«Наши машины для россиян — цель номер один»: полицейская «Белых ангелов» об эвакуации людей из прифронтовой Донецкой области

Анастасія Трубнікова — поліцейська родом із Краматорська. У 2023 році дівчина долучилася до спецпідрозділу «Білі янголи», у складі якого евакуює мешканців з прифронтових територій

Цього року Анастасію номінували на відзнаку «Жінка Донеччини 2025» у категорії «Серце в броні». Східний Варіант поспілкувався з дівчиною, щоб дізнатися її шлях до служби та виклики роботи

«У мене з дитинства була жага до справедливості»

Анастасія Трубнікова народилася та виросла в Краматорську. З дитинства мріяла про службу в поліції. Вона ділиться, що ще маленькою мала жагу до справедливості, любила всіх захищати та цікавилася законодавством. Тому після школи вступила до Харківського національного університету внутрішніх справ на спеціальність «Право».

У лютому 2022 року Анастасія була в Маріуполі й навчалася в Академії поліції на співробітника ізолятора тимчасового тримання. Коли почалося повномасштабне вторгнення, дівчина разом із колегами заступила на чергування, яке протривало три тижні. Спочатку, згадує вона, охороняли території, а коли почалися постійні прильоти, то виїжджали на місця влучань, щоб рятувати людей.

«Я мала випуститися з Академії й повернутися працювати в поліцію Краматорська, у рідне місто. У Маріуполі я, можна сказати, не закінчила повністю навчання. Нас достроково відпустили й дали довідку професійної підготовки. З перших днів повномасштабної війни ми вже виконували функції поліцейських. Ми робили всю ту роботу, яку й  у мирний час», — пригадує Анастасія.

Тоді дівчина разом з екіпажами допомагала населенню, доставляла харчові продукти, одяг та взуття для дорослих та дітей. У місті було багато поранених та загиблих. Коли закінчилися всі турнікети, розповідає дівчина, брали підручні тканини, щоб зупиняти масовані кровотечі.

З блокадного міста Анастасія з колегами виїхала в середині березня. Щоб дістатися підконтрольних територій, довелося оминути понад 20 російських блокпостів.

«Росіянам нічого було з нас узяти, бо ми тільки закінчили наше навчання і навіть не встигли пропрацювати на своїх посадах. Ми були для них не цікаві й тому нас пропускали вперед на всіх блокпостах. Але це було дуже важко. Майже добу ми їхали через усі блокпости та окуповані території. У Запоріжжі ми були 16 березня, відмітилися в райвідділі. Наступного дня я була вже в Покровську, звідки повернулася до Краматорська й майже одразу приступила до своїх поліцейських обовʼязків».

Згодом Анастасія вивчилася на парамедика. Вона зізнається, що завжди мала інтерес до медицини. А в умовах повномасштабної війни та життя в прифронтовому місті, такі знання необхідні щоденно.

У 2023 році Анастасія приєдналася до евакуаційного поліцейського підрозділу «Білі янголи». Поліцейські, які безстрашно вивозять людей із найгарячіших точок, уже відомі в усій Україні. «Білі Янголи» їздять на броньованих авто та заїжджають туди, куди гуманітарні місії вже не потрапляють.

«Люди до останнього вірять, що їхню домівку не зачепить»

Анастасія разом з екіпажем «Білих янголів» евакуює населення з усіх громад Донеччини: Лиманської, Костянтинівської, Святогірської, Краматорської тощо. Раніше вивозили людей з Авдіївки, Торецька, Покровська та Мирнограду.

Щодня вони виїжджають на виклики. Інколи закривають два або три рейди поспіль, допоки не вивезуть усіх. До команди входить пʼятеро людей: керівник, старший інспектор, два інспектори й поліцейський. Екіпаж має спеціальне броньоване авто, яке може вмістити до 12 цивільних разом із мінімальним запасом особистих речей і навіть домашніми тваринами.

«До нас звертаються або особисто із заявкою на евакуацію, або через благодійні фонди, або на гарячу лінію. Ми їдемо туди, куди евакуаційники на звичайних авто заїхати вже не можуть через небезпеку. Кожного разу ми уточнюємо, який буде виїзд: скільки людей, скільки речей, чи є домашні тварини, чи є люди з інвалідністю або маломобільні. Ми нікому не відмовляємо й допомагаємо всім дістатися безпечних місць», — розповідає Анастасія.

Вивозити людей стає все важче. Російська армія запускає все більше дронів, удосконалює їх, знаходить способи закинути в глибокий тил. БПЛА з вибухівкою цілить у цивільних, не зупиняючись перед евакуаційними місіями.

«Наші автівки для росіян — ціль номер один. Через це ми не можемо заїжджати в райони, де до лінії бойових дій декілька кілометрів. У таких випадках просимо людей групками обережно виходити до найближчої точки, де ми їх забираємо. Наша команда використовує детектори дронів. Інколи вони пролітають поруч або прям над нами. У таких випадках намагаємося сховати автівку та затамовуємо подих. Коли в машині повно цивільних людей, яких треба вивезти, у такі моменти головне не панікувати й мислити раціонально».

Екіпаж «Білих янголів» неодноразово проходив курси домедичної допомоги, має каски та бронежилети, декілька укомплектованих аптечок. В умовах роботи біля фронту слід завжди бути готовим врятувати чиєсь життя.

Евакуйованих «Білі янголи» доставляють до одного із шелтерів в області. Там люди отримують допомогу та консультації щодо подальшого розселення. Евакуація маломобільних та людей з інвалідністю інша. У таких випадках «Білі янголи» передають людину до фахівців гуманітарної місії «Проліска», які шукають для них пансіонат чи лікарню.

У вільний від евакуацій час Анастасія виїжджає в Краматорську на місця прильотів. Там надає допомогу, фіксує наслідки воєнних злочинів.

«Інколи буває так, що ввечері приїжджаєш спати після евакуацій, а вночі доводиться виїжджати на місця обстрілів. Найважче в таких моментах — бачити смерть. Я досі памʼятаю, як ми приїхали на місце обстрілу багатоквартирного будинку, в якому загинув маленький хлопчик. Бачити біль і розпач батьків — найстрашніше», — пригадує дівчина.

Частіше за все «Білі янголи» евакуюють людей старшого віку, яким дуже важко прощатися з рідним містом чи селом. Вони до останнього вірять, що їхній будинок не зачепить, та коли фронт уже за декілька кілометрів — доводиться приймати важкі рішення. Бувають випадки, коли «Білі янголи» приїжджають за адресою, а людина відмовляється їхати. Буває, що люди нервують або плачуть. У таких моментах доводиться бути і другом, і психологом, і поліцейським водночас, каже Анастасія.

«Я ніколи не жалкувала про своє рішення доєднатися до «Білих Янголів». Так, це ризик для життя, але коли ти розумієш, що робиш добру справу й рятуєш життя, то всі нюанси відходять на задній план», — ділиться дівчина.

Цього року Поліція Донеччини висунула Анастасію на нагороду «Жінка Донеччини 2025» у номінації «Сила в броні». Вона зізналася, що це було для неї несподівано. Зазвичай вона соромиться бути в центрі уваги. Водночас неймовірно приємно, що колеги вірять у неї та її сили.

Щодня «Білі янголи» евакуюють населення поблизу лінії фронту. Попри небезпеку та загрозу, їхні екіпажі прямують уперед, щоб врятувати більше невинних життів.

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.