"Робити свою справу добре": як переселенка зі Старобільська відкрила чайний кіоск у Хмельницькому

Євгенія, власниця чайно-кавового магазину у Хмельницькому, розкладає нові сорти чаю по баночках і паралельно робить свій авторський прохолодний напій з базиліком продавчиням з сусідніх торгових точок.

Вона розповідає, що придумала цей блакитний лід для напою сама.

“Він повністю з натурального чаю. І основа під цей напій також повністю натуральна. На чаях і каві я розуміюся добре, бо працюю з цим ще з 2005 року”, — каже жінка.

Перші дні вторгнення та рішення виїхати

До початку повномасштабного вторгнення Євгенія мала таку ж саму торгову точку у Старобільську. Вона розповідає, що одна з перших у своєму місті почала продавати чай та каву на вагу багато років назад. 

“Я дуже люблю свою справу. Був такий час, коли я призупинила роботу своїх магазинів через сімейні обставини. Але з часом відновила і працювала аж поки не почалася війна”, — каже вона.

Цей день, 24 лютого 2022 року, коли росія вкотре вторглася в Україну, жінка не забуде ніколи. Як і страх, який вона відчувала весь період життя в окупації.   

“Ті перші дні були найгучнішими. Памʼятаю ніч, коли щось прилетіло у багатоквартирний будинок на “сотому кварталі”. Мені здається, я досі знаю той свист, після якого пролунав вибух. Було таке відчуття, що наш будинок підстрибнув і став на місце. Тої ночі ніби ніхто не постраждав, але руйнування — катастрофічні”, — згадує героїня нашого матеріалу.

З березня для Старобільська почалися дні російської окупації. Саме тоді жінка вирішила, що треба виїжджати на підконтрольну територію. У квітні 2022 року значна частина Луганської області була окупована, але виїхати на свій страх і ризик ще можна було в сторону Дніпра.

“Ми виїхали 11 квітня 2022 року з приватним перевізником. Дорога була більш-менш безпечною у порівнянні з тим, що розповідали люди пізніше. Ми проїжджали в основному лише блокпости, які контролювали росіяни. У нашому автобусі їхали лише жінки, діти, котики та собачки, тому нас швидко пропускали. А от ті, хто виїжджав пізніше, потрапили під обстріл”, — розповідає вона.

Працювала баристою і продавчинею 

Приїхавши до Хмельницького, Євгенія потроху почала облаштовуватися на новому місці. Перше питання, яке постало перед нею, це робота. 

“Я зіштовхнулася спочатку з проблемою віку. Дзвоню за роботу, говорю, що мені 50 років умовно кажучи, а мені казали, що ви нам не підходите. То ж роботу знайти було не так і просто”, — каже жінка.

Тому за пару років роботи по найму, старобільчанка встигла попрацювати й продавчинею у магазині, і баристою в кафе.

Повернення до власної справи

Але коли думки весь час повертають до життя, що ти мав колись, люди вирішуються на зміни. Це сталося і з Євгенією. Діставши з памʼяті телефони колишніх постачальників, вона набрала знайомі номери на телефоні та розказала свою ідею.

“Так, я вирішила спробувати відкрити невеликий кіоск чаю та кави на вагу на одному з місцевих ринків. Я поговорила зі знайомими постачальниками, вивчила трохи пропозиції, що представлені на ринку у Хмельницькому, та й оформила перше замовлення. Мої постачальники мені так допомогли — прислали безкоштовно баночки під товар для вітрини. Тож все йшло краще, ніж очікувалося”, — розповідає переселенка.

Товар купили, місце знайшли, відкриття пройшло. Тепер справа за малим — клієнти.

“Люди йдуть, купують, куштують і повертаються знову. У нас представлено понад 50 сортів різного чаю та кави, які можна придбати на вагу. Зараз поки не наш сезон же — літо. Але з приходом осені, коли люди захочуть гарячого чаю і кави, справи мають бути краще. Головне — робити свою справу добре, а це ми вміємо”, — сказала Євгенія.  

Завітати за якісним чаєм та кавою можна на місцевий базар, який знаходиться на вул. Соборна (район ТРЦ “Квартал”). Кіоск розташований у “молочному павільйоні”.

***