Завербованный ФСБ боевик так называемой "лнр" хотел присоединиться к ВСУ, чтобы шпионить за украинскими военными

У спецпроєкті «Колаборанти серед нас» Східний Варіант публікує матеріали на основі публікацій з офіційних ресурсів «Хочу к своим».

***

Війна у центрі Європи у 21 сторіччі. Чи можливо було таке уявити до 2014 року? Більшість військових експертів сходилися у думці, що проксі-війна або опосередкована війна (та що ведеться могутніми державами на чужій території) — можлива. Тільки не у Європейській частині континенту. Застосування авіації, артилерії, вирви від «градів», зруйновані аеропорти, громадські та житлові будівлі, загибель сотень і тисяч людей — це реальність. Реальність, яку нам нав’язала росія ще у 2014 році.

Нагадаємо собі як це було та з чого почалося:

У 2013 році, після рішення президента Віктора Януковича відмовитися від підписання Угоди про асоціацію з ЄС, в Україні почалися масові протести, відомі як Євромайдан та Революція гідності. Громадяни прагнули інтеграції з Європою та реформ, але уряд відповів на протести силовими методами, загинули 104 мирні громадяни України. Це лише підвищило напругу, і у лютому 2014 року Янукович втік з країни, залишивши владу. Ці події створили умови для серйозної політичної кризи в Україні.

Після того, як Янукович покинув Україну, росія скористалася ситуацією. У лютому 2014 року російські військові сили, без розпізнавальних знаків, зайняли Крим. Вони швидко взяли під контроль ключові урядові будівлі, військові бази та інфраструктуру. Під приводом "захисту російськомовного населення" у березні того ж року росія організувала референдум в Криму, за результатами якого заявила про його приєднання до росії. Цей акт був засуджений міжнародною спільнотою, і більшість країн не визнали анексію Криму.

18 березня 2014 року у Сімферополі диверсійний загін ГРУ під керівництвом російського полковника Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) захоплює картографічний центр. Військову частину обстрілюють із кулемета Калашнікова. Тоді загинув прапорщик ЗСУ Сергій Кокурін — це перший вбитий український військовий під час агресії росії проти України.

Паралельно з анексією Криму, на сході України, у Донецькій та Луганській області почалися проросійські мітинги, на яких часто були присутні громадяни росії з прикордонних Белгородської, Курської, Воронежської та Ростовської областей. Виступи ж проукраїнських активістів постійно піддавалися атакам з боку спортивних чоловіків в масках, у руках яких були бити, ланцюги та каміння. Групи озброєних сепаратистів, підтримувані росією, почали захоплювати урядові будівлі у квітні 2014 року. Вони оголосили про створення самопроголошених “Донецької” та “Луганської народних республік”.

Згадаємо кілька ключових дат початку збройної агресії росії проти України.

Вже 8 квітня 2014 року почалася облога Луганського аеропорту, яка тривала 146 днів. До липня, коли бойові дії набули масштабного розмаху українські пілоти героїчно саджали важкі ІЛи вночі на посадкову смугу без освітлення, вмикаючи його лише на секунди перед контактом із поверхнею землі. Ці самовіддані вчинки допомагали забезпечувати українську армію всім необхідним для захисту країни.

12 квітня озброєні бойовики під командуванням Ігоря Гіркіна захопили органи влади Слов'янська та Краматорська.

14 квітня тимчасово виконуючий обов'язки президента Олександр Турчинов оголосив Антитерористичну операцію (АТО). Цього ж дня озброєні групи захоплюють управління внутрішніх справ Горлівки. Ними командує громадянин росії Ігор Безлер. Він приймає «присягу» міліціонерів, які перейшли на бік проросійських сил, та представляється їм підполковником армії росії.

28 квітня у Донецьку відбувся останній мітинг за єдність України. На мирну ходу нападають славнозвісні люди у масках із битами та ланцюгами, які тоді зустрічалися майже на всіх проукраїнських зібраннях. Багато травмованих. На цьому громадянський спротив окупації в місті завершується.

5 травня відбувається бій під селищем Семенівка. Він вважається першим серйозним зіткненням, днем, коли АТО перетворилася на війну. Українські підрозділи спецпризначення були атаковані під час підтримки виходу частини українських військових з Краматорського аеропорту на підступах до захопленого Слов’янська. Наші бійці здобули локальну перемогу, але зазнали перших бойових втрат, тоді загинули троє спецпризначинців СБУ та Нацгвардії України.

Українська влада почала військову операцію, намагаючись відновити контроль над територією держави. Це призвело до звільнення частини захоплених населених пунктів на сході України. Але війна набирала обертів, лилася кров українських воїнів та мирних жителів.

Росія, хоча й заперечувала свою пряму участь, надавала сепаратистам значну підтримку —  зброєю, фінансами і військовими силами та засобами. Конфлікт перетворився на тривалу війну, в якій було залучено як місцеві сили, так і регулярні російські війська.

Ця історія про одного з тих, хто продався росії та взяв до рук зброю у рядах незаконних збройних формувань так званих «лнр» та «днр».

Руслан Глотов родом із Тошківки, що на Луганщині. Чоловік ніколи не мав постійного місця роботи та перебивався тимчасовими заробітками. З початком конфлікту на Донбасі, навесні 2014 року, спокусився на «легкі гроші» за участь у проросійських мітингах. Справа почала приносити непогані заробітки, та не давала достатньої влади, щоб демонструвати свою зверхність та перевагу над жителями рідної громади. Тоді зрадник приймає рішення вступити до незаконного збройного формування так званої «лнр».

Сміливості, щоб піти у пряме бойове зіткнення з українськими захисниками Глотову не вистачило. Тому він чергував на блокпостах, обшукував місцевих мешканців та патрулював територію, доведену йому російським куратором. За це отримував стабільну зарплатню та можливість іноді грабувати помешкання місцевих жителів, які виїхали через війну.

Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну колаборант направився до Лисичанська, за його словами, допомагати людям. Провівши у місті певний час та поспілкувавшись з місцевими проросійськими активістами він знайомиться та починає співпрацю з представниками російських спецслужб. Враховуючи його досвід отримує від свого куратора з ФСБ завдання виїхати до міста Дрогобич, що на Львівщині, щоб звідти надавати дані про постачання західного озброєння на територію України. У місті колаборант намагається вступити до лав ЗСУ, щоб мати безпосередній доступ до інформації про переміщення та зберігання озброєння яке Україні передають західні партнери.

Під час ретельної перевірки українськими спецслужбами було виявлено, що зрадник розповсюджував на своїй сторінці у російських соцмережах символіку збройних формувань росії та активно підтримував окупаційну владу рф. Це і дозволило акцентувати та виявити темні плями біографії нашого антигероя. Він засуджений до 15 років позбавлення волі і відбуває покарання за ґратами.

На питання журналіста:

«Чому так ризикували, вступаючи до лав ЗСУ, щоб виконати завдання ФСБшоного куратора? Чи варте воно того?»

Важко зітхнувши відповідає:

«Ви не знаєте як вони вчиняють з такими вояками як я. Якщо б я не погодився — був би у першому штурмі на м'ясо, а з них вже не повертаються».

«То чому не здалися одразу українським правоохоронцям, щоб зменшити покарання?» — знову питають колаборанта.

Той, знітившись, відповідає:

«Думав, не вирахують».

Якщо Ви з тієї чи іншої причини досі співпрацюєте з ворогом і займаєтесь тим, чим займався Руслан, у вас є шанс припинити цю діяльність на визначених умовах. Заповнюйте спеціальну анкету на сайті "Хочу к своим" і чітко виконуйте отримані інструкції.

Володієте інформацією про діяльність ворожих агентів? Допоможіть Силам оборони України! Повідомте, скориставшись анкетою на сайті.