Актуально
Українці розпізнають ключові ознаки дезінформації, але розуміння залишається інтуїтивним: результати дослідження
Опитування, проведене восени цього року, показало, що українці розпізнають ключові ознаки дезінформації. Однак розуміння залишається інтуїтивним, а не аналітичним. Люди можуть упізнати фейки, але не завжди можуть пояснити, як саме або чому їх поширюють.
Це один з основних висновків дослідження НДІ в Україні, присвяченого питанням інформаційної стійкості, повідомляє «Вікно Відновлення», яке відвідало презентацію результатів опитування.
Дослідження втілили на основі KAP-моделі, що означає Knowledge, Attitudes and Practices. У такому соціологічному дослідженні вивчають, що люди знають, які в них упередження чи стереотипи, і що люди практикують, пояснила Людмила Юзва, керівниця дослідницької команди НДІ в Україні.
У межах дослідження в проміжку з 29 вересня по 16 жовтня опитали 3062 респондентів і респонденток.
У респондентів запитували, що вони знають про середовище дезінформації, в тому числі про штучний інтелект, а також про багато інших компонентів.
Дослідники виявили, що українці мають високий рівень базового розуміння дезінформації. Більшість опитаних розпізнають її ключові ознаки — неправдивість, маніпулятивність і навмисність.
Крім того, респондентам пропонували обрати з набору суджень правдиві і неправдиві. Як виявилося, люди дуже добре можуть розрізнити брехню і правду стосовного того, що росія робить на окупованих територіях. В інших темах респонденти виявили помірні і часом навіть слабкі знання. Наприклад, опитаним виявилося важко розрізнити правду і брехню, коли йшлося про економіку, мирні перемовини і переговори про вступ до ЄС.
Такі теми, як війна, мобілізація, корупція, економіка — утворюють інформаційне ядро, де поєднуються найбільша увага і водночас найбільша вразливість до маніпуляцій.
Дослідження показало, що українці споживають новини фрагментовано і неглибоко. Насамперед стежать за новинами про війну, обстрілами та ситуацією на фронті.
«Українці дедалі частіше розглядають дезінформацію не лише як зовнішню загрозу, а й як частину внутрішнього інформаційного середовища — продукт діяльності політичних, медійних чи релігійних акторів. Це свідчить про зростання медіаграмотності, але водночас і про кризу інституційної довіри», — ще один важливий висновок дослідників.
Тільки 37% респондентів сказали, що вони знають, де перевіряти інформацію. Серед цих лише 37% для перевірки інформації найчастіше використовують офіційні державні сайти або Google. Тільки 16% з цих 37%використовують фактчекінг.
Також людей запитали, чи вони впевнені в тому, що можуть розпізнати картинки, відео, які створені штучним інтелектом. 43% сказали, що впевнені, і 45%, що ні. 11% виявилось важко відповісти.
Дослідження показало також, що використання штучного інтелекту входить у буденні практики українського суспільства. Водночас експеримент, який провели аналітики засвідчив: точність у визначенні реального контенту від ШІ лише трохи вища за випадковість. Люди покладаються інтуїтивне відчуття, а не на конкретні ознаки, тому точність падає, коли контент якісний або контекст — неоднозначний.
Дослідження засвідчило, що ініціативи з медіаграмотності актуальні. При цьому важливо зосереджуватися на пояснення, як саме працює дезінформація, як її виявляти на практиці і як вона може впливати на споживачів інформації, а не лише що це таке.
Те ж саме стосується і ШІ: важливо роз’яснювати, як штучний інтелект можуть використовувати для дезінформації.
«Вікно Відновлення» також попросило поради для медіа, на що аналітики зазначили: варто створювати експлейнери та нтерактивний кoнтент на рoзпізнання фейків із підказками, на щo вартo звернути увагу. Також необхідно працювати з коментарями у соціальних мережах медіа.
Валерія Круподеря
Східний Варіант
