Женское здоровье во время войны или как научиться жить здесь и сейчас. Интервью с психологом

Це — серія з чотирьох відео-інтерв’ю на теми, що стосуються як фізичного, так і психологічного здоров’я жінок. Будуть як експертні поради, так і неймовірні історії жінок, які пережили й проживають війну по-своєму.

Перше відео — про псиологічне здоров’я жінки в умовах війни. Психологиня Катерина Дутко ділиться досвідом роботи з жінками та сімейними парами. Як адаптуватися до нових реалій, взяти своє життя під контроль, як не увійти в хронічний стрес та зберегти оазис безпеки навіть, якщо довелося покинути власну домівку? Про все це та навіть більше — у першому випуску спецпроєкту.

“Закорковані” емоції та втрата опор. Що проживають українські жінки сьогодні?

За психологічною допомогою частіше звертаються жінки. З одного боку, це означає, що стресові фактори сильніше впливають саме на них, але з іншого — що жінки швидше готові визнати необхідність допомоги та сказати собі “Я не справляюсь”.

За словами Катерини Дутко, кожен випадок у терапії — індивідуальний, проте є й дещо спільне: порушено нашу основну опору — відчуття безпеки та впевненості в майбутньому. Одиницею виміру стала війна. Є “до війни” та “після війни”. Але з радарів зник вимір “тут і зараз”.

“У цей проміжок часу люди ніби завмирають в очікувані, коли ж закінчиться війна. Але скільки ще ви зможете так витримати? Війна не закінчиться завтра, а сили уже на мінімумі. І моя задача — повертати людину в реальність, у “тут і тепер”, повернути їй відчуття контролю над власним життям”. 

Інша проблема — не прожиті емоції: горе, втрата, сильний стрес, шок. Більшість людей не вміють правильно проживати ці ситуації. Це спричиняє “закорковування” емоцій. 

“На консультації до мене приходять люди, які втратили рідну людину близько 10 років тому, але так і не оплакали її до сих пір”.

За словами пані Катерини, не прожите, “закорковане” горе не дає вивільнятися емоціям. Психіка, не проживши втрату, буде постійно повертати людину в ту ситуацію чи подію, якої вона уникає. Важливість поживання емоцій стосується не тільки втрати близьких, але і втрати домівки, соціального статусу, вимушеного переїзду. 

Вчитися допомагати собі самостійно

Надважливе завдання психолога сьогодні — навчити людину допомагати собі в кризових ситуаціях самостійно. Саме тому вони з клієнтами пробують та обирають для кожної оптимальний набір вправ, які стабілізують та допомагають заземлитися. Це і медитація, і техніки дихання, постукування тощо.

“Я працюю з різними жінками, — говорить пані Катерина, — хтось не тільки не залишив роботу, а й навпаки — пішов у кар’єрний ріст. І вони звертаються із запитом зниження почуття вини через свою успішність. Є жінки, які вважають, що не заслуговують на допомогу, адже є ті, кому набагато гірше. Хтось сильно набирає вагу через стрес, хтось худне. Організм реагує на ці ненормальні зміни так, як він може. Бути не в нормі — це нормально. Але не довгий проміжок часу”.

Зараз дуже важливо і повернути собі почуття безпеки. Для цього потрібно не так багато. Пані Катерина згадує, як прості речі допомагали її клієнткам прийти в себе після життєвих потрясінь.

“Зробіть собі маленький оазис — те, на що ви можете спертися. Це може бути все, що завгодно — навіть читання книги щодня. Придумайте якийсь ритуал. Де б ми зараз не були і що б з нами не сталося, просто необхідно повернути собі почуття “я живу”. Наприклад, на одному тренінгу для переселенців жінка з Сєвєродонецька поділилась своєю історією та розказала, що перше, що вона зробила в Полтаві — це придбала килимок для йоги”.

Стабалізувати себе можна по-різному. Тут все індивідуально. Важливо, щоб ці “ритуали” давали вам відчуття безпеки, контролю, дому.

Відчувати стрес — нормально

“Відчувати стрес — абсолютно нормально. Організм живе й намагається адаптуватися до тих умов, які зараз нас оточують. Разом з тим, величина стресу залежить від кількох факторів: сила подразника, наш організм – наскільки він стабільний і зихищений, а також наше оточення: де ми знаходимося, хто поруч із нами. Саме від цих факторів залежить, якою буде реакція”. 

Пані Катерина згадує про теорію збереження ресурсу Хобфолла. Саме вона, — переконана експертка, — може допомогти зрозуміти важливість максимальної уваги до своїх внутрішніх опор і ресурсів.

Теорія зберігання ресурсів Стівена Хобфолла говорить, що стрес відбувається, коли: 

1) ресурсам людини погрожує втрата; 

2) ресурси людини вже втрачені; 

3) людина стикається з невдачею при спробі одержати додаткові ресурси після значного інвестування власних ресурсів.

Тобто, втративши один ресурс, людина може втратити й інші.

“Втрата домівки тягне за собою втрату й соціальних зв’язків, статусу, матеріальних речей тощо. Але так само ви можете цих ресурсів і набувати. Наприклад, якщо я буду ходити дві години в день, це дозволить мені вивільнити блоки в тілі, я зможу думати, планувати, почуватися краще”.  

Війна зачепила практично всі сфери життя людини. Це й особисті стосунки, і планування майбутнього, і психологічне та фізичне здоров’я кожного з нас. Надважливо сьогодні — повернути собі бодай невелике відчуття контролю за своїм життям та відчуття безпеки. 

Відповіді на ці питання та багато інших — у відеоінтерв’ю за посиланням:

***

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації грантового проєкту The Women in News з WAN-IFRA. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.