Как украинец вступил в должность в незаконной администрации оккупационных властей в Новопскове на Луганщине
«Хочу к своим» — публічна база російських агентів, зрадників і колаборантів, які бажають виїхати до рф в обмін на повернення українців з російської неволі. Це спільний проєкт Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, який реалізується за підтримки ГУР, СБУ та Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
У спецпроєкті «Колаборанти серед нас» Східний Варіант публікує матеріали на основі публікацій з офіційних ресурсів «Хочу к своим».
Дмитро Пінчук тривалий час проживав у Києві, мав пристойну роботу та будував майбутнє своєї родини у столиці. Незадовго до початку повномасштабного вторгнення раптово покинув налагоджене життя, розрахувався з роботи та вирушив до Новопскова, де народився і виріс. Виявилося, що така радикальна зміна життя була зумовлена обіцянками спецслужб росії, які завербували колаборанта ще до повномасштабної збройної агресії та окупації Луганщини. Пінчуку запропонували опікуватися соціальними виплатами та пенсіями у його рідному Новопскові після захоплення селища.
Внесок у добробут жителів Новопсковської громади антигероя цього матеріалу досить сумнівний. Річ у тому, що погодившись на пропозицію російських спецслужб чоловік наслідував власні цілі. На посаді «завідувача сектору персоніфікованого обліку — управління пенсійного фонду в Новопсковському районі «лнр»» колаборанту багато чого пообіцяли. За його словами, оклад мав бути втричі більший, ніж його зарплатня на столичній роботі. Також куратор з рф обіцяв безкоштовне житло, службовий автомобіль та суттєвий соціальний пакет.
Виявилося, що все це було черговою брехнею. Пінчук прийняв справи, взявся за нові обов'язки. За вказівкою свого керівника збирав та передавав окупантам особисті дані жителів громади, залучав до співпраці лояльних до незаконної адміністрації громадян України та повідомляв місцевим незаконним правоохоронним органам дані проукраїнськи налаштованих жителів Новопсковщини. Та чим більше він долучався до задач, поставлених росіянами, тим голосніше звучали їх обіцянки далекої перспективи. Проте реального покращення рівня власного життя колаборант так і не відчув. Ба більше, його родичі теж потрапили під репресивну машину окупантів та один з близьких зрадника опинився у в'язниці. На чисельні прохання відпустити родича окупанти відповідали холодними відмовами, а одного разу пригрозили тим, що таких активних як він теж чекає підвал з катівнею.
Дмитро Пінчук знову вирішив «змінити прапор», зібрав речі та зміг втекти з тимчасово окупованої території Луганщини. Та українські спецслужби вже давно володіли інформацією про діяння зрадника і заарештували його, як тільки він в'їхав на підконтрольну Україні територію. Суд з лави підсудних відправив колаборанта за грати на 5 років.
На питання журналіста:
«Чи варто було кидати налагоджене життя заради примарної перспективи?»
Відповідає:
«Якби все вдалося, був би «царем» у своєму селищі, а не гвинтиком у великому місті. Росіяни вміють розпоряджатися ресурсами».
«Так Ви усвідомлюєте, що були для них ресурсом?» — знову питають.
Знітившись, відповідає:
«Я вступився за свого, а у них так не прийнято. Там кожен сам за себе, от мене одразу і злили, як став незручний».
Якщо ви з тієї чи іншої причини досі співпрацюєте з ворогом і займаєтесь тим, чим займався Дмитро, у вас є шанс припинити цю діяльність на визначених умовах. Заповнюйте спеціальну анкету на сайті "Хочу к своим" і чітко виконуйте отримані інструкції.
Володієте інформацією про діяльність ворожих агентів? Допоможіть Силам оборони України! Повідомте, скориставшись анкетою на сайті.
Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
