Что происходит
Как Москва вытесняет украинцев из их домов на захваченных территориях
Росія реалізує на тимчасово окупованих територіях політику заміщення місцевого населення громадянами Російської Федерації. За різними оцінками, станом на зараз в окупації залишається від 30 до 50% загальної чисельності населення, яке мешкало там до початку повномасштабного вторгнення. Окупанти створюють умови, за яких перебування українців у себе вдома стає проблемним або неможливим. Натомість пропонують для росіян пільгові умови придбання житла, високі зарплати, надбавки за перебування на тимчасово окупованих територіях.
Як це відбувається на практиці, дослідили журналісти видань “Східний Варіант” та РІА “Південь”.
Це вже було…
Проблема витіснення українського населення з тимчасово окупованих територій не нова і фіксується ще з 2014 року. А своїм корінням сягає в минулі століття, коли такий самий підхід на захоплених територіях використовувала Російська імперія, а потім і Радянський Союз. У часи Голодомору в СРСР створили окремий Всесоюзний комітет із переселення. Із середини 1933-го і в 1934 році планували переселити до України 21 тисячу сімей російських колгоспників. На це виділили 15 мільйонів рублів бюджетних коштів, розповідала Східному Варіанту докторка історичних наук Надія Темірова.
«До кінця 1933 року на Донеччину було направлено 44 ешелони вихідців з Іванівської області. У цих ешелонах було приблизно 3,5 тисячі господарств. Дійсно, ці переселенці розміщувалися в спорожнілих донецьких селах. Причому переселенцям з Іванівської області надавалися суттєві пільги в порівнянні з українськими селянами, яким пощастило вижити. З переселенців знімали всі борги зі сплати податків, звільняли від сплати сільськогосподарського податку на три роки, протягом року такі росіяни-переселенці могли не постачати державі молоко та мʼясо. Кожна родина з Іванівської області отримувала безплатно будинок і садибу. А що це за будинок і садиба? Як раз тих селян, яких або виселили кудись до Сибіру, або які померли від голоду. Родинам давали корову, на кожні 2–3 родини давали коня. Ви знаєте, мені це нагадує нинішню політику російської влади на тимчасово окупованих територіях України», — зазначає Надія Темірова.
Ситуація на сході України
Процес заміщення українців на ТОТ можна розділити на два етапи: до 2014 року й після 2022, зазначає аналітик напряму документування воєнних злочинів благодійного фонду «Схід SOS» Назарій Луценко. Коли почалася російсько-українська війна 11 років тому, штучно утворені «республіки» в Донецьку та Луганську існували в полі зору РФ більш як квазідержави, які можна використовувати у власних інтересах. Тиск на українську ідентичність уже був, українська мова не використовувалася, література та підручники вилучалися, натомість друкувалися нові, з «історією республік».
«Вони заклеювали будь-які згадки України з підручників: українські прапори, герби, гімн, прибирали згадки про українських героїв. Підручники історії України вже не використовувалися після 2014 року, тому що дітей фактично навчали історії Росії. У цей час школи були майже покинуті, ніхто їх не забезпечував новими навчальними матеріалами. Тобто підтримки від Росії не було», — розповідає Назарій Луценко.
З 2014 року мешканці на ТОТ, які не погоджувалися з політикою невизнаних республік та залишалися вірними Україні, зазнавали переслідувань, залякувань та погроз. Декого затримували та роками тримали в полоні.
Відомою стала історія громадського діяча та релігієзнавця з Макіївки Ігоря Козловського. У 2014 році він виступив за єдність країни, відвідував українські мітинги в Донецьку, був координатором молитовного марафону за Україну. Після окупації міста Ігор Анатолійович залишився в Донецьку заради сина, який із дитинства має інвалідність. У січні 2016 року бойовики заарештували громадського діяча за проукраїнську позицію. У полоні він пережив катування і тортури. У 2017 році, після 700 днів ув’язнення, Ігоря Козловського повернули до України за обміном.
Учасників проукраїнських мітингів у Донецьку та Луганську ще у 2014 році додали до «розстрільних списків». За будь-який прояв непокори новому «республіканському режиму» мирним мешканцям загрожувала розправа. Подібні історії не пройшли безслідно. Проукраїнські мешканці вимушено залишали окуповані території, рятуючись від переслідування.
У 2022 році процес зросійщення та заміщення населення активізувався. Напередодні повномасштабного вторгнення Росія визнала незалежність так званих «республік», а у вересні провела незаконний референдум про прийняття тимчасово окупованих територій до свого складу. З цього моменту почалася цілеспрямована інтеграція регіонів в російське середовище з тотальним витісненням нелояльного населення за межі окупованих територій.
Тож після 2022 року значна частина українців вимушена була покинути ТОТ через бойові дії, політичні утиски та особисту небезпеку. Частина українського населення була вбита під час активної фази бойових дій, а також в російських тюрмах.
Натомість одразу розпочались процеси переселення росіян на ці території.
Спершу на тимчасово окуповані території окупаційна влада запрошувала будівельників із російських регіонів, які мали відновлювати міста, які росія сама ж і зруйнувала під час повномасштабного наступу. Часто їх селили у квартири та будинки, які українці залишили під час евакуації.
Ще у листопаді 2023 року Центр національного спротиву повідомляв про те, що на окуповані території було завезено понад 100 тисяч мігрантів із Центральної Азії.
«Більшість з них працює на будівництві, але надалі росіяни планують їх мобілізувати в обмін на отримання громадянства. Зауважимо, що такий масовий заїзд мігрантів вже спровокував погіршення кримінальної ситуації й призвів до створення етнічних злочинних угруповань. За допомогою ОЗГ росіяни намагаються покращити контрольованість регіону, який їм не належить», — пояснили в Центрі національного спротиву (ЦНС).
Після будівельників, Кремль став завозити в окупацію лікарів та вчителів. Через те, що значна частина українських фахівців залишила окуповані території, відчувався брак професійних кадрів. І їх стали привозити для роботи вахтовим методом — на пів року, із зарплатами, які втричі перевищували ту, що ці люди отримували у себе вдома.
Будівельники та військовослужбовці РФ на ТОТ приїжджають зі своїми родинами, безкоштовно отримують житло, яке відбирають у законних власників — українців. Окупанти регулярно вивішують списки так званого «безхазяйного майна» — будинків та квартир, власники яких виїхали або не перереєстрували його за російським законодавством. Таке майно відчужується окупантською владою.
«Загарбники вирішили запустити «пілотний проєкт» із передачі так званого «безхазяйного» житла на потреби «силового блоку». Це означає, що квартири місцевих жителів, які змушені були покинути місто через блокаду та окупацію, тепер передадуть російським військовим, фсбшникам та поліцейським. Загарбники планують використовувати вкрадені квартири наразі, як «службові». А після завершення пілотного проєкту, остаточно їх передати «ветеранам та учасникам «СВО», — повідомляли минулого року в Маріупольській міській раді.
Для інших громадян Росія вводила пільгові кредити та зводила нові будинки спеціально під іпотеку. Так сталося з «Будинком із годинником» у Маріуполі — архітектурною памʼяткою 1950-х років у центрі міста, яку окупанти повністю зруйнували у 2022 році. Будівлю обіцяли реставрувати, проте знесли. На її місці звели новий комплекс, квартири в якому продали новоприбулим росіянам.
При цьому про самих мешканців Маріуполя, які вижили під час блокади, але втратили житло, росія не дбає. З 2022 року окупанти годували обіцянками маріупольців, що на місці зруйнованого житла побудують нове та безплатно видадуть квартири. Однак частіше за все новозведене житло також віддають під іпотеку.
У фонді «Схід SOS» проводили інтервʼю з мешканцями ТОТ, в яких люди розповідали про депортації українських дітей росіянами:
«Ми мали свідчення, зокрема з Маріуполя, коли окупанти нібито евакуйовували населення на територію Росії, то розділяли батьків і дітей та садили в різні автобуси. При цьому не поділяли дітей за віком, забирали і малечу, і підлітків. Потім ці автобуси вирушали різними колонами: батьки в один бік, а діти — в інший. Очевидно, що так дітей депортували на територію росії. До того ж, щоб змінити ідентичність дітей, їх активно залучають до різних екскурсій у Москву, Петербург, у музеї російської історії тощо. Дітям навʼязується російська ідентичність і в цьому є для нас загроза», — каже аналітик.
Ще один дієвий інструмент для заміщення населення на ТОТ — фільтраційний табір у Шереметьєво. Сотні людей щоденно намагаються прорватися додому з різних причин, проте їх не пускають під різними приводами, часто без пояснення причин.
“Ми коли веземо людей, інструктуємо, що треба говорити, чого говорити категорично не можна, щоб не отримати заборону на в’їзд. Серед таких заборон — казати, що ви їдете продати або переоформити своє житло. Це перша причина, через яку не пускають”, — розповіла Олена К., яка займається перевезенням людей на окуповані території і у зворотному напрямку з 2014 року.
Станом на зараз точно не відомо, скільки саме українців вже отримали заборону на в’їзд, але це — десятки тисяч людей. Їхнє вціліле житло поступово переходить у власність до окупантів.
Ситуація на Мелітопольщині
У тимчасово окупованому Мелітополі, за даними директора стратегічно центру розвитку територій Андрія Орлова, залишилось від сили 30% місцевого населення. Всі інші — нові мешканці, яких Росія активно переміщує із своїх глибинок до тимчасово окупованого півдня України.
Першим про переселення заговорив так званий губернатор Запорізької області Євген Балицький. Він хизувався своєю програмою під назвою «Запорізька Цілина».
“У рамках програми працюватимемо над залученням підприємців і фахівців, зокрема співвітчизників, які проживають за кордоном, в особливо важливі для регіону галузі економіки. До них насамперед належать туризм, сільське господарство, креативні індустрії та інформаційні технології. Ми зацікавлені в припливі нових людей, робітників і фахівців різних сфер”, — заявляв Балицький у 2023 році.
Тоді кількість населення в тимчасово окупованому Мелітополі помітно зменшилась. До повномасштабного вторгнення у Мелітополі проживало до 150 тисяч людей. На початок 2023 року, за офіційними даними Івана Федорова, який на той момент був мером міста, з початку російської окупації у місті залишилось понад 60 тисяч людей. Він зазначав, що це становить приблизно половину мешканців міста, які виїхали на підконтрольну Україні територію або за кордон.
До добровільного виїзду через репресії на тимчасово окупованих територіях Запорізької області додалась ще й примусова депортація українців ворогом. На камеру російських журналістів Євген Балицький зізнався, що на початку окупації він особисто приймав рішення про примусову депортацію українських громадян. Зокрема, тих, які мали проукраїнську позицію.
“Мы выселили большое количество семей. Выселили тех, кто не поддерживал СВО, кто оскорблял флаг, гимн россии и президента РФ. Таких людей мы повыселяли целыми семьями, пользуясь положением, которое у нас на тот момент было, пока мы не присоединились в юридическом плане к рф”, — хизувався Балицький.
Масову депортацію своїх земляків Балицький прикривав «гуманізмом», заявляючи, що робив це... «заради порятунку мелітопольців».
“Их просто бы могли убить соседи. На первых этапах спецоперации были факты, когда люди творили самосуд”, — виправдовував свої дії гауляйтер Запорізької області.
За указом так званого губернатора Запорізької області Є. Балицького примусово виселили з Мелітополя 25 листопада 2022 року священика греко-католицької церкви Петра Креніцкого. Попередньо провели обшук у церкві і побили святого отця.
Далі за процедурою співробітники ФСБ у своїй машині відвезли священика на КПП до Василівки. Дорогою вони навіть заявили, що Російська Федерація власним коштом доставляє його до кордону з Україною. Проте прихильність до депортованого обірвалася після того, як співробітники ФСБ передали отця Петра російському військовому.
“Це був запеклий бандит. Він поводився вульгарно — через кожне третє слово мат. Сказав мені: "Я зроблю з тобою все, що роблять ваші фашисти з нашими солдатами". Зажадав гроші. Далі мені зачитали постанову, на підставі якої депортують із Запорізької області. Після цього військовий крикнув: «Іди пішки. Дорогою я тебе застрелю». І я пішов. У руках була невелика сумочка, біблія, вервечки. Я йшов і молився, а він безсовісний так і не вистрілив, — усміхається святий отець. — Ішов повільно, бо після побоїв у мене боліли ноги. Коли дошкандибав до блок-поста, мені віддали паспорт. А вже після останнього посту мене підібрали добрі люди та довезли до Запоріжжя”, — згадує Петро Креніцький.
Серед депортованих є цілі сім’ї. Після закриття КПП у Василівці їх стали депортувати через Верхній Ларс у Північній Осетії.
Кого завозять на ТОТ Запорізької області
Замість українців, до Мелітополя і других захоплених населених пунктів Запорізької області росіяни почали завозити нових мешканців. Здебільшого це були росіяни з депресивних районів Далекого Сходу, Кавказу, Центральної Азії.
Директор стратегічно центру розвитку територій Андрій Орлов дослідив хто ці завезені росіяни.
"Заселення Мелітополя російськомовними має на меті військові і стратегічні цілі, адже Мелітополь — це логістичний вузол. Це ланка між Донбасом і Кримом, і без Мелітополя в них ця логістика працювати не буде. Тому багато військових з родинами. Ветерани залишаються в Мелітополі жити і перетягують свої родини", — каже Андрій Орлов.
Оскільки повноцінного витіснення нелояльного до Росії населення в окупації ще нема, то велика кількість силовиків заїжджає на захоплені території.
Є примусове переселення і це стосується фахівців критичної інфраструктури. До таких людей в будинок входять силовики і кажуть, умовно: «Завтра зранку маєш їхати або з родиною, або самостійно, тому що ти потрібен країні». Це або енергетики, або ті, хто лагодить дорожню інфраструктуру.
Плюс, дуже велика кількість маргінального прошарку самі їдуть до Мелітополя і в інші тимчасово окуповані населені пункти.
Це люди, які мали проблеми з законом, неоплачені великі кредити. Вони просто тікали на ці території, щоб не відповідати за свої правопорушення.
Велика кількість криміналітету — для них це новий клондайк — новий розподіл територій. Вони заїхали разом з колабораційною владою і ділять ресурси: економічні, земельні.
Є також переселенці з Дагестану, Північного Кавказу і вихідці з Центральної Азії — це велика кількість робітників, які задіяні на будівництвах, торгівці.
У Мелітополі поліцаї оточили ринки і ловили мігрантів
“Кримчани їдуть — це возз’єднання родин. Серед нових жителів і ВПО з окупованих територій — з Нової Каховки після підтоплення переїхали. Або з Токмаку, де обстрілюють. Багато людей з сіл з тимчасово окупованих територій поприїжджали за новим життям і можливостями. Вони, на жаль, підтримують ту владу, щоб отримати певні ресурси і дивіденди для себе”, — перелічує експерт.
«Далекосхідний гектар»
А от мелітопольців почали відправляти до РФ за державними програмами. Одна з них — «Далекосхідний гектар». Путін особисто підтримав ініціативу про безоплатну видачу земельних ділянок по 1 гектару для учасників так званої СВО на окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізькій та Херсонській областях.
ДОВІДКА
«Далекосхідний гектар» — це державна програма, що дозволяє будь-якому громадянинові Росії отримати до 1 гектара землі в безоплатне користування в регіонах Далекосхідного федерального округу та Арктичної зони РФ. Програма діє до 2035 року, а після п'яти років використання ділянку можна оформити у власність. Землю можна використовувати для будівництва будинку, сільського господарства або бізнесу. Тобто якщо умовний житель теплого південного Мелітополя піде воювати за РФ проти України, йому дадуть 1 гектар землі в Арктиці або на Далекому Сході.
“Натомість, з Росії до Мелітополя їдуть переважно бідні люди з віддалених районів. Зарплата на ТОТ була в 3 рази вищою, ніж середня зарплата в регіонах Росії”, — каже експерт Андрій Орлов.
Сам процес великого переселення лише набирає обертів. Бо Росія веде політику депопуляції на тимчасово окупованих територіях.
“Десь 25 — 30% відсотків жителів Мелітополя — це місцеві, а всі інші — вже нові мешканці територій. Сама кремлівська влада звітує, що до них заїжджає багато переселенців з українського Запоріжжя. Але насправді не так багато ВПО повертається в окупацію. Якщо у 2023 році ми казали, що з території окупованого Мелітополя виїхала половина населення — 60 тисяч. То сьогодні ми вже знаємо, що заїхало вже близько 100 тисяч росіян. А псевдо-влада Мелітопольщини звітує про 250 тисяч”, — коментує Андрій Орлов.
Українців міняють на своїх, лояльних
Передусім російська влада переслідує декілька цілей великим переселенням.
По-перше, депопуляція і зміна етнічного складу населення та ідентичності в цілому. Це підвищує керованість окупованими територіями для Кремля.
По-друге, створюється певна картинка — внутрішня і зовнішня. Для внутрішнього електорату потрібно показати певні успіхи окупації нових територій. Мовляв, люди на цих територіях радіють, що прийшла Росія. Завозиться «пропутінська двіжуха».
А третя ціль — міжнародна. Російська влада прагне показати своїм партнерам, що тут, на захоплених територіях сходу та півдня України, всі за Росію і всі її чекали, ділиться дослідженням директор центру розвитку територій Андрій Орлов.
Гира Юлія
