Подружжя з Маріуполя створило ГО для переселенців на Кіровоградщині

Віктор Сіняткін і Вікторія Божко стали частиною Ради ВПО Приютівської громади: Віктор очолив її, Вікторія стала заступницею. Робота була волонтерською, без фінансування. З часом стало зрозуміло, що для системної допомоги переселенцям потрібен інший формат — громадська організація, яка могла б залучати ресурси та грантову підтримку. Так з'явилася ГО «23-й мікрорайон».

Про це йдеться у матеріалі Східного Варіанта.

Пара познайомилась у травні 2022 року на зустрічі маріупольців у Запоріжжі. Спільного виявилося багато. Уже за тиждень стало зрозуміло: це не випадкова зустріч, тож вони вирішили будувати спільне життя разом.

Наприкінці вересня 2022-го Запоріжжя почали інтенсивно обстрілювати. На окупованих територіях області готували псевдореферендум. Вони знову опинилися в ситуації, де потрібно було швидко ухвалювати рішення.

За чашкою чаю на кухні дивилися на карту країни, шукали невелике місто або село — тихе й відносно безпечне. Свідомо не розглядали далекий захід, розуміючи: там буде складніше починати з нуля.

Так з'явився напрямок — центральна частина України. Вибирали навіть за назвами. Сподобалася Нова Прага, але житла там не знайшлося. Зрештою шлях привів їх на Олександрійщину, а далі — до Приютівської громади.

Переїхавши до Приютівської громади, Вікторія підписалася на сторінку громади у фейсбуці. Саме там вона побачила оголошення про набір внутрішньо переміщених осіб до Ради ВПО — консультативно-дорадчого органу.

«Я кажу чоловіку: давай, сходимо, можливо, ми зможемо бути корисними для інших людей», — пригадує Вікторія. Це було бажанням повернути допомогу, яку самі не раз отримували.

Подружжя стало частиною Ради ВПО Приютівської громади: Віктор очолив її, Вікторія стала заступницею. Робота була волонтерською, без фінансування. З часом стало зрозуміло, що для системної допомоги переселенцям потрібен інший формат — громадська організація, яка могла б залучати ресурси та грантову підтримку.

Так з'явилася ГО «23-й мікрорайон».

Назва — особиста. Вікторія багато років жила у 23-му мікрорайоні Маріуполя. Її будинок був зруйнований під час бойових дій і згодом знесений. Саме там народилися її діти й минула значна частина життя. Цей мікрорайон став символом втраченого дому й водночас точкою відліку для нової справи.

«Найважче було зрозуміти, як узагалі працює громадська організація та як залучати фінансування і що саме треба зробити, щоб нам повірили», — говорить Вікторія.

Переломним став перший великий грант — підтримка від Oxfam. Завдяки цій підтримці організація відкрила простір психоемоційного розвантаження на базі будинку культури. Офіційний проєкт був розрахований на три місяці, однак заняття й зустрічі команда продовжувала проводити й після його завершення — до червня 2025 року. Основний фокус роботи — діти: арттерапія, майстер-класи, заняття з психологом. До заходів залучали як внутрішньо переміщених осіб, так і місцевих мешканців.

Паралельно для дорослих переселенців проводили юридичні консультації, інформаційну підтримку, допомогу з документами. Згодом напрямки розширилися: з'явилися спільні заходи для ВПО з різних громад, культурні події, фотовиставки, інтеграційні ініціативи за підтримки партнерів.

Команда «23-го мікрорайону» — семеро людей. Це поєднання переселенців і місцевих із різним досвідом, але зі спільною мотивацією. Організація поступово вибудувала партнерства з іншими громадськими організаціями та фондами й нині працює над власною стратегією розвитку.

Зв’язатися з ГО «23 мікрорайон»  можна через її сторінку у Facebook.

Читайте цей матеріал повністю: «23-й мікрорайон»: як подружжя з Маріуполя створило ГО для переселенців на Кіровоградщині

Читайте також: Сімейна кава після евакуації: як переселенка з Мирнограда відкрила кав'ярню на Кіровоградщині