З початку масштабної війни в полоні рф померли щонайменше 184 українці
З 24 лютого 2022 по кінець жовтня 2024 року в Україну повернули 184 тіла загиблих у полоні українців. Серед них 169 військових і 15 цивільних.
Про це Медійній ініціативі за права людини повідомили у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими. Водночас ми припускаємо, що кількість загиблих полонених значно більша.
З 24 лютого 2022 року Медійна ініціатива за права людини задокументувала свідчення 122 захисників та захисниць України, які перебували у російському полоні. У зібраних свідченнях йдеться про систематичні катування, ізоляцію від зовнішнього світу, відмову у наданні належної медичної допомоги. Як наслідок, українські полонені критично втрачають вагу, зазнають важких травм. Документатори МІПЛ також зібрали чимало свідчень про смерті військовополонених у місцях несвободи. Здебільшого вони спричинені катуванням.
У російському полоні досі чимало захисників, які перебувають там із перших місяців великої війни, тобто понад 30 місяців. Росія не допускає до них представників моніторингових місій, зокрема Міжнародного комітету Червоного Хреста, не повідомляє Україну про погіршення стану здоров’я чи смерть полонених. Все це — грубі порушення Женевських конвенцій.
Також: "Катування струмом та побиття": як окупанти утримують жінок у Старобільську у місцях несвободи
Про смерті військовополонених йдеться і у 40-му звіті Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні. З 1 березня 2023 року по 31 серпня 2024 року місія зафіксувала смерть десяти українських військовополонених (усі — чоловіки) і одного утримуваного медичного працівника.
Серед 169 тіл загиблих у полоні військовослужбовців, які повернули до України, зокрема 55 тих, хто загинув від вибухів в Оленівській колонії.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Violetta Tsurkan
