«Живой, немного нездоровый, но в целом все прекрасно»: как ветеран из Макеевки развивает собственную кофейню в Киевской области
Після початку повномасштабного вторгнення росії Федір Самбурський добровольцем доєднався до армії. У 2023 році в його позицію влучив ворожий дрон. Федір втратив ногу, одну руку, а друга — була сильно пошкоджена, отримав численні травми обличчя та тіла. Після реабілітації ветеран відкрив кавʼярню під брендом «Титанові» в одному зі столичних торговельних центрів. Та співпраця з власником не склалася, тому Федір відкрив уже другу — власну кавʼярню в Ірпені.
Східний Варіант зустрівся з Федором та побачив, як працює його ветеранський бізнес.
«Зранку 8 березня привітав маму зі святом і пішов у військкомат ставати чоловіком»
Федір Самбурський народився в Макіївці. Бувши у старшій школі, він із мамою переїхав жити на Київщину, де застав події Революції Гідності. Вивчився на кондитера-технолога і працював як харчовий технолог із кондитерськими та борошняними виробами.
«За 100 років моя родина тричі страждала від росіян. Мої прапрапращури зазнали розкуркулення, коли прийшла радянська влада. У них було село, були купцями. То їх відправили до Сибіру. У 2014 році росіяни окупували моє рідне місто Макіївку. У 2022 році вони знов прийшли до мене додому — на цей раз до Ірпеня. Вирішив, що вже досить. Треба діяти», — розповідає Федір.
Після початку повномасштабної війни Федір хотів вступити до територіальної оборони. Та йому відмовили, сказали, що не вистачало на усіх добровольців зброї. І порадили хлопцю допомагати в інших місцях, де він може бути корисним. 5 березня вони з родиною покинули Ірпінь та зупинилися на Івано-Франківщині.
«8 березня я привітав маму й сестру зі святом, а сам пішов до військкомату ставати чоловіком. Через два дні вже був у частині, потрапив до саперів. І згодом ми в складі 36-ї окремої бригади морської піхоти вирушили на Миколаївщину, де почався наш бойовий шлях», — пригадує Федір.
Федір разом із побратимами розміновували території, де були бої, та мінували ближче до лінії зіткнення, щоби запобігти просуванню ворога. Інколи проникали в «сіру зону» й залишали там «подарунки», щоб росіяни не могли підійти до українських позицій. Водночас Федір вчився польотам на дронах.
Підрозділ Федора активно брав участь під час контрнаступу 2023 року. Тоді доводилося швидко розчищувати окуповані території для просування українських військ, а після — одразу мінувати, щоб стримати нові атаки росіян. Ветеран каже: за час служби їхній підрозділ не втратив жодної людини, чим він неймовірно пишається.
Восени 2023 Федора відрядили на Херсонщину, де він працював не лише з мінуваннями, а й із БПЛА.
«17 днів у реанімації, 18 літрів крові, 25 пересадок»
24 листопада 2023 року Федір виконував бойове завдання. Він готувався підіймати дрон у повітря, та прям перед ним вибухнув російський FPV. Чоловік зазнав численних поранень рук, втратив ногу, уламки просякли його тіло та обличчя. На щастя, його вчасно евакуювали та доставили до лікарні. А далі почався довгий період лікування та реабілітації.
«Девʼять місяців лежав. 17 днів у реанімації, 18 літрів крові переливання, 25 пересадок, купа операцій. Три місяці був із зашитими очима, бачив тільки тіні. Згодом зір трошки відновився, зробили декілька операцій для цього, ще одна чекає попереду. Насправді нема чого скаржитися. Живий, трошки не здоровий, але в цілому все чудово. Бо є із чим порівнюватися», — ділиться чоловік.
Перший протез на руку Федір отримав через центр TYTANOVI. Гроші на нього виділила держава. Та пропрацював він недовго, пригадує ветеран, довелося міняти. Зараз на лівій руці Федора біонічний протез першої генерації від українського виробника Esper Bionics, який він отримав від волонтерів. Такий протез працює на двох датчиках і має функції шести хватів. Федір напружує мʼязи, датчики протеза відстежують імпульси й передають на біонічну руку.
«Можна налаштувати будь-який хват під себе. Тицяю я краще правою рукою, а якщо захопити щось, узяти, збити молоко під час приготування кави, то це мені допомагає ліва. У побуті теж допомагає: приготування їжі, прибирання, щось потримати. Якщо дуже інтенсивно ним працювати, то вистачає на добу, якщо не дуже — то на дві, а потім треба заряджати. Я навіть стріляв з протезом зі зброї — витримав», — усміхається ветеран.
Дві кавʼярні за один рік
Під час протезування Федір познайомився з представниками реабілітаційного центру TYTANOVI. Невдовзі ветеран приєднався до їхньої команди — проводив збори, допомагав іншим ветеранам, організовував благодійні заходи. А згодом Федору запропонувати відкрити кавʼярню з однойменною назвою центру в одному з київських торговельних центрів.
«Я займався наповненням кавʼярні, адмініструванням, постачальниками. Перші пів року взагалі не вилазили звідти — працювали. Ресурсів та енергії було загнано в неї багато. Я вкладав власні кошти — це були виплати за поранення, з реабілітації, плюс трошки назбирав. Думав, що все буде добре, що будемо потроху розвиватися і паралельно думав другу точку відкривати. Але не склалося», — ділиться Федір.
З першою кавʼярнею Федір пропрацював близько 8 місяців. А далі відносини із засновником центру TYTANOVI погіршилися. Ветеран прийняв рішення піти із цього бізнесу та відкрити вже цілком власну кавʼярню. Так в одному з Ірпінських житлових комплексів зʼявилася точка «BARCIG», де окрім кави є десерти та коктейлі.
Готує каву та коктейлі Федір самостійно. Вітає гостей, виносить десерти. На поличках поруч стоїть атрибутика, яка нагадує про рідне: стела Донецької області в мініатюрі та нерозкрита пачка солі із Соледару.
Дехто з відвідувачів, замовляючи каву, дякує Федору за службу. Дехто — просто мовчки прикладає руку до серця. Є ті, хто цікавиться справами, намагається підтримати.
«Бувало, що людина підійшла і спитала: «А як із вами правильно спілкуватися?». Та як і з усіма людьми! Були і сльози, і турбота. Дехто просто цікавиться, як життя. Але таких людей небагато. У більшості в кавʼярню люди просто приходять за кавою».
«Бажання — це тисяча можливостей, а небажання — це тисяча причин»
Паралельно з роботою в кавʼярні Федір допомагає у відкритті одного з реабілітаційних центрів для ветеранів у Пущі-Водиці. Для цього держава виділила просторе приміщення з майже трьома гектарами територій. До того там 10 років ніхто не працював, тому роботи з облаштування багато.
Зараз у приміщенні дороблюють ремонт, уже встановили ліфт, перекривають дах. Обладнали місце для басейну, збираються невдовзі облаштувати прибудинкову територію. Будівля буде максимально інклюзивна: розширені входи для крісел колісних, пандуси, спеціальне устаткування та меблі. Усе готують для того, щоб ветерани могли проходити тут реабілітацію, відпочивати та оздоровлятися.
На території центру планують також встановити каплицю, щоби було й духовне зцілення.
Мрія Федора — запустити цифровий проєкт мультиплатформи для людей з інвалідністю. Планує розробити майданчик, де буде зібрана вся необхідна інформація для військовослужбовців, які отримали інвалідність унаслідок бойових дій. Федір пояснює: часто ветерани не знають, куди можуть звернутися та де отримати допомогу.
«Також планую додати туди маркетплейс. В якому зможуть знайти адаптований одяг, інклюзивний посуд, прилади, меблі, кухонні прилади. Це дуже зручно, коли все в одному місці. І думаємо ще додати юридичну підтримку, щоб людина знала про все, що йому мають надати, у чому має допомогти держава, як правильно звертатися, оформлювати документи, виплати й так далі», — ділиться Федір.
Ще одне бажання ветерана — дописати дитячу книжку. Він каже: «бажання — це тисячі можливостей, а небажання — це тисячі причин».
«Головне — усе встигнути реалізувати. І щоби були ресурси. Бо без ресурсів — важко. Але прорвемося. Здатися завжди можна, а треба, навпаки, діяти. Це історія про те, що треба старатися і старатися. І шукати можливості».
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
