Фонд "Save Ukraine" допоміг повернути з тимчасово окупованої частини Донеччини доньку військової ЗСУ

П'ятирічна Соня та її мама — військова ЗСУ Євгенія опинилися по різні сторони фронту через тиждень після початку повномасштабної війни.

Про це повідомив засновник благодійного фонду "Save Ukraine" Микола Кулеба

На сторінці фонду детально розповіли історію повернення дівчинки.

Софійку мама Євгенія тимчасово залишила на виховання своїй матері в одному з містечок Донеччини, сподіваючись швидко підписати угоду й повернутися служити поруч із донечкою.

Селище на Донеччині, в якому знаходилася маленька Софія з бабусею швидко окупували росіяни. А Євгенії нічого не залишалось, окрім як тримати зв'язок із рідними та продовжувати шукати можливості возз'єднатися з дочкою.

Плани раптово зруйнувало російське повномасштабне вторгнення. І вже за тиждень від початку бойових дій військова та її донька опинилися по різні сторони фронту.

В якусь мить родина дізналася, що окупанти могли позбавити Соню батьківських прав та відправити у дитбудинок, адже бабуся дівчинки не мала російських документів на опікунство. До того ж на Донеччині вже почав працювати закон, за яким усім українським дітям треба зробити російські документи й віддати у навчальний заклад.

Таким чином російські соцслужби могли в будь-який час прийти до сім'ї та забрати Соню. Тож її мама мала діяти швидко. В пошуках допомоги Євгенія дізналася про мережу порятунку Save Ukraine і вийшла з нами на зв'язок.

Про все Євгенія дізналася від бригади військових, адже зв'язку з рідними й досі не було.

Ні інтернет, ні мобільний звʼязок не працювали.

Молода матір шукала будь-якого способу забрати доньку з неволі, роздумуючи навіть про похід додому таємною евакуаційною стежкою про яку знали лише місцеві. Проте цей шлях швидко виявили та замінували росіяни. Тож Жені лишалося підтримувати зв'язок із родичами через месенджер, висилати мамі з донькою необхідне та чекати нагоди на возз'єднання.

Тим часом прямо навпроти будинку, до якого перебралися рідні Євгенії, оселилися російські військові, які щодня нагадували родині про близьку небезпеку. Ніхто з місцевих не знав, що мама маленької Софії військова, тож перший час бабуся з онукою жили у спокої.

Усе змінилося, коли в якусь мить сім'я дізналися, що дітей, які проживали на окупованих територіях без батьків, та на яких не було оформлене опікунство, за російським законодавством позбавлятимуть батьківських прав з подальшим влаштуванням у дитячі будинки.

Так сталося зі знайомими Євгенії. Їхніх племінників окупанти вивезли до рф за відмову йти до російського дитсадка. Дітей і досі не повернули рідним.

До того ж на Донеччині вже почав працювати "закон", за яким усім дітям треба зробити російські документи й віддати у навчальний заклад. Однак бабуся Софійки добре розуміла, якщо вона зробить російські документи для онуки, її можуть одразу забрати до дитбудинку. Невтішною була і новина від знайомої жінки про те, що на окуповані території вже почали приїжджати соцпрацівники з росії, аби перевіряти документи в українських дітей.

Відтоді і Євгенія, і її рідні жили як на голках: за Софійкою в будь-який час могли прийти соцслужби. Та ще й Софійчиній бабусі щодня телефонувала завідувачка дитсадка з наполегливим "проханням" віддати дитину в російський дошкільний заклад.

Продовжуватися це більше не могло. Тому Євгенія почала шукати допомогу. Спочатку у військових, а тоді врешті знайшла перевізника, який і розказав жінці про мережу порятунку Save Ukraine. Ми одразу взялися допомогти стурбованій матері, та вже за декілька днів бабуся разом з онучкою відправилася у непростий шлях через Росію й Білорусь.

Усю дорогу Євгенія тримала зв'язок зі своєю мамою через мобільний старшої сестри. Попри всі ризики, бабуся з маленькою Софійкою успішно перетнули всі кордони й ступили на підконтрольну Україні територію. Обидві були втомлені та виснажені після пережитого.

Євгенія вже в Києві зустріла маму з донькою й нарешті їх обох обійняла. І особливо довго обіймала свою маленьку донечку, з якою була в розлуці 1 рік і 10 місяців.

Побачивши мамину форму, Софійка здивувалася і сказала:

"А там дяді не в такій формі ходять. У них форма негарна"

Читайте наші тексти: "Вони чують, що треба боятися, і вони бояться": дівчина з Донеччини про те, як підлітки живуть в окупації

А ще: освітня окупація: як росія "перевиховує" українських дітей на захопленій частині Донеччини