
Історія
Як громади Донеччини обʼєдналися, щоб відтворити власні вишиті сорочки
Цього року до Дня вишиванки громади Донецької області обʼєдналися в проєкті «Донеччина вишивана». Кожна з них підготувала та створила сорочку, яка відтворює її культурні та історичні особливості.
Східний Варіант дізнався більше про проєкт та які вишиванки підготували громади Донеччини.
Сорочка, що відображає історичні та культурні особливості кожної громади
Вишита сорочка — невіддільна частина української культури та історії. Традиція оздоблювати вишивкою одяг нараховує сотні років. Орнаменти, кольори та символи мали особливе значення та передавалися знаннями з покоління в покоління.
На східних теренах України традиція вишивати сорочки теж існує здавна. Як відомо з історії, через напади монголо-татар землі сучасної Донеччини довгий час не мали сталих поселень і понад на 300 років за ними закріпилася назва «Дике поле». Після виникнення Запорізької Січі землі східної частини України заселялися швидше — сюди стікалися переселенці із Чернігівщини, Київщини, Полтавщини, Запоріжжя.
Саме тому вишиті сорочки Донеччини не мають єдиного сталого орнаменту, а навпаки — є доволі строкатими у своєму різноманітті. Бувало, що в одному селі сорочки та стрій відрізнялися між собою.

Через багаторічні війни, заборону української ідентичності, Голодомор та переслідування мешканці Донецької області майже не зберегли родинної культурної спадщини. Сімейні реліквії, старовинні сорочки, рушники, предмети побуду були втрачені або знищені внаслідок історичних потрясінь. Разом із матеріальними пам’ятками зникали й локальні традиції, пісні, орнаменти та техніки народного мистецтва, які століттями формували культурне обличчя краю.
Завдяки зусиллям культурних діячів, дослідників та краєзнавців до сучасності все ж збереглися приклади народної вишивки, зафіксовані в музейних колекціях, приватних збірках та етнографічних експедиціях початку й середини XX століття. Саме вони дозволяють сьогодні реконструювати візерунки, відтворити техніки шиття та уявлення про вишиті сорочки регіону.

Нова хвиля уваги до народної творчості Донецької області виникла після початку російської військової агресії. У 2014 році частина регіону була окупованою, доступ до музейних колекцій та прикладів народної творчості втратили. Після початку повномасштабного вторгнення росії актуальність збереження культурних традицій сходу України збільшилася. Окупанти стирають цілі міста в попіл, обстрілюють музеї та культурні памʼятки, вбивають громадських діячів та дослідників — усе це несе руйнівні наслідки для культурної спадщини.
Цього року в Донецькій області реалізують унікальний проєкт «Донеччина вишивана», в якому беруть участь 46 громад. Кожна з них створює свою вишиту сорочку, яка репрезентуватиме історичні та культурні особливості. Організатором виступив Донецький обласний навчально-методичний центр культури, який працює за підтримки Управління культури й туризму Донецької ОДА.

Ідея проєкту визрівала не один місяць. Після випуску книги про історію громад Донеччини постало нове питання: якою буде наступна розповідь про рідний край, який переживає війну та втрати. Так з’явився задум дослідити історію заселення територій Донеччини й відобразити у вишивці. Про це розповідає методистка відділу образотворчого мистецтва Донецького обласного навчально-методичного центру культуру Людмила Савченко.
«Ми хотіли, щоб кожна громада показала свою історію. Що відбувалося на їхніх територіях від заселення до сьогодення. На жаль, про відтворення традиційної вишивки не йдеться. Це, скоріше, репліки традиційних сорочок, тому що давні речі нашого регіону дійсно дуже важко знайти. Репресії, голод, люди інколи продавали сімейні реліквії, щоб вижити. Тому зразків дуже мало і відновити саме автентичний вигляд сорочок деяких громад неможливо», — розповідає Людмила Савченко.

До проєкту долучилися 46 громад пʼяти районів області: Покровський, Краматорський, Маріупольський, Волноваський та Бахмутський. Організатори кажуть: спочатку хвилювалися, яким буде результат. Однак громади опрацювали історичні матеріали та продемонстрували глибоке знання власного минулого. Через символи, кольори та орнаменти майстрині розповіли про становлення своїх земель.
«Кожна громада це зробила унікально, по-своєму, індивідуально, зі своєю родзинкою. Хтось посилався на те, що більшість населення громади — це греки, і вони брали традиційні орнаменти надазовських греків та їхньої культури, поєднували це з українськими орнаментами. Інші громади досліджували заселення своєї території та дізнавалися, наприклад, що в них перші поселенці були із Чернігівщини або Полтавщини, Черкащини, Харківщини. І вони взяли традиційні орнаменти саме із цих регіонів і обʼєднали в одне ціле», — розповідає Людмила Савченко.

«Сорочка Миколаївської громади, в якій захід і центр України зійшлися в обіймах зі степом»
Тетяна Товченник — виконуюча обовʼязки директора КЗ «Палац культури» Миколаївської міської ради Краматорського району. Цього року вона долучилася до проєкту «Донеччина вишивана» і створює чоловічу сорочку від Миколаївської громади. Її особливість — це закодована назва громади в центрі орнаменту.
«Вишиванка Миколаївської громади — це її дзеркало: у ній захід і центр України зійшлися в обіймах із нашим степовим краєм, візерунки давнини переплелися із сьогоденням, а кожен стібок — це сторінка історії, виткана з ниток минулого, сьогодення і надії на майбутнє. Обраний колір полотна зовсім не випадковий. Глибокий зелений, як символ трагічної реальності, водночас є фоном відродження. У самому центрі орнаменту — закодована назва нашої громади, її незламне серце, оточене візерунками, що були принесені переселенцями із заходу й центру України, і які стали мостом між минулим і сьогоденням», — ділиться Тетяна Товченник.

Обабіч центрального елементу композиції розходяться золотисто-жовті стріли. Майстриня каже, що вони несуть у собі символізм генерації Словʼянської ТЕС, яка 70 років була рушійною силою розвитку регіону. Колоски пшениці, вишиті золотими нитками, символізують родючість земель громади та діяльність хліборобів та фермерів, які плекають добробут уже більше трьохсот років. Сині мотиви нагадують про Сіверський Донець та Червоний Бик — річки, навколо яких селилися перші поселенці.

Червоні барви оспівують працю гончарів та багатство червоної глини. Це — вишивана пам’ять майстрам гончарної школи та порцелянового заводу Ессена, побудованого на землях громади на початку XX століття.
«Вишитий орнамент комірця та манжета на вишиванці має історичне значення для Миколаївської громади, він взятий із вишиванки, яка знаходиться в музеї міста Миколаївка. Вишивка комірця та манжета по краю вишита стилізованою хвилястою лінією, пов`язаною із водою, необхідною для процвітання місцевості. У середині вишивка складається зі складних поєднань ромбів, квадратів та трикутників, поєднаних між собою. Це — стилізація архаїчних знаків плодючості землі та життєвих циклів, єдності стихій та тривимірності світу», — розповідає Тетяна Товченник.

За підсумками проєкту проведуть фотосесію з представниками усіх громад у створених вишиванках. На основі цих світлин планують створити фотокнигу, де будуть представлені роботи та їхній опис із поясненням символіки орнаментів.
У подальших планах — організація виставок або показів створених вишиванок у різних містах України. Серед міст, де це може відбутися, Київ, Дніпро та інші.
***

















