Вісім років тому збройні сили звільнили Лисичанськ від російських терористів

24 липня 2014 року силами українських воїнів було звільнено Лисичанськ.

Лисичанськ опинився під контролем збройних сил рф - терористів та вбивць у травні 2014 року. Згодом він став основним опорним пунктом московських окупантів у Лисичансько-Сєвєродонецькій агломерації.

Після визволення Рубіжного та Сєвєродонецька сили АТО з секторів "А" і "С" провели масштабну загальновійськову операцію у Лисичанську.

Того ж дня з околиці Сєвєродонецька у Лисичанськ першими увійшли один БТР, танк, та БМП із десантним розрахунком підполковника Василя Спасьонова, воїни Нацгвардії.

Чисельність штурмової групи не перевищувала 30 військових. У першому ж бою танкісти знищили ворожий БРДМ, чотири мінометні розрахунки та до сорока бойовиків.

Батальйонно-тактичні групи 24-ї й 95-ї бригад, долаючи опір противника, вийшли на західні околиці міста. Тут силам АТО довелося подолати укріплені позиції із привареного до залізничних рейок потяга. З півночі наступали батальйонно-тактичні групи 51-ї бригади та частини Національної гвардії.

Запеклі бої зав’язалися в щільній міській забудові Лисичанська. Базу ватажка російських терористів мозгового на скляному заводі сили АТО взяли штурмом. Усього на зачистку Лисичанська було витрачено кілька днів.

4 липня у місті нарешті запанував мир.

23 липня 2014-го російські терористи-окупанти квазі-батальйону на чолі з мозговим уже знали, що українська армія незабаром звільнятиме Лисичанськ.

І хоча більша частина з них через те панічно втекла з міста, у ніч напередодні баталії там іще залишались їхні значні сили. Вони готувалися до оборони й обстрілювали мікрорайони, сіючи паніку серед містян. Ширити панічні настрої їм вдавалося, бо перед тими обстрілами бойовики виганяли людей з бомбосховищ та підвалів на вулиці.

О 20:30 над міськрадою Лисичанська замайорів Державний Прапор України. Пізніше воїни зізнавалися: якби не той ривок уперед, Лисичанськ брали б ще довго… Перший прапор над звільненою мерією Лисичанська піднесли воїни "Самолет" і "Сет". Для Вадима Антонова ("Самолета") це був останній день народження…Герої не вмирають!

А Бондаренко зі своїми воїнами й підлеглими "Жака" лишилися на ніч у місті, продовжуючи зачищати його від російських терористів.

У липні 2014 року за визволення Лисичанська від російських найманців віддали життя командир військової частини 3011 Нацгвардії України генерал-майор Олександр Радієвський, полковник Павло Сницар, солдат Ігор Коцяр, герої 24 окремої механізованої бригади — майор медичної служби Сергій Рокіцький, солдат Павло Лейба та підполковник, начальник протиповітряної оборони 51 окремої механізованої бригади Василь Спасьонов.

Загалом звільнення Лисичанська обійшлося нам дуже дорогою ціною – в боєзіткненнях у місті загинуло 15 українських військових.

На жаль, тепер список загиблих захисників міста набагато довший. Але ми пам’ятаємо кожного і помстимося за кожного Героя!

За матеріалами: Віктор Шевченко, кореспондент АрміяInform, Український інститут національної пам'яті, Генеральний штаб ЗСУ, Луганська ОВА