"Заявок на евакуацію із Білозерського майже не надходить": яка ситуація в місті

У Білозерському за 12 кілометрів від «сірої» зони вже кілька місяців немає газопостачання, води, централізованого опалення, зв’язку та інфраструктури. Світла не буває тижнями, а в деяких районах його не було вже понад 1,5 місяця.

Про це Східний Варіант розповідає у своєму репортажі.

Наприкінці літа спустіле Білозерське пережило кілька масованих атак російськими шахедами та ракетами. Тоді двоє людей загинули, ще семеро були поранені. В наступні дні сотні людей, які лишалися в місті, ухвалили рішення евакуюватися з населеного пункту, який міг стати черговим знищеним російською армією. Фактично, кажуть місцеві, то був крайній евакуаційний виїзд десятків містян. Сьогодні ж у сирих підвалах та холодних квартирах досі живуть сотні людей, проте одне одного не бачать — між ними по десятку пустих будинків, нерідко — випалених чи розвалених.

Опалення, водопостачання чи електроенергії в Білозерському немає вже кілька тижнів. В окремих районах міста світло не з’являлося ще з серпня, тому останні кілька тижнів люди виживають попри те, що з кожним днем це стає все складніше зробити. Проте хоч попереду їх чекає важка зима, багато місцевих продовжують відмовлятися від виїзду — мовляв, бояться, що їх поселять у гуртожитки, в яких доведеться жити з незнайомцями в одній кімнаті. Тож обирають морозні ночівлі в підвалах чи квартирах, у яких не лишилося скла, а вікна забиті фанерою ще з весни.

Точну кількість містян у Білозерському дізнатися фактично неможливо — місцеві, які ще лишаються, живуть по підвалах чи в будинках, проте на вулицю практично не виходять. На заваді й погода, яка починає морозити повітря. Проте найбільше містян лякають ворожі дрони, які зависають над містом у пошуку цілі. Знаходять їх регулярно, тож останнім часом цивільні намагаються взагалі не пересуватися вулицями. Випадки атак місцевих — не рідкість.

«Воду набираємо у скважині через кілька будинків, там всі й зустрічаємося. Їсти всі окремо готують, тому це не так часто буває. І страшно підходити, коли там уже хтось є, щоб не прилетів дрон. Місто геть пусте, розбите. Нічого цілого вже немає, верхні поверхи всі побиті, по пів будинку взагалі немає. Жити дуже страшно — і в підвалі, і у квартирі. Бо внизу тебе засипле уламками, а у квартирі розірве», — розповіла журналістам жителька Білозерського Ірина.

Зв’язок у Білозерську — річ непостійна та змінна кожного дня. Тому викликати допомогу, за потреби комусь перетелефонувати чи прочитати новини в соцмережах — завдання складне, каже Ігор, мешканець міста. За його словами, дотелефонуватися до рідні йому не вдається вже третій тиждень поспіль. Немає зв’язку здебільшого через постійні потрапляння дронів у будь-яку інфраструктуру. Врешті, станом на сьогодні поспілкуватися вдасться лише у кількох мікрорайонах Білозерського. Однак і там перебувати небезпечно, оскільки всі локації відкриті й ризик стати ціллю ворожого FPV надвисокий.

"Будемо якось виживать тут, а що робить? Їхать немає куди, а жить хочеться. Уже вікна позабивав, чим бачив, сплю під ковдрами. На зиму ще кілька дістану, топитиму у квартирі. Обігрівачів немає, але й світла немає", — підсумовує пенсіонер.

У поліції Донеччини кажуть, що на сьогодні заявок на евакуацію із Білозерського майже не надходить. Люди, які виїхали раніше, здебільшого не повертаються, родин із дітьми там офіційно немає. Однак попри це правоохоронці закликають містян евакуюватися, поки до них можуть доїхати парамедики чи поліцейські.

Читайте цей репортаж повністю: «Усе місто стерте бомбами, страшно і в підвалах, і у квартирах»: що відбувається у Білозерську біля «сірої» зони

Також читайте: «На 12 рік війни держава досі не має плану реінтеграції переселенців»: як евакуаційники «Схід SOS» рятують людей