Експерт розповів, як в Азербайджані велася психологічна робота з військовими після Карабахської війни
Перша Карабахська війна тривала з 1988 по 1994 рік, а новий виток конфлікту виник буквально недавно - в 2020 році. Психолог поділився, як велася психологічна робота з військовими після цієї війни.
У 90-х знайти кваліфікованих психологів всередині країни було важко. Про це «Східному варіанту» розповів психолог Азад Ісазаде.
Первая Карабахская война длилась с 1988 по 1994 год. Психолог Азад Исазаде вспоминает, что в то время психологическая работа велась и с гражданским населением, и с ветеранами войны. Последним в основном помогали местные общественные организации.
«Міжнародні організації підтримували проєкти тільки з цивільним населенням. А на реабілітацію військовослужбовців отримати фінансування завжди було складно, тому що війна йшла.
І жодна міжнародна організація не фінансувала реабілітацію військовослужбовців», — розповідає« Східному варіанту» Азад Ісазаде.
Допомога інших країн в психологічній реабілітації військових на той момент могла б розцінюватися мало не як участь цієї країни в конфлікті. Якась стороння держава допомагає громадянам реабілітуватися, а потім вони знову можуть поїхати воювати.
Також Ісазаде зазначає, що у той час було дуже складно знайти психологів. Ця наука тільки починала розвиватися в Азербайджані.
«Так вийшло, що на відміну від України чи Грузії, в радянський період в Азербайджані не було факультетів психології. В Азербайджані факультет психології відкрився десь в кінці 80-х років, практично до розпаду Союзу. І коли почалися ось ці проблеми, дуже важко було знайти готових сформованих психологів для роботи з травмою, а це досить серйозна проблема. Тому в той період цю роботу на себе взяли лікарі-психіатри, психотерапевти і якась частина психологів, які навчалися поза межами Азербайджану», — згадує експерт.
У період Другої Карабаської війни (2020 рік) роботу з психосоціальної реабілітації на себе взяли вже місцеві психологи, хоч і молоді, але з уже досить напрацьованою практикою.
ержавні програми реабілітації були, але Азад Ісазаде каже, що вони скоріше були орієнтовані на розв'язання соціальних проблем. Відповідно, більше ресурсів виділялося на пенсії, компенсації, працевлаштування, забезпечення житлом і так далі. Психологічною реабілітацією здебільшого займалися громадські організації.
«Але була одна програма в рамках Міністерства надзвичайних ситуацій. Була запрошена група турецьких психологів для роботи з ветеранами. Не можу сказати, що вона була дуже ефективною. Фахівці приїхали, відпрацювали, поїхали. Відпрацювали на хорошому рівні, але все ж це був короткий період. А коли ми говоримо про ПТСР, про травму війни, потрібен більш тривалий період втручання», — коментує Азад Ісазаде.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
73
