В окупованому Маріуполі місцеві розповіли, з яких причин росіяни їм відмовляють у нерухомості або компенсації за втрачене майно
З перших днів окупації Донеччини та Луганщини у 2014 році так звана "влада" окупантів заявляла: кожен, хто не міг собі дозволити якісне життя «за часів України», при «л/днр» заживе як заможний прошарок населення. Місцеві, багато з яких мали власне житло, за 8 років окупації так і не відчули обіцяного покращення.
Про це йдеться у матеріалі Східного Варіанта.
Мешканка Маріуполя Анна (ім’я змінене у цілях безпеки — ред.) під час вторгнення росіян втратила у місті три квартири: дві трикімнатні та одну однокімнатну з новим ремонтом. Жінка лишається в місті, проте на сьогодні — без будь-якої віри: в так званій адміністрації «днр» та Маріуполя їй уже відповіли, що ніякої нерухомості вона не отримає, компенсації — також. Щоправда, адекватною аргументацію відмови вона не вважає.
«Основне, на чому вони наголошують — що я не нужденна, бо до того трикімнатні квартири здавала в оренду. І мені сказали, що я за кілька років могла «накопичити грошей», щоб і зараз купити за власні кошти нову квартиру. Те, що у мене дотла вигоріли всі квартири, не турбує нікого. А причина номер два, чому я не отримаю ні компенсацій, ні чогось іще — бо в мене усі документи згоріли у березні 2022 у квартирі, де я жила. Документи, гроші, речі, техніка — нічого немає, наш будинок горів два дні, поки не вигорів до того стану, коли не було чому горіть. І коли я прийшла з цим поясненням в адміністрацію — мені вказали на двері», — розповідає журналістам Анна.
Довести, що то її квартири, вона також не змогла… завдяки так званій поліції. Від відділку до неї приїхав один правоохоронець, який з самого початку скептично поставився до заяв жінки.
«Я питаю, як мені доводити, що квартири мої — він не знає. Пощастило, що мої знайомі уже проходили цю процедуру й мені все пояснили, а я розказала цьому поліцейському. І по процедурі я маю в будинку знайти свідків, які підтвердять, що я — власниця. А в мене будинок з однією квартирою вигорів повністю, там ніхто не живе й найближчими роками не буде. Інший будинок з однокімнатною квартирою знесли, бо танком половину опорних стін дому розібрало. А в третьому будинку всі мешканці — нові, й орендували її пара, яка виїхала в лютому. Так ми цілий день проходили, і у висновку поліцейський написав, що свідків немає, тому немає ніякого підтвердження, що квартири мої. Тому мені що? Дірка від бублика, а не нова квартира чи компенсація хоч за одну», — обурюється маріупольчанка.
Жінка додає: на сьогодні вона оббиває пороги адміністрацій та завалює листами електронні пошти рф та «днр» уже півтора року. І всі відписки, які отримує — ніби скопійовані: «нічим допомогти не можемо, ваші документи втрачені, а доказів власності майна немає».
Нині жінка вже другий рік поспіль живе у знайомої у квартирі, щомісяця сплачуючи 25 тисяч рублів за оренду. Інших варіантів у неї немає, оскільки навіть у кімнаті в гуртожитку їй відмовляли перший рік окупації… Бо тоді все ж вважали, що вона має цілих три квартири, а тому не має права на тимчасовий прихисток. Тож куди за останній рік поділася окупантська впевненість у її правах власності — невідомо. В результаті жінці доводиться втрачати понад 30 тисяч на місяць лише для того, аби мати бодай чийсь дах над головою.
Читайте повністю матеріал Східного Варіанта: "Поки друг поїхав у рейс — квартира вже, виявляється, нічия": як мешканців окупованої Донеччини позбавляють законного даху над головою
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
16
