те, яким зеленим та затишним воно стає після приходу весни. Окремо захоплюється людьми, які там живуть та творять.

«Я навчалася у виші заочно, тож більше часу приділяла роботі та творчості. Разом з одногрупниками ми створили свій музичний театр. Він називався ХАМ, тобто, Харківський акустичний музичний театр. Робота в театрі подарувала мені багато цінного досвіду, знайомств та любові до міста», — згадує Дарʼя.

Музична освіта Дарʼї знову стала у пригоді в театрі. У своїх постановках театру ХАМ актори виконували багато пісень наживо. Дарʼя розповідає, що співали та грали кавери (переспіви відомих пісень, — ред.) на пісні Кузьми Скрябіна, гурту ДахаБраха або ті композиції, які створювали самі.

«Я та режисер театру мали музичну освіту, тож починався театр з нас двох, а навколо поступово згуртувалась спільнота людей, які грали на інструментах або співали. Музику до вистав писали також вдвох, але нам дуже допомагали й навчали харківські композитори Володимир Богатирьов та Євген Золотухін», — розповідає Дарʼя.

Усе починалося з волонтерства

Цьогоріч виповнюється десята річниця звільнення Краматорська від окупації. 12 квітня 2014 року бойовики так званої «днр» захопили місто. Разом з родиною Дарʼя опинилася в окупації. 5 липня того ж року українські військові звільнили місто. Дарʼя згадує, що тоді її бабуся вирішила допомагати пораненим українським військовим у шпиталях. 

Восени 2014 року вся її родина активно займалася волонтерством. Потроху доєднувались знайомі та інші містяни, разом вони створили повноцінний волонтерський штаб. Волонтери плели маскувальні сітки й збирали гроші на допомогу захисникам. У свої 17 років Дарʼя також долучалася до допомоги, проводячи майстеркласи з плетіння браслетів зі стрічок та виробів з оригамі, які продавала. Зібрані кошти родина передавала на закупівлю ліків та перевʼязки військовим у шпиталі.

«Якось взимку 2015 року мама купила браслет з бісеру, плетений джгутом, і тоді я зацікавилась, як же він зроблений. З цього почалась велика історія з бісером, яка повʼязана з волонтерством. Перші мої вироби це були сережки й синьо-жовті браслети. Вони тоді були кривенькі та непрофесійні, проте я продовжувала вчитися та плести прикраси», — згадує про свої перші прикраси Дарʼя, сміючись. 

Завдяки урокам і схемах з інтернету Дарʼя навчалася плести гердани й силянки. Гердан — це українська шийна бісерна прикраса зі строкатими орнаментами та різноманітними геометричними формами. Силянка відрізняється від гердану способом плетіння. Бісер нанизують на нитку технологією «силяння». Прикраса виходить у вигляді сітки, яка створює цікаве мереживо з кольоровими орнаментами.

«Один з перших герданів я зробила за візерунком нашої родинної скатертини. Згодом потроху й моя мама почала займатися плетінням. Разом ми навчилися робити й силянки, і браслети, і джгути. Продовжували продавати прикраси на різних ярмарках, купували основи для маскувальних сіток. У штабі волонтери продовжували плести сітки, до нас долучалися навіть пенсіонери та люди з інвалідністю. Одним словом, ми гуртували спільноту небайдужих людей», — згадує Дарʼя. 

Разом з волонтерами організовували благодійні ярмарки та фестивалі в Краматорську. Один з фестивалів був присвячений Герою Небесної Сотні, музиканту, Івану Пантелєєву, який був родом з Краматорська. Дарʼя навчала дітей співати та готувала їх до виступів.

Волонтерська група працювала доки не почалась епідемія COVID-19. Проте початок повномасштабного вторгнення спонукав усіх згуртуватися та допомагати знов, каже Дарʼя: «Буквально на наступний день вторгнення, 25 лютого, ми зібрали людей у підвалі будинку культури та знову почали плести сітки». 

У квітні 2022 року родині Дарʼї довелося переїхати з Краматорська, аби залишатися у безпеці: 

«Зараз я живу в селищі Куцівка у Черкаській області. Переїхали сюди з родиною у квітні 2022, за день до того, як стався обстріл краматорського вокзалу. Пощастило, що обрали саме цей день, адже жили поруч із ним».

Після переїзду на Черкащину дівчина повернулась до виготовлення прикрас. Вона згадує, що у той період різко виник попит на традиційні й патріотичні вироби. З'явилися постійні клієнти, які замовляють прикраси з України та з-за кордону, й сама Дарʼя продає вироби на благодійних ярмарках, яких зараз теж вдосталь у різних містах. 

«Весь 2022 я працювала наче конвеєр, беззупинно плела прикраси. Знову збирали гроші, знову плели сітки, проте тепер вже з досвідом. Дехто з наших волонтерів переселилися в інші регіони, тож відкрили свої волонтерські точки у Полтаві та Сумах, й ми тепер працюємо на Черкащині», — розповідає Дарʼя.

Найбільше замовляють прикраси з орнаментами різних регіонів

Зараз Дарʼя досліджує елементи традиційної вишивки різних регіонів, які переносить на прикраси з бісеру. Серед них можна зустріти зірки, річки, квіти та дубочки. Наприклад, Донецька область відома орнаментами у вигляді троянд, а Черкаськими традиційними елементами є ріжки або зірки. 

«В орнаменті також може бути закодоване імʼя. Така вишивка називається бродівським письмом. Кожна літера — це окремий елемент орнаменту. Дехто також кодує знакові дати у такий спосіб. У мене з братом є татуювання, у яких зашифровані наші імена», — пояснює Дарʼя.

Після десяти років практики Дарʼя робить власні схеми прикрас. Нещодавно вона розпочала проєкт зі створення серії прикрас за мотивами картин відомих художників. Майстриня вже створила ґердан-чокер з візерунками за картинами голландського художника Вінсента ван Гога «Зоряна ніч» та «Іриси». Також планує повторити яскраві обриси з картин української народної художниці Марії Примаченко.

«Я часто готую прикраси на замовлення клієнтів. Наприклад, зараз працюю над весільним комплектом у стилі полтавської вишивки. Також часто свої готові вироби передаю на благодійність волонтерам, які збирають гроші на ЗСУ та розігрують різні призи за донати. Моя подруга збирає гроші на допомогу бригаді «Азов», й один з лотів це мої силянка та каблучка», — розповідає Дарʼя. 

Як замовити?

Традиційні прикраси з бісеру можна замовити через Instagram або Facebook сторінки Дарʼї Паршиної.

***